АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа№22-717
Головуючий в 1 інстанції-Таранова О.П.
Доповідач - Темнікова В.І.
УХВАЛА
12 березня 2008 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого- Темнікової В.І.,
суддів - Мартинюка В.І., Кравченко Н.В.,
при секретарі - Плахотнюк К.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська Луганської області від 16 листопада 2007р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Асоціації "Юридична група "Верітас" про визнання недійсним рішення третейського суду, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська Луганської області від 16 листопада 2007р. було відмовлено в прийнятті зазначеної позовної заяви, оскільки позивачка пропустила строк для оскарження рішення третейського суду.
Не погодившись з зазначеною ухвалою, позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, а матеріали справи направити для розгляду по суті до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому посилається нате, що ст. 121 ЦПК України, на яку послався суд, постановляючи ухвалу від 16 листопада 2007р. , не передбачає відмову в прийнятті позовної заяви, а лише надає суду право в деяких випадках залишити позовну заяву без руху з наданням часу для усунення недоліків позовної заяви. Ухвала ж не містить в собі вказівки на недоліки позовної заяви, а також на недотримання вимог, вказаних в ч.1 ст. 121 ЦПК України. Не наведено в ухвалі також жодного з випадків, передбачених ч.3 ст. 121 ЦПК України для повернення позовної заяви. Крім того, вважає, що суд зробив оцінку доказів, а саме оцінив факт пропуску строку для оскарження рішення третейського суду, тоді як дослідження доказів по справі відповідно до вимог ст. 179 ЦПК України проводиться під час судового розгляду. Більш того, безпідставним на думку позивачки є ствердження суду про те, що строк для оскарження рішення третейського суду не підлягає поновленню.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 121 ЦПК України суддя дійсно, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду, інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Крім цього, заява повертається у випадках, коли: позивач до
2
відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову; заяву подано недієздатною особою; заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; справа не підсудна цьому суду; подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України. Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Однак, як убачається з тексту оскаржуваної ухвали, хоч в ній і йде посилання на ст. 121 ЦПК України, але жодної з підстав, передбачених цією статтею, які б давали право суду для повернення позовної заяви в ній не зазначено. В той же час в тексті мотивувальної частини цієї ухвали зроблено висновок про відсутність підстав для відкриття провадження по справі за поданою позивачкою позовною заявою, але через пропуск позивачкою строку для оскарження рішення третейського суду.
Підстави для відмови в відкритті провадження по справі передбачені ч.2 ст. 122 ЦПК України, а саме: якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства; є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим; після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва
Як убачається з тексту позовної заяви, з якою позивачка звернулася до суду, вона просила не скасувати рішення третейського суду, а визнати його недійсним. Однак діючим законодавством не передбачена можливість визнання недійсним рішення будь -якого суду, в тому числі і третейського суду. Рішення третейського суду відповідно до ст. 51 Закону України "Про третейські суди" може бути тільки оскаржено стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Таким чином, оскільки позивачка з заявою про скасування рішення третейського суду до суду не зверталася, а можливість визнання недійсним рішення третейського суду не передбачена діючим законодавством, то в такому вигляді позовна заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, а тому в відкритті провадження по справі дійсно слід було відмовити, як це правильно зазначено в тексті оскаржуваної ухвали, але з зазначених вище підстав, а не в зв'язку з пропуском строку для оскарження рішення третейского суду.
Зазначені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, фактично дійшовши правильного висновку про необхідність відмови в відкритті провадження по справі в мотивувальній частині ухвали, помилково зазначив в тексті резолютивної частини про відмову в прийнятті позовної заяви та помилково посилався при постановці ухвали на ст. 121 ЦПК України.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає необхідним скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову в прийнятті позовної заяви, як постановлену з порушенням норм процесуального права, та постановити нову, а саме про відмову в відкритті провадження по справі, бо в такому вигляді позовна заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, так як для оскарження рішення третейського
3
суду діючим законодавством встановлено другий передбачений законом порядок оскарження.
Крім того, слід зазначити, що апеляційний суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України перевіряє законність і обгрунтованість прийнятих судами першої інстанції рішень та ухвал тільки в межах доводів апеляційної скарги.
Як убачається з тексту апеляційної скарги, апелянт не посилався в ній як на підставу для скасування ухвали суду першої інстанції на те, що позивачка мала намір в ході розгляду справи змінити позовні вимоги і просити визнати недійсним не рішення" третейського суду, а саму третейську угоду. Більш того, на час винесення судом оскаржуваної ухвали, позивачка з такою уточненою позовною заявою до суду ще не зверталася, сама ж по собі оскаржувана ухвала не перешкоджає позивачці звернутися до суду з такою позовною заявою, якщо вона вважає, що під час розгляду справи третейським судом її права були порушені.
Не зважаючи на те, що в тексті апеляційної скарги, позивачка зазначила про те, що судом першої інстанції виносилася ухвала від 06.11.2007р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення "Теремок", але вона в тексті апеляційної скарги не зазначала цей факт як самостійну підставу для скасування ухвали суду, а лише приводила ці обставини наряду з другими для обґрунтування того, коли, як і в зв'язку з чим їй стало відомо про винесення ухвали від 16.11.2007р.
При цьому слід відзначити про те, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заяви про забезпечення позову розглядаються судом в день її надходження, а винесення судом ухвали з цього приводу не тільки не ототожнюється в цивільно -процесуальному законодавстві з відкриттям провадження по справі і не замінює собою необхідність винесення судом самостійного процесуального документу про відкриття чи відмову в відкритті провадження по справі, а й навпаки винесення ухвали про забезпечення позову без відкриття провадження по справі може при певних обставинах стати підставою для скасування ухвали про забезпечення позову, але ні в якому разі не може свідчити про фактичне відкриття провадження по справі. Фактично по даній справі судом ухвала про відкриття провадження по справі не виносилася.
З урахуванням наведеного апеляційна скарга позивачки підлягає тільки частковому задоволенню і тільки з викладених в тексті ухвали підстав.
Керуючись ст. ст. 122, 153, 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська Луганської області від 16 листопада 2007 року скасувати.
У відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Асоціації "Юридична група "Верітас" про визнання недійсним рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Юридична група "Верітас" від 03 листопада 2006р. - відмовити через те, що в такому вигляді позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, роз'яснивши ОСОБА_1, що вона має право на захист своїх прав у порядку, встановленому Законом України "Про третейські суди".
Ухвала вступає в законну силу негайно, але може бути оскаржена в касаційному
порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2 місяців після її
проголошення.