Справа № 2-193/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2010 року Нижньосірогозький районний суд Херсонської області у складі: головуючого — судді Базіль Л.В., при секретарі Голтаєву І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Нижні Сірогози Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду в Нижньосірогозькому районі Херсонської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнання права на державну допомогу, зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити не донараховану і не виплачену соціальну допомогу як дитині війни в розмірі ЗО % за період з 09 липня 2007 року по липень 2010 року включно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Нижньосірогозького районного суду Херсонської області з позовом до Управління Пенсійного фонду в Нижньосірогозькому районі Херсонської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнання права на державну допомогу, зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити не донараховану і не виплачену їй соціальну допомогу у розмірі ЗО % за період з 09 липня 2007 року по липень 2010 року у розмірі 5216 гривень 76 копійок. Позивач мотивувала свої вимоги тим, що народилася до війни, 29 березня 1938 року, відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» має статус «Дитина війни». Згідно ст. 6 зазначеного Закону з 01 січня 2006 року їй повинна нараховуватися та виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2007-2010 роках відповідач не здійснює зазначеного перерахунку та виплати відповідного підвищення до пенсії. Невиплата соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною, такою, що суперечить Конституції України та законам України, тому змушена звертатися до суду.

Позивач в судове засідання не з’явилася, надала заяву, в якій прохала справу слухати в її відсутність за станом здоров’я, позовні вимоги підтримала.

Представник управління Пенсійного фонду України в Нижньосірогозькому районі Херсонської області в судове засідання не заявилася, прохала справу слухати у її відсутність; до судового розгляду надала заперечення на позов ОСОБА_1. відповідно яких позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не визнала, вказавши, що дійсно у 2006-2007 роках державна соціальна допомога дітям війни відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» взагалі не нараховувалася і не виплачувалася, у 2008 та 2009 роках державна соціальна допомога позивачу була нарахована та виплачена у розмірі 10 відсотків від передбачених ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» 30 відсотків; п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет У країни на 2006 рік» та п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Представник управління Пенсійного фонду України в Нижньосірогозькому районі у запереченнях на позов вказала, що оскільки Пенсійний фонд України відноситься до виконавчої влади, тому є виконавцем прийнятих законодавчих актів. Не розроблені методика та механізм реалізації забезпечити виплати при умові відсутності фінансування на ці цілі для забезпечення рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 10 рп/2007 та рішення КС України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008. Крім цього представник відповідача, посилаючись на ст.7 Закону України № 2195-ІУ «Про соціальний захист дітей війни» яким фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачено тільки за рахунок коштів Державного бюджету, а за рахунок інших джерел фінансування державна соціальна підтримка дітей війни не здійснюється, тому для стягнення коштів з Пенсійного фонду України відсутні правові підстави для нарахування управлінням Пенсійного фонду України в Нижньосірогозькому районі Херсонської області на користь позивача недоплаченої як дитині війни державної соціальної допомоги, прохала відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що заявлені позивачем ОСОБА_1

позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії

громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року (в редакції

чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання

чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч.І ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове

державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року і дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили

працездатність. Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004

року, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за

рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державні™ бюджет України на 2007 рік» від 19

грудня 2006 року № 489 - V, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було

зупинено з урахуванням статті 111 того ж Закону. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) положення п.12 ст.71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними. Також рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10 рп/2008 визнані неконституційними норми Закону України від 28 грудня 2007 року « Про Державний бюджет на 2008 рік» про внесення змін, зокрема, до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року.

Після ухвалення наведених рішень Конституційного Суду України продовжила дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, тоді як відповідач, як орган уповноважений здійснювати призначення та виплату пенсій і доплат до них, відповідні нарахування до пенсії позивача в обсязі встановленому вказаною нормою Закону не здійснив, тому суд приходить до висновку що бездіяльність відповідача з цих підстав є протиправною, відповідач повинен провести перерахунок пенсії позивача та забезпечити виплату заборгованих позивачу сум за рахунок коштів Державного бюджету.

Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та «Про Державний бюджет України на 2010 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялася і будь - які обмеження щодо її застосування не встановлювалися.

Таким чином, відповідач повинен був діяти з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року та здійснювати позивачу відповідні доплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 19 липня 2010 року.

Доводи представника відповідача щодо відсутності бюджетних коштів, методики та механізму для повної реалізації програми з доплат соціальної допомоги «дітям війни» судом до уваги не приймаються, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору. Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду України в Нижньосірогозькому районі для виконання покладених на нього обов’язків виходять за межі заявлених вимог. Також не приймаються до уваги доводи відповідача щодо можливого нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не приймає рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три

роки.

Таким чином, позивач, звернувшись до суду в липні 2010 року за захистом своїх порушених прав за 2007 - 2010 роки, звернулася в межах позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України судові витрати по оплаті судового збору в сумі 51 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 6 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 6-7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 року № 10 рп/2007, Законом України № 107-У1 від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік», ч. 2 ст. 54 Закону України від 26 грудня 2008 року № 835-ІУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ч. 2 ст. 3. ст. 6 Закону України № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України № 1058-1У від 9 липня 2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду в Нижньосірогозькому районі

Херсонської області задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Нижньосірогозькому районі Херсонської

області здійснити дії по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2

Херсонської області, щомісячної державної допомоги як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімального розміру

пенсії за віком, встановленого ч.І ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне

страхування» № 1058-ІУ від 09 липня 2003 року з розрахунку з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22

травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та з 01 січня 2009 року по 19 липня 2010 року за рахунок коштів

Державного бюджету України з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Нижньосірогозькому районі Херсонської

області на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, понесені судові витрати -

судовий збір у розмірі 51 гривні, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120

гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги,

якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано,

набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається

протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому

засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скарг^/протягом десяти днів з дня

отримання копії рішення.

Суддя: ОСОБА_3