ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року Справа № 876/4717/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Держземагенства у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі №807/4082/14 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагенства у Закарпатській області про визнання незаконними дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

22.12.2014р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Головного управління Держземагенства у Закарпатській області (далі-Управління), просив, враховуючи подану заяву про збільшення позовних вимог, визнати незаконними дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держземагентства у Закарпатській області щодо відмови у задоволенні запиту ОСОБА_2 на отримання інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» про надання за період з 01 січня 2013 року по 11 грудня 2014 року належним чином завірених копій наказів Управління та копій заяв (клопотань) громадян: про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, які були сформовані за результатами інвентаризації земель; про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, з наданням згоди на поділ земельних ділянок, які були сформовані за результатами інвентаризації земель; зобов'язати Управління у 5-денний термін задовольнити запит позивача на отримання інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» про надання за період з 01 січня 2013 року по 11 грудня 2014 року належним чином завірених копій наказів Управління та копій заяв (клопотань) громадян: про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, які були сформовані за результатами інвентаризації земель; про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, з наданням згоди на поділ земельних ділянок, які були сформовані за результатами інвентаризації земель; визнати дії та бездіяльність Управління такими, що порушили права позивача; зобов'язати Управління офіційно у письмовій формі вибачитися у зв'язку з відмовою у задоволенні запиту ОСОБА_2 на отримання інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» та стягнути з відповідача на його користь судовий збір.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.02.2015р. позов задоволено частково: визнано незаконними дії та бездіяльність Головного управління Держземагенства у Закарпатській області щодо відмови у наданні запитуваної інформації по запиту ОСОБА_2 до Головного управління Держземагенства у Закарпатській області від 11.12.2014р. на отримання інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації»; зобов'язано Головне управління Держземагенства у Закарпатській області повторно розглянути запит ОСОБА_2 до Головного управління Держземагенства у Закарпатській області від 11.12.2014р. на отримання інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації»; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 та Головне управління Держземагенства у Закарпатській області подали апеляційні скарги.

ОСОБА_2 просить змінити постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.02.2015р. та задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на запит позивача від 11.12.2014р. відповідачем надано відповідь від 17.12.2014р. у якій зазначалось, що з метою унеможливлення порушень охоронюваних Конституцією та законами прав громадян, для отримання запитуваної інформації, йому необхідно звернутися з обґрунтованим запитом з дотриманням вимог чинного законодавства, хоч письмовий запит подається в довільній формі, незалежно від того чи стосується запитувана інформація особисто запитувача. Відповідачем надана лише формальна відповідь без доданих документів про які йшлося у запиті. Тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений покладається на розпорядника публічної інформація, запитувач не повинен при поданні запиту доводити, що інформація має бути відкрита. Запитувана позивачем інформація з врахуванням положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути віднесена до жодного виду інформації з обмеженим доступом. Таким чином, відмова відповідача є неправомірною не лише за змістом, а й за формою. Відповідач без належного обґрунтування відмовив позивачу у наданні інформації, яка за законом є відкритою та порушив право на доступ до публічної інформації.

Управління просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.02.2015р. в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що 17.12.2014р. Управлінням підготовлено обґрунтовану відповідь на запит гр. ОСОБА_2 та наголошено, що інформація, розпорядником якої є Управління, зокрема, щодо прийнятих наказів стосовно передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності з 01.01.2013р. по теперішній час, оприлюднена на сайті Управління. Щодо більш розлогої інформації, то вона відноситься до конфіденційної і може поширюватись за бажанням відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов. Вважає, що надання органом державної влади публічної інформації, яка є конфіденційною нерозривно пов'язано з втручанням в особисте життя особи, щодо якої така інформація розповсюджується.

В судовому засіданні представник відповідача подану апеляційну скаргу підтримав, щодо апеляційної скарги позивача заперечив. Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Закарпатській області слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.12.2014р. ОСОБА_2 подано запит до Головного управління Держземагенства у Закарпатській області на отримання інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». У поданому запиті позивач просив надати за період з 01.01.2013р. по 11.12.2014р. детальну інформацію, належним чином завірені копії наказів Управління та копії заяв (клопотань) громадян: про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, які були сформовані за результатами інвентаризації земель, про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, з наданням згоди на поділ земельних ділянок, які були сформовані за результатами інвентаризації земель (а.с.18).

