ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
18.07.06 № 1/4/1070-23/179
суддя Садовий І.В.
За позовом Прокурора Ленінського району м. Запоріжжя (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 14) в інтересах ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, буд.1-а)
До ВАТ “Автотранспортне підприємство –12362” (69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд.1)
про стягнення 14436,47 грн.
Суддя Садовий І.В.
Секретар Щока Н.В.
За участю представників:
Від позивача - Подоляк М.С. –помічник прокурора, посвідчення № 201 від 20.12.05.
Григор І.А. –предст., дов.№ 7227/10/10 від 16.06.05.
Від відповідача - Проровська В.Я.. предст., дов. № 1-22/1 від 03.01.06.
СУТЬ СПОРУ:
23.09.02 до господарського суду надійшла позовна заява прокурора Ленінського району м.Запоріжжя в інтересах ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя про звернення стягнення на активи ВАТ “АТП –12362” у сумі 14436,47 грн.
23.09.02 порушено провадження у справі №1/4/1070, розгляд якої призначено на 14.10.02. У засіданні суду оголошувались перерви до 30.10.02. та до 18.11.02.
Ухвалою суду від 18.11.02 провадження у справі зупинено до вирішення питання щодо застосування ст.1 Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” №2864 від 29.11.01 із зобов'язанням сторін повідомити суд про результати вирішення цього питання.
Розпорядженням від 01.06.04 голови господарського суду Запорізької області справа №1/4/1070 передана на розгляд судді Садовому І.В.
Ухвалою суду від 02.06.04 справу прийнято до провадження, справі привласнено №1/4/1070-23/179.
Ухвалою суду від 01.06.06 провадження у справі поновлено з 10.07.06, справі привласнено № 1/4/1070-23/179-АП.
01.09.2005р. набрав чинності Кодекс Адміністративного судочинства України (далі –КАС України), який визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
У відповідності до ч.2 ст.1 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
06.10.2005р. був прийнятий Закон України Верховною Радою України № 2953-IV “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства”.
Закон України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства”, згідно розділу 2, набирає чинності з дня його публікації.
02.11.2005р. текст зазначеного Закону був надрукований в газеті “Голос України” № 207.
Згідно абз. 1 п. 6 вказаного Закону, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
В абз. 5 п. 6 передбачено, що адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними господарськими судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами відповідно до абзацу першого цього пункту.
На підставі викладено справа розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства.
Ухвалою суду від 10.07.06 розгляд справи відкладався до 18.07.06. У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач у судовому засіданні надав клопотання від 18.07.06, яким просить закрити провадження у справі на підставі ст.157 КАС України у звязку з відсутністю боргу перед бюджетом. Зазначає, що станом на 17.07.06 підприємство сплатило суму існуючого боргу, що підтверджується актом звірки. На вимогу суду позивач усно уточнив підстави для закриття провадження у справі та просить закрити провадження на підставі п.3 ч.1 ст.157 КАС України у звязку з примиренням сторін.
Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відгуку від 30.06.06 та від 13.07.06. Зокрема зазначив, що відповідач борг у сумі 14436,47 грн. сплатив. Крім того, ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.09.04 порушено справу про банкрутство ВАТ “АТП-12362” та введена процедура мораторію на задоволення вимог кредиторів. З клопотанням позивача про закриття провадження у справі не погоджується, оскільки вважає, що сторони не досягли примирення. Просить у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно наданого позивачем акту звірки станом на 17.07.06 у відповідача відсутній податковий борг по платі за землю.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.03.04 по справі № 25/44 порушено провадження про банкрутство ВАТ “Автотранспортне підприємство -12362” і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Оцінивши надані докази, вважаю, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Заявлене позивачем клопотання про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надані докази примирення сторін. Крім того, відповідач заперечує проти того, що сторони досягли примирення. Позивачем також в наданому клопотанні не зазначена конкретна підстава (пункт та частина) ст.157 КАС України, згідно якої позивач просить закрити провадження у справі.
Таким чином позовні вимоги розглядаються по суті. Враховуючи, що на час судового засідання позивачем надані докази про відсутність у відповідача податкового боргу, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, згідно преамбули Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181 (надалі- Закон України № 2181) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів).
Цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування.
Цей Закон не регулює також питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Єдиним спеціальним Законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів) є Закон України № 2181.
Відповідно до п. 7.8 Закону України № 2181 з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобовязання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, без застосування норм цього Закону.
Зазначена правова позиція знайшла своє відображення в Постанові Запорізького апеляційного господарського суду від 07.09.05 по справі № 5/10 та Постанові Вищого господарського суду України від 17.06.04 по справі № 32/674. Ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.10.04 відмовлено у порушенні провадження з перегляду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Судові витрати відносяться на позивача.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.4, п.1ч.1 ст.17, ст.ст.94, 158, 162,163 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У позові відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанову виготовлено та підписано 19.07.2006р.
Суддя І.В.Садовий
Згідно з оригіналом
Помічник судді_______________Н.В.Щока