АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-901 Головуючий 1 інстанції - Попова О.М.
Категорія Доповідач - Темнікова В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2008 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - Темнікової В.І.,
суддів - Мартинюка В.І., Борисова Є.А.,
при секретарі - Хурсяковій О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на рішення Ленінського районного суду м. Луганська Луганської області від 08 жовтня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до ВАТ Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" та УМВС України в Луганській області про стягнення страхової суми, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська Луганської області від 08 жовтня 2007 року зазначені позовні вимоги були задоволені частково. Суд визнав за ОСОБА_1 право на страхову суму у розмірі 130556, 36грн. та стягнув з Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" м. Київ на користь позивачки заборгованість по страховій сумі у розмірі 130556, 36грн.
Не погодившись з зазначеним рішенням, ВАТ Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати і постановити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, які виразилися в неправильній оцінці наданих суду доказів та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивачки. Ухвалюючи рішення по справі суд виходив з того, що ним були встановлені факти про те, що позивач дійсно проходив службу в ОВС. Наказом УМВС України в Луганській області № 451 від 15.11.2005р. його було звільнено з посади старшого дізнавала відділення дізнання Стаханівського MB УМВС України в Луганській області на пенсію за віком за ст. 65"А" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України, затвердженого постановою КМУ №114 від 29.07.1991р. В період проходження служби позивач втратив здоров'я внаслідок чого став інвалідом 3 групи. Інвалідність позивача встановлена згідно довідки МСЕК № 0003544 серії 2-20 см вперше 20.03.2006р. 28.08.2006р. позивачу було сплачено страхове відшкодування по втраті працездатності у сумі 4300грн., тобто у розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 p. N 488. Документи на призначення страхових виплат у розмірі 3-річного грошового утримання УМВС України в Луганській області
2
до НАКС "Оранта" взагалі не направлялися, оскільки УМВС України в Луганській області вважало, що на дану виплату мають право тільки ті особи, які отримали травму або каліцтво при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьбі із злочинністю.
Також суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990р. у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але «наслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. А згідно Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженого постановою КМУ № 59 від 29.06.1991р. страховик, яким є HACK "Оранта", виплачує страхові суми у разі встановлення застрахованому інвалідності III групи, що настала у період служби (роботи), але не пізніш як через З місяці після звільнення зі служби (роботи) чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце при виконанні службових обов'язків - в розмірі трирічного грошового утримання. При цьому виплата страхових сум здійснюється з розрахунку грошового утримання, передбаченого чинним законодавством за останньою посадою на день виплати страхової суми та за вирахуванням раніше виплачених страхових сум (з цього виду страхування) за цю ж саму страхову подію. Вимоги про виплату страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть пред'явити страховику протягом трьох років з дня страхової події. Крім того, суд критично віднісся до вимог зазначеного Положення про те, що страхові суми в зазначених розмірах виплачуються коли травма або каліцтво були одержані при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьбі із злочинністю, а в інших випадках слід керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 p. N 488., так як ці положення значно звужують зміст наданих ст. 23 Закону України "Про міліцію" прав, що суперечить принципу ст. 22 Конституції України про заборону звуження змісту та обсягу уже існуючих прав, оскільки Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України було прийнято пізніше Закону України "Про міліцію". Також суд виходив з того, що як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, то суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при вирішенні спірних правовідносин слід було керуватися саме ст. 23 Закону України "Про міліцію" , а не Положенням про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженим постановою КМУ № 59 від 29.06.1991р. Тому судом було визнано право позивача
3
на отримання з HACK "Оранта" страхової суми саме у розмірі 3-річного грошового забезпечення за мінусом вже отриманих ним 28.08.2006р. сум за даною страховою подією.
Вказані обставини та висновки суду 1 інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення.
З урахуванням наведеного не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що HACK "Оранта" не порушувала права позивача на отримання бажаного ним розміру страхового відшкодування, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити, так як ними був виконаний розрахунок страхового відшкодування на підставі документів, наданих як позивачем, так і УМВС України в Луганській області і саме УМВС України в Луганській області кваліфікувало страховий випадок як такий, що стався під час проходження служби позивачкою в ОВС.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дав належної оцінку тому, що з 01.01.2007р. HACK "Оранта" взагалі не проводить виплату страхового відшкодування в зв'язку з закінченням строку дії Договору державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України № 4 від 24.07.2006р. та змінами в законодавстві, також не заслуговують на увагу з наступних підстав:
Постановою КМУ № 707 від 12.05.2007р. на виконання ст. 23 Закону України "Про міліцію" дійсно затверджений новий Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції і згідно п. 2, 3 преамбули до цієї постанови виплати згідно з цією постановою з 01.01.2007р. дійсно здійснюються за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ, а виплата страхових сум та одноразової грошової допомоги у разі загибелі або інвалідності працівника міліції, що повинні були бути нараховані до 01.01.2007р. повинна бути завершена Міністерством внутрішніх справ. Але даний Порядок розповсюджується на ті страхові випадки, які будуть виникати починаючи з 01.01.2007р., а також на ті, по яким ще не було проведено призначення страхових виплат, бо згідно ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Крім того, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Оскільки у позивачки виникло право на отримання страхової суми у розмірі 3-річного грошового утримання до набрання чинності нового Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ № 707 від 12.05.2007р., а саме в 2005р. і на той час згідно Договору державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України та діючого на той час законодавства обов'язки по виплаті страхових сум даній категорії громадян були покладені на HACK "Оранта", якому перераховувалися відповідні платежі для цих цілей, а позивачці вже нараховувалися страхові виплати, тобто в даному випадку йде мова не про первинне нарахування страхової суми, а про виплату не донарахованої раніше призначеної страхової виплати, то суд першої інстанції правомірно поклав саме на HACK "Оранта" обов'язок по виплаті позивачці належних їй страхових виплат.
З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, та не є підставою для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ВАТ Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська Луганської області від 08 жовтня 2007 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.