Справа № 2-950/2009р.

                                                                РІШЕННЯ

                                                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 березня 2009 року                    Керченський міський суд АР Крим в складі:

                                                       судді Коротковой Л.М.

                                                       при секретарі Андроновой О.І.

                                                       за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Керченської міської ради та ПП «Керчтехпромцентр» про визнання права на житлову площу та по зустрічному позову Керченської міської ради до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення,-

                                                         ВСТАНОВИВ:

                   Позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, в якому просять  визнати за ними право на житлову площу в квартирі АДРЕСА_1. Свої позовні вимоги мотивують тим, що вказана квартира була надана  брату позивачки ОСОБА_2 – ОСОБА_4, але він в 1980 році виїхав в райони Крайньої Півночі, забронював житло на своєю сім’єю, а позивачці  дозволив проживати в квартирі. Надалі, брат продовжував бронювати спірну квартиру, але в м. Керч не приїзджав, а в 2002 році помер. Його дружина також забронювала право на житлову площу в цій квартирі до 15.10.2007р., а на даний час   квартира належить Керченській міській раді, бо в ній ніхто не зареєстрований. Позивачки вважають, що оскільки вони доглядали за квартирою брата, то жили з ним однією родиною, були його членами сім’ї, вселилися та проживали на правах членів сім’ї, тому надбали право на житлову площу в спірній квартирі. В судовому засіданні позивачки підтримали свої позовні вимоги.

                 Представник відповідача – Керченської міської ради позов не визнав та пояснив, що з 16.10.2007р. спірна квартира знаходиться в  розпорядженні Керченської міської ради, оскільки  на неї ніхто не має права. Позивачі не належуть до осіб, які були членами сім’ї колишніх наймачів квартири, також вони не укладали ніяких договорів про законне вселення та проживання в спірній квартирі, тому ніяких житлових прав на спірну квартиру не надбали, тому просить виселити позивачок зі спірної квартири без надання іншого житлового приміщення.

                 Представник ПП «Керчтехпромцентр» позов також не визнав та пояснив, що балансоотримувачем спірної квартири  є ПП «Керчтехпромцентр». На спірну квартиру було до 2007р. оформлене охоронне свідоцтво на сім’ю ОСОБА_4, а на даний час вона знаходиться в розпорядженні  місцевих органів самоврядування. Дійсно заборгованості по вказаній квартирі не існує, але ніхто не звертаівся з заявами про укладання договору піднайму на це житло. Вважає, що позивачі не надбали права на спірне житло.

                Позивачки заперечують проти зустрічних вимог про виселення та пояснили, що у них немає іншого житла, черга на придбання житла дуже довга, коли вони отримують житло невідомо, просять відмовити в задоволенні зустрічних вимог.

                3-я особа на стороні відповідачів ОСОБА_5 була сповіщена про розгляд справи, але думки своєї по справі не надала, тому суд вважає, що справу можливо розглянути в її відсутність, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про взаємовідносини сторін.

                Вислухавши думку позивачок, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_2 варто відмовити, а зустрічний позов Керченської міської ради підлягає задоволенню по наступним підставам.

               Судом встановлено, що наймачем квартири АДРЕСА_2 був ОСОБА_4, який в 1980 році виїхав з членами своєї сім’ї(дружиною та дітьми) в райони Крайньої Півночі  і тривалий час бронював за собою право на проживання у спірній квартирі, а в 2002 році він помер і це право до 15.10.2007р. бронювала його дружина.

                 З 16.10.2007р. наймачів в спірній квартирі немає, власником її є орган місцевого самоврядування в особі Керченської міської ради.

                 Сторонами не оспорюється, що позивачка з 1980 року проживає в спірній квартирі.

                 Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім’ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім’ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім’ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок  користування жилим приміщенням.

              Ст.64 ч.2 ЖК України передбачено, що до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано і інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

               Як встановлено судом, наймач спірної квартири з 1980 року не проживав разом з позивачам та не вів з ними спільного господарства, ніяких угод про порядок користування спірним жилим приміщенням позивачами не укладалося.

                Окрім того,  судом встановлено, що позивачки мають право як на частку власності так і на право на житло по іншій адресі : м. Керч  пров. 1 –ий Ново-Карантийний 24 кв.1, вони це право за собою залишили дотепер, стали на квартирний облік на отримання квартири.

                Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

                 Позивачами не було суду надано доказів , що вони вселилися в спірну квартиру на правах членів сім’ї колишнього наймача квартири, а спірна квартира є єдиним  їхнім житлом, тому суд вважає, що вони не надбали  права на користування спірною квартирою, тому  в задоволенні їхнього позову варто відмовити.

                 Судом встановлено, що позивачки на протязі довгого часу без законних підстав проживають в квартирі, власником якої є Керченська міська рада. Вселення та проживання відповідачок на спірній житловій площі було зроблено з порушенням законодавства: тобто без укладання договору в письмовому виді та реєстрації його у житлово-експулатаційній організації з попереднім наймачем житлової площі, тому відповідно до ст. 94 ЖК України відповідачки повинні звільнити цю житлову площу, а оскільки добровільно це зробити вони відмовляються, то підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. В цій частині вимоги Керченської міської ради підлягають задоволенню.

                Відповідачем – Керченською міською радою сплачені судові витрати за ІТЗ в розмірі 7 грн. 50 коп., які підлягають стягненню з позивачок солідарно, оскільки не на їх користь ухвалене рішення. Крім того, судовий збір по справі не сплачений, оскільки відповідч був звільнений від сплати таких витрат при зверненні до суду, тому сума судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп. підлягає стягненню з позивачок на користь держави солідарно.

                    Керуючись ст.ст.64,65,91,94 ЖК України, ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд-

                                                            ВИРІШИВ:

                    ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в задоволенні позову  до Керченської міської ради та ПП «Керчтехпромцентр» про визнання права на житлову площу в квартирі АДРЕСА_1 – відмовити.

                   Позов Керченської міської ради задовольнити та виселити ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання другого житлового приміщення.

                   Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь Керченської міської ради судові витрати в сумі 7 грн. 50 коп., та судовий збір в сумі 8 грн.50 коп. на користь держави.

                    Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд АР Крим через Керченський міський суд в порядку та терміни, встановлені ст. 294 ЦПК України.

Суддя:  підпис  ОСОБА_6  

Копія  вірна:

Суддя-