Головуючий у 1 інстанції - Юхимук Р.С.

Суддя-доповідач -

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року справа №428/8229/14-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Васильєвої І.А., Жаботинської С.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17 квітня 2015 року у справі № 428/8229/14-а (головуючий І інстанції Юхимук Р.С.) за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправними рішень щодо відмови у призначенні пенсії за віком та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

02.06.2015 року позивачі звернулись до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (далі УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області) про визнання протиправною відмову в призначенні пенсії за віком з 12 листопада 2014 року. (арк.справи 1,2)

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17 квітня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено повністю, визнано протиправним рішення УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2, ОСОБА_3, зобов’язано відповідача призначити пенсію за віком ОСОБА_2, ОСОБА_3 з 12 листопада 2014 року. (арк.справи 37-39)

Відповідач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом норм матеріального права, у зв’язку з чим просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що відповідно до ст..8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом. Крім того, ст.11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року містить вичерпний перелік осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, але ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не відповідають жодній з вказаних категорій осіб. Крім того, позивачі проживають на території іншої держави, не надали паспорт або інший документ, що засвідчує проживання (реєстрацію) у м.Сєвєродонецьку Луганської області (арк. справи 41-43).

Відповідно до ст.197 ч.1 п.2 КАС України судом апеляційної інстанції справу розглянуто в письмовому провадженні.

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, вивчила доводи апеляційної скарги за матеріалами справи і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що до вересня 1995 року позивачі проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, а потім виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю.

12.11.2014 року представник позивачів звернувся до УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області із заявами про призначення ОСОБА_2, ОСОБА_3 пенсій за віком (арк..справи 3,4,7)

Рішенням № 6510/2014 та № 6508/2014 від 20.11.2014 року в призначенні пенсій ОСОБА_2, ОСОБА_3, відмовлено. (арк..справи 5,6)

Спірним у даній справі є правомірність дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, частково, або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Тобто суд дійшов правильного висновку щодо права позивачів на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно абз.6, 11 ч.1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом.

З наведеного вбачається, що позивачі, проживаючи в державі Ізраїль, як громадяни України, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

У відповідності з ч.ч. 1,2 ст.2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За таких обставин, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням за ним усіх конституційних прав.

Частиною 3 ст. 22 Конституції України визначено, що при прийняти нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року у справі № 1-32/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003р. № 1058-ІУ». Положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Крім того, у вищезазначеному Рішенні вказано, що «…Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов’язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов’язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами…»

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини по справі та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.195, ст.197 ч.1 п.2, ст.199 ч.1 п.1, ст.200, ст.205, ст..206, ст..254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17 квітня 2015 року у справі № 428/8229/14-а - залишити без задоволення.

Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17 квітня 2015 року у справі № 428/8229/14-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий А.В. Гайдар

Судді І.А. Васильєва

ОСОБА_4