Листом Управління від 17.12.2014р. № 31-7-0.10-9748/2-14 позивачу надано відповідь, що інформація щодо прийнятих наказів стосовно передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності з 01.01.2013р. по теперішній час оприлюднена відповідно до ст.14,15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» на сайті Управління. З метою унеможливлення порушень охоронюваних Конституцією та законами прав громадян, для отримання запитуваної інформації, позивачу необхідно звернутися з обґрунтованим запитом з дотриманням вимог чинного законодавства, так як запитувана інформація містить конфіденційну інформацію, а відповідно до норм ст. 32 Конституції України, ст. 21 Закону України «Про інформацію» та Рішення Конституційного суду України від 20.01.2012р. 2-рп/2012 справа №1-9/2012, така може поширюватись за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку, відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (а.с.19-20).

Вважаючи такі дії Головного управління Держземагенства у Закарпатській області протиправними, ОСОБА_2 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України встановлено право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992р. № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII) основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.

Згідно з положеннями ст.5 Закону №2657-XII, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 2657-XIІ право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Згідно з ст.20 вказаного Закону, за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011р. № 2939-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст.3 Закону № 2939-V, право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема:обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Статтею 4 Закону №2939-VI встановлено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Згідно з ст.5 Закону №2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 14 Закону №2939-VI встановлено обов'язки розпорядника інформації, серед яких оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; вести облік запитів на інформацію; надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.15 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Положеннями ст.19 Закону №2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Відповідно до Положення про Головне управління Держземагентства в області, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012р. №258, яке чинне на момент виникнення спірних правовідносин, Головне управління Держземагентства в області є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане.

Пунктом 3 вказаного Положення встановлено, що завданням Головного управління є реалізація повноважень Держземагентства України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Згідно з п.4 Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: здійснює землеустрій відповідно до Закону України «Про землеустрій», у тому числі забезпечує проведення інвентаризації земель (п.4.11); здійснює ведення державного земельного кадастру та отримує інформацію про відведення земельних ділянок (п.4.14); створює, формує і веде регіональний фонд документації із землеустрою (п.4.17); здійснює державну реєстрацію земельних ділянок та обмежень у їх використанні щодо земельних ділянок, які знаходяться на території міст та/або районів, відповідні управління/відділи Держкомзему в яких реорганізовані, шляхом утворення відповідного Головного управління (п.4.18); створює інформаційну базу даних з питань реформування земельних відносин, землеустрою, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, оціночної діяльності і земельних торгів (п.4.21)

На підставі аналізу вказаних законодавчих положень, колегія суддів приходить до переконання, що запитувана інформація, яка є предметом судового розгляду, відноситься до публічної, розпорядником якої є Головне управління Держземагенства у Закарпатській області, оскільки вказана в запиті позивача інформація одержана та створена відповідачем як суб'єктом владних повноважень на виконання обов'язків, визначених чинним законодавством.

Водночас, відмовляючи у наданні запитуваної інформації відповідач виходив з того, що накази стосовно передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності з 01.01.2013р. по теперішній час оприлюднена на сайті Управління, а щодо більш розлогої інформації, то така відноситься до конфіденційної.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що така відмова є неправомірною з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з ч.4 вказаної статті у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 22 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (ч.2 ст.22).

Частиною 1 ст. 6 Закону № 2939-VІ встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону №2939-VІ, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

З наведеного можна дійти висновку, що доступ до інформації може бути обмежений лише за наявності всіх трьох вимог. При відсутності ж хоча б однієї з них інформація є відкритою, а розпорядник інформації зобов'язаний надати таку або довести, що наявні всі три підстави для обмеження доступу до неї.

Відповідно до ч.2 ст.21 Закону № 2657-XIІ конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 11 Закону № 2657-XIІ інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Відповідно до положень ст.5 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010р. №2297-VI, персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до ч.5 ст.6 Закону № 2939-VІ не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

У п.3.2 Рішення Конституційного суду України від 20.01.2012р. № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, на які покликається відповідач в апеляційній скарзі та відповіді на запит, зазначено, що відкритою є будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (частина друга статті 20 Закону № 2657). Зокрема, відкритою є публічна інформація, крім випадків, встановлених законом, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом (частина перша статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації). Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду від 30.09.2013р. №11 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» у відносинах, пов'язаних із забезпеченням права на доступ до публічної інформації, конфіденційна інформація повинна визначатися відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Таким чином, інформація про осіб, котрі одержали державне та комунальне майно у власність чи користування, про розмір оплати праці та інших виплат з бюджетів усіх рівнів, не є інформацією з обмеженим доступом.

