Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-5328/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1
Доповідач - Петренко І.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2011 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді – Петренко І.О.
суддів – Котушенко С.П., Романюк М.М.
при секретарі – Солодової І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, управління-служба у справах дітей Самарської районної у м. Дніпропетровську ради про вселення та визначення порядку користування,-
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою та просила ухвалити рішення, яким: вселити її та доньку ОСОБА_4 в кв. 44 в буд..16 по вул. Іларіонівській в м. Дніпропетровську ; визначити між нею та відповідачем порядок користування належної їм квартири, виділивши їй та доньці у володіння та користування житлову кімнату загальною площею 14,8 кв.м з прилеглим балконом, за даними технічного паспорту № 5 - житлова, а в користування і володіння ОСОБА_2 житлову кімнату загальною площею 12,8 кв.м., за даними технічного паспорту № 2 - житлова; місця загального користування - кухню, санвузол, ванну, коридори, кладову залишити в загальному користуванні.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що вони з 20 листопада 1993 року по 05 серпня 2010 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу у них народилася донька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В 2001 році спірна квартира була придбана ОСОБА_2 , є спільним сумісним майном подружжя. Відповідач, позивачка та їх донька зареєстровані у вказаній квартирі з одного часу - 23 березня 2001 року та по цей час.
У квітні 2009 року відповідач вигнав позивачку з донькою з квартири та вони змушені проживати у її матері - ОСОБА_5, за адресою:м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1. Відповідач позивачку з донькою до квартири не впускає, змінив замки на вхідних дверях. Неодноразові намагання увійти до квартири не дали позитивних результатів, лише призводили до сварок та нанесення позивачці тілесних ушкоджень.
Позивачка неодноразово зверталась до міліції з приводу того, що ОСОБА_2 чинив насильство та висловлював на її адресу погрозу вбивства, але спроби захистити права доньки та свої були марними. Однак, ці обставини підтверджують той факт, що відповідач не впускав її з донькою до квартири.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено . ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вселено в квартиру АДРЕСА_2.
Визначено порядок користування квартирою № 44 у будинку № 16 по вулиці Іларіонівській у місті Дніпропетровську: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виділено у користування кімнату загальною площею 14,8 кв.м. з балконом, за даними технічного паспорту № 5 - житлова; ОСОБА_2 виділено у користування кімнату загальною площею 12,8 кв.м., за даними технічного паспорту № 2 - житлова; всі інші окремі приміщення - кухню, санвузол, ванну, кладову, коридор - залишено в спільному користуванні, вирішено питання щодо судових витрат по справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині вселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_2 і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог та провадження закрити.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити , а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 листопада 1993 року по 3 листопада 2010 року і мають від шлюбу доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2( ар. сп. 19,22).
Квартира 44 в буд.. 16 по вул.. Іларіоновській в м. Дніпропетровську була придбана за договором купівлі-продажу від 3 лютого 2001 року на ім.”я ОСОБА_2 ( ар. сп. 45). З 23 березня 2001 року позивачка , відповідач та їх донька –третя особа по справі ОСОБА_4 зареєстровані у вказаній вище квартирі ( ар. сп. 9) по даний час .
Однак , з квітня 2009 року позивачка та ОСОБА_4 змушені були піти з спірної квартири в зв”язку з протиправною поведінкою відповідача та тимчасово проживати у матері позивачки за адресою м. Дніпропетровськ вул.. Іларінівська буд.. 16 кв. 50.
Як вбачається з ухвали колегії суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2011 року, залишено без змін рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2011 року , яким було поділено спірну квартиру , яка була визнана сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та виділено ОСОБА_3 1\2 частину її у власність.
Факт протиправної поведінки відповідача підтверджують надані позивачкою документи про те , що співробітниками міліції з ОСОБА_2 неодноразово проводили профілактичні співбесіди та його попереджали про кримінальну відповідальність за ст.ст. 129, 296 КК України ( ар. сп. 12-16). Неодноразово також проводилось обстеження житлових умов, про що складались відповідні акти, в яких також відображено факт чинення перешкод у проживанні їй та доньці в вищезазначеній квартирі, а саме: акт від 17 серпня 2009 року, складений представниками Управління-служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпропетровську ради; акт від 15 вересня 2009 року та акт від 16 вересня 2009 року, складений представниками навчально-виховного комбінату № 70, за присутності дільничного інспектора Азовського А.В.(ар. сп. 6-8)
Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи о/у ВКМСД Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 25 липня 2009 року ОСОБА_6 було притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення , передбачене ст. 173-2 КУпАП - дрібне хуліганство ( ар. сп. 13).
30 квітня 2010 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська винесено вирок, яким ОСОБА_2 визнано винним в скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 356 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 30 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян ( ар. сп. 10-11) .
При викладених вище обставинах , колегія суддів вважає , що розглядаючи справу , суд першої інстанції повно і всебічно дослідив та оцінив конкретні обставини по справі , надані сторонами докази , правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон , який їх регулює і прийшов до висновку ,керуючись ч.3 ст..358 ЦК України,ч.1 ст. 156 ЖК України про необхідність вселити позивачку з донькою в спірну квартиру та встановити порядок користування нею .
При цьому судом першої інстанції було враховано роз”яснення постанови Пленуму Верховного суду України „ Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” від 22 грудня 1995 року з наступними змінами та доповненнями про те , що якщо не можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами , які можуть використовуватись як окремі квартири або , які можна переобладнати в такі квартири , може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири , якщо про це буде заявлено позов.
Виходячи з вище наведеного , колегія суддів вважає , що підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели , чи могли призвести до неправильного вирішення справи не встановлено , а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню , а рішення суду слід залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , оскільки відповідно до вимог ст.. 213 ЦПК України суд постановив обґрунтоване наданими сторонами доказами рішення.
Керуючись ст..ст.303,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –відхилити.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2011 року –залишити –без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили .
Судді