Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа № 22-75 2009                                                                                                Головуючий 1 інстанції Ковтун Л.М.             

Категорія -51                                                                                                             Доповідач Фомічов С.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

3 березня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах                                               апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

 головуючої судді    -        Бубличенко В.П.

             суддів                       -       Сукач Т.О.

                                                       Фомічова  С.Є.

             при секретарі          -       Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області, третя особа ОСОБА_2, про стягнення одноразової   допомоги  в зв'язку з народженням дитини,  визнання  недійсним наказу  інспекції  № 08/06 від 4 квітня 2005 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, матеріальної допомоги, передбаченої колективним договором, та відшкодування моральної шкоди, за  апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського  районного суду міста Кіровограда від 19 листопада 2008  року і

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом  до Державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області, в якому просила стягнути з відповідача на її користь 684 грн. одноразової допомоги  у зв'язку із народженням дитини та 10000 грн. у  відшкодування моральної шкоди, завданої невиплатою зазначеної допомоги.

Під час розгляду справи позивачка доповнила свої вимоги і просила суд стягнути на її користь з відповідача, крім зазначеної одноразової допомоги, 1147 грн. невиплачених за 2001 рік сум, передбачених колективним договором; визнати незаконним наказ відповідача від 4 квітня 2005 року № 08/06 про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнути з відповідача на її користь 21433 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Розмір відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями відповідача, позивачка збільшила до 101766 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 листопада 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 були залишені без задоволення в повному обсязі.

У апеляційній скарзі  представник ОСОБА_1, ОСОБА_3,  ставить питання про скасування судового рішення як такого, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку  представника позивачки, суд не з'ясував дійсні обставини, які мають істотне значення для справи, а тому постановив неправильне рішення. Посилаючись на зазначені обставини, просив скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1  в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_1, ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено,  що колективним договором Державної інспекції з карантину рослин № 801 від 06.02.1999 року (т.1 а.с.80-89) передбачено соціальні виплати працівникам, здійснення яких проводиться за поданням керівника структурного підрозділу за наявності коштів. Доказів направлення керівником структурного підрозділу подань на виплату грошових коштів на соціальні потреби ОСОБА_1, зокрема на виплату оздоровчих чи комунальних, суду не надано. Зазначені платежі не є обов'язковими, вони не віднесені до заробітної плати, виплачуються за наявності грошових коштів за поданням керівника підрозділу.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України  працівник може звернутися до суду з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду  в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Позивачка просить стягнути з відповідача кошти, які не були їй виплачені у 2001 році, а до суду з цими вимогами звернулася лише  9 вересня 2005 року. Доказів поважності причини такого значного пропуску  строку позовної давності ОСОБА_1 не надала.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення строку для звернення до суду з даними вимогами і обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.

Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_1 з 4 квітня 2005 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, наданій їй відповідно до поданої заяви (т.1 а.с.123) наказом відповідача від 4 квітня 2005 року № 08/06 (т.1а.с.61).

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 дійсно перебуває у відпустці по догляду за дитиною з 4 квітня 2005 року, підстав вважати наказ  № 08/06 від 4 квітня 2005 року незаконним немає, колегія суддів погоджується з  висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних  вимог щодо визнання незаконним зазначеного наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного перебування у неоплачуваній відпустці.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про виплату сум за 2001 рік, передбачених колективним договором, визнання наказу про надання відпустки незаконним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного перебування у неоплачуваній відпустці, суд першої інстанції вирішив правильно, тому в цій частині рішення має біти залишено без змін.

Проте, колегія суддів не може погодитися з рішенням в частині стягнення одноразової допомоги та відшкодування моральної шкоди.

Місцевий суд дійшов помилкового висновку, що вимога про виплату одноразової допомоги при народженні дитини була вирішена рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 27 липня 2005 року.

Відповідно до зазначеного рішення апеляційного суду на користь позивачки була стягнена  матеріальна допомога в зв'язку з народженням дитини відповідно до п. 7.2 Колективного  договору на 2001-2004 рік, який діяв на підприємстві. В даному позові позивачка ставить питання про стягнення одноразової допомоги на народження дитини в розмірі 684 грн., яка була встановлена відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” N 2240-III, 18 січня 2001 року, який діяв на той час. Так, статтею 40 вказаного Закону передбачено, що при народженні дитини застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) надається одноразова допомога. Статтею 41 цього ж Закону визначено, що допомога при народженні дитини надається застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше подвійного розміру встановленого законом прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць.

Згідно з довідкою, наданою виконавчою дирекцією Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ( а.с.63 т. 1),  допомога по народженню дитини в період з 1 січня по 30 квітня 2004 року виплачувалась в сумі 684 грн.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку , що дана позовна вимога підлягає задоволенню.

Крім того, на думку колегії суддів частковому задоволенню підлягають і позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди. Обґрунтованими є доводи позивачки про те, що в зв'язку з невиплатою допомоги по народженню дитини вона була позбавлена власних доходів, чим їй була завдана моральна шкода. Колегія суддів вважає, що у відшкодування цієї шкоди з відповідача на користь позивачки має бути стягнено 500 грн.

За таких обставин рішення суду в частині стягнення одноразової допомоги і моральної шкоди підлягає скасуванню на підставі п.4 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення, яким вимоги про стягнення одноразової допомоги задовольнити у повному обсязі, а вимоги про відшкодування моральної шкоди - частково.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307,  309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. 

Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 19 листопада  2008 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення одноразової допомоги при народженні дитини та відшкодування моральної шкоди скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_1 про стягнення одноразової допомоги при народженні дитини задовольнити. Стягнути з Державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області  на користь ОСОБА_1 684 грн.

Позов про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з Державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державної інспекції з карантину рослин по Кіровоградській області 59 грн. 50 коп. судового збору в доход держави та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуюча

Судді