Складовою частиною державного майна є земля (ст.13 Конституції України, ч.2 ст.78 Земельного кодексу України). Відповідно, не може бути обмежено доступ до інформації про земельні ділянки, надані приватним особам у користування, а також прізвища, імена, по батькові цих фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали такі ділянки.

Обмеження щодо наведеної інформації може бути застосовано у випадку передбачену частиною другою статті 6 Закону № 2939-VІ і лише з мотивів попередження шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.6 Закону № 2939-VІ обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

На підставі вказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що запитувана позивачем інформація щодо прізвищ, імен та по батькові фізичних осіб, а також найменування юридичних осіб, які отримали у власність або користування земельні ділянки з земель державної (комунальної) власності та якою розпоряджається відповідач, в досліджуваному судом випадку не є конфіденційною інформацією в контексті положень частини 5 статті 6 Закону №2939-VІ та підлягає наданню позивачеві на його запит.

В свою чергу відсилання позивача, як запитувача інформації, про можливість ознайомитися з такою на сайті Управління, як розпорядника публічної інформації, суперечить ч. 2 ст. 22 вказаного Закону.

Аналізуючи обставини у справи та вимоги чинного законодавства в контексті роз'яснень ВАСУ та рішень Конституційного Суду України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова Управління в задоволенні запиту про надання інформації за зверненням позивача є протиправною та такою, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Водночас, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що з метою повного відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати Головне управління Держземагенства у Закарпатській області повторно розглянути запит ОСОБА_2 до Головного управління Держземагенства у Закарпатській області від 11.12.2014р. на отримання інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» з огляду на наступне.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Відповідно до п.1 та п.2 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно з п.10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013р. №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Враховуючи те, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_2 у доступі до публічної інформації, для захисту порушеного права слід зобов'язати Управління Держземагенства у Закарпатській області надати позивачеві відповідь на запит від 11 грудня 2014 року з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Щодо позовних вимог позивача про визнання дії та бездіяльність Головного управління Держземагентства у Закарпатській області такими, що порушили його права та зобов'язання відповідача офіційно у письмовій формі вибачитися у зв'язку з відмовою у задоволенні запиту ОСОБА_2 на отримання інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі до задоволення не підлягають, оскільки визнаючи дії відповідача протиправними та зобов'язуючи надати позивачу відповідь на запит відповідно до вимог Закону №2939-VI суд фактично відновлює порушене право позивача на отримання вище згадуваної інформації і саме такий спосіб захисту вважає достатнім для відновлення порушеного права позивача.

Окрім того, відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Слід зауважити, що офіційне вибачення у письмовій формі не передбачено як вид сатисфакції за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Оскільки суд першої інстанції при вирішенні питання розподілу судових витрат не дотримався приписів ст.94 КАС України стягнувши судовий збір на користь позивача з Державного бюджету шляхом безспірного стягнення з рахунків Головного управління Дерземагентства у Закарпатській області, а тому судовий збір в сумі 36,54 грн. (тридцять шість гривень п'ятдесят чотири копійки) підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України.

З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийняте з порушенням вимог матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи та розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати частково.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі № 807/4082/14 в частині задоволення позову про зобов'язання Головне управління Держземагенства у Закарпатській області повторно розглянути запит ОСОБА_2 до Головного управління Держземагенства у Закарпатській області від 11.12.2014р. на отримання інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та стягнення судових витрат скасувати та позов щодо позовних вимог про надання відповіді на запит ОСОБА_2 від 11 грудня 2014 року задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Держземагенства у Закарпатській області надати відповідь на запит ОСОБА_2 від 11 грудня 2014 року, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 36,54 грн. (тридцять шість гривень п'ятдесят чотири копійки).

В решті постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі № 807/4082/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш

Повний текст Постанови виготовлено 19.06.2015р.