Справа №2-28/11-ц

Провадження №2/461/113/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 року Галицький районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Государського А.В.

при секретарі Скаб В.О.

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус Ткачук Ганна Іванівна, приватний нотаріус Куляняк Ігор Ярославович, публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_10 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, довіреності та витягу про реєстрацію права приватної власності, відшкодування моральної шкоди, витрат на правову допомогу,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус Ткачук Ганна Іванівна, приватний нотаріус Куляняк Ігор Ярославович, публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_10, який неодноразово уточнював, з остаточними вимогами, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, довіреності та витягу про реєстрацію права приватної власності, відшкодування моральної шкоди, витрат на правову допомогу

Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що його батьки були власниками квартири АДРЕСА_1. 27.02.2006 року ОСОБА_7 та ОСОБА_11 уповноважили ОСОБА_5 щодо продажу спірної квартири. Довіреність за ОСОБА_11 підписана ОСОБА_12 і посвідчена приватним нотаріусом Ткачук Г.І. 13.06.2006 року ОСОБА_13 уклала договір купівлі-продажу квартири, продавши спірну квартиру ОСОБА_6 Оскілька ОСОБА_11 не усвідомлював значення своїх дій під час підписання доручення, просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 13.06.2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Кулиняком І.Я., зареєстрованого в реєстрі за №1929; визнати недійсною та скасувати довіреність від 27.02.2006 року, посвідченої від імені ОСОБА_11 приватним нотаріусом ЛМНО Ткачук Г.І., зареєстрованої в реєстрі за №459; визнати незаконним, недійсним та скасувати витяг НОМЕР_1 про реєстрацію права власності ОСОБА_6 Крім того, просить стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати, в тому числі і витрати на правову допомогу та відшкодування моральної шкоди.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник - ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог у зв'язку із їх безпідставністю.

Предстаник третьої особи ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог.

Інші учасники розгляду справи у судрове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомими, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника провочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а вразі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Судом встановлено, що 27.02.2006 року (Т.1 а.с.8) ОСОБА_11 уповноважує ОСОБА_5 бути її представником, в тому числі з питань відчуження належного йому нерухомого майна.

Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13 червня 2006 року власниками спірної квартири АДРЕСА_1 до її відчуження ОСОБА_6 були ОСОБА_11, якому квартира належала на праві спілної сумісної власності із зазначенням частки 1/1 та ОСОБА_7 без зазначення частки (Т.1 а.с.14,16).

Відповідно до договору купівлі - продажу квартири від 13.06.2006 року (Т.1 а.с.18), ОСОБА_5, що діє від імені ОСОБА_11 та ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_6 купив квартиру АДРЕСА_1.

Згідно договору від 13.06.2006 року (Т.2 а.с.64-71) спірна квартира перебуває у заставі ПАТ «ОТП Банк» (на час укладення договору АКБ «Райффайзенбанк Україна»).

Актом посмертної судової психіатричної експертизи №715 від 22.07.2011 року (Т.2 а.с.29-32), встановлено, що ОСОБА_11 на час підписання заповіту 17.09.2001 року стійким хронічним захворюванням чи недоумством не страждав та міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На момент підписання довіреності 27.02.2006 року ОСОБА_11 страждав стійким хронічним психічним захворюванням у формі розладу особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного генезу (церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба) з наростаючим недоумством та за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення свої дій та керувати ними.

Відповідно до акту посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи №866 від 12.09.2012 року (Т.3 а.с.60-62), згідно з даними наявної медичної документації, ОСОБА_11 з 2004 року страждав на органічне ураження головного мозку судинного генезу (церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба, дисциркулярна енцелопатія) з деменцією (шифр за МКХ-10:F01). ОСОБА_11 при підписанні заповіту (17.09.2001 року) міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_11 при підписанні довіреності (27.02.2006 року) за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Таким чином, оскільки на момент вчинення довіреності від 27.02.2006 року посвідчену від імені ОСОБА_11, останній за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними слід визнати недійсною та скасувати довіреність від 27.02.2006 року посвідчену від імені ОСОБА_11 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ткачук Г.І., зареєстровану в реєстрі довіреностей за №459.

Відповідно до ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13 червня 2006 року власниками спірної квартири АДРЕСА_1 до її відчуження ОСОБА_6 були ОСОБА_11, якому квартира належала на праві спілної сумісної власності із зазначенням частки 1/1 та ОСОБА_7 без зазначення частки. Враховуючи вищенаведене, оскільки ОСОБА_11 спірна квартира належала в частці 1/1, частка ОСОБА_7, як це передбачено чинним законодавством не виділена, також слід визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 13.06.2006 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І.Я.

Вирішуючи питання стягнення витрат на правову допомогу, суд враховуючи акти виконаних робіт (Т.7 а.с.97-130), тривалість справи, кількість процесуальних документів, на підставі Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.11.2011 року, вважає, що сума 75 000 грн. є розумною та дійсно свідчить про понесені позивачем витрати, а тому в цій частині вимоги слід задовольнити. Крім того, стягнути з відповідачів на користь позивача сплаченого ним судового збору в сумі 727,34 грн.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» №4 від 31.03.1995 року обов'язковому доведенню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини останнього в її заподіянні

Згідно з вимогами ст.23 ч.3 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст.60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак позивачі, під час судового розгляду справи, не довели ті обставини, на які вони посилалися як на підстави своїх вимог, зокрема наявність причинного зв'язку між захворюваннями позивачів, які є особами старшого віку, інвалідами війни, учасниками бойових дій, мають хронічні, та інші захворювання згідно наданих позивачами медичних документів, і протиправним діянням заподіювача, та вини останнього в її заподіянні, тривалість та розмір моральних страждань.

У зв'язку з цим суд відхиляє вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди оскільки така не знайшла свого матеріального підтвердження в судовому засіданні. Крім того, суд не виключає, що неправомірними діями відповідачів позивачу було заподіяно певної моральної шкоди, однак фактвизнання недійсним договору купівлі продажу, довіреності є на думку суду достатньою справедливою сатисфакцією.

З огляду на викладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, визнати недійсним договір купівлі - продажу, довіреність та витягу про реєстрацію права власності на спірну квартиру, стягнути з відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати в тому числі витрати на правову допомогу. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 169, 212, 215 ЦПК України, ч.3 ст. 23, ст.ст.203, 215, 225 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус Ткачук Ганна Іванівна, приватний нотаріус Куляняк Ігор Ярославович, публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_10 про визнання недійсним договору купівлі - продажу, довіреності та витягів про реєстрацію права приватної власності, стягнення понесених судових витрат в тому числі витрати на правову допомогу, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати недійсною та скасувати довіреність від 27.02.2006 року посвідчену від імені ОСОБА_11 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ткачук Ганною Іванівною, зареєстровану в реєстрі довіреностей за №459.

Визнати недійсним та скасувати договір від 13.06.2006 року купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком Ігорем Ярославовичем.

Скасувати Витяг НОМЕР_1 про реєстрацію права власності на квартиру на квартиру АДРЕСА_1 виданого ОСОБА_6.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 363 (триста шістдесят три) грн. 67 (шістдесят сім) коп. судового збору

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 363 (триста шістдесят три) грн. 67 (шістдесят сім) коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий А.В. Государський