Справа № 202/1477/15 - ц

Провадження 2/201/2055/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Ходаківського М.П.,

при секретарі - Джамаловій С.Г.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 21.04.2015 з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшла вищезазначена цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в якій обґрунтовано тим, що 14.10.2011 між ним та відповідачем було укладено договір позики. Згідно боргової розписки відповідач в строк до 14 червня 2012 року отримав у позику під відсоток 1,2% в валюті займу 5338 євро, а також 6886 доларів США. 16.08.2012. Відповідачем борг було повернено частково, залишок боргу склав 2110 євро та 6886 доларів США. У зв’язку з цим позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська про стягнення з відповідача боргу, процентів за борговою розпискою та моральної шкоди. Рішенням від 10.09.2013 у справі № 202/26098/13-ц позов в частині стягнення суми основного боргу та 3% річних задоволено. На виконання цього судового рішення відкрито виконавче провадження, проте у повному обсязі воно на теперішній час не виконано, у зв’язку з чим позивач просить повторно стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу 2110 євро, що за курсом НБУ станом на 06.02.2015 (100 Євро - 2639,1992 грн.) становить 55 687,10 грн. та 6731,49 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.02.2015 (100 доларів США - 2313,0580 грн.) становить 155 703,27 грн., всього заборгованості за основним боргом 211 390 грн. 37 коп. та 3%річних - 816 грн. 60 коп., а всього 212 206 грн. 97 коп.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, проти винесення заочного рішення по справі не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання на 18.03.2015 не з’явився, подав письмову заяву про перенесення розгляду справи у зв’язку із його відрядженням (а.с.20). В подальшому про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином за адресою, наданою адресно-довідковим підрозділом ГУДМС, УДМС України в Дніпропетровській області (а.с. 24). Згідно до поштового повідомлення, судову повістку на 19.06.2015 повернуто до суду у зв’язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 59-60). Відповідач повідомлявся про розгляд справи через оголошення у пресі. Про причини неявки відповідач суд не сповістив, натомість, відповідач подав письмові заперечення проти позову, у яких просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на своє сумлінне виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська про стягнення з нього на користь позивача боргу, який є предметом спору в даній справі.

Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити рішення суду в судовому засіданні за відсутності відповідача, та на підставі ч.4 ст.169, ч.1 ст.224 ЦПК України винести по справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, 14.10.2011 між сторонами було укладено договір позики. Згідно боргової розписки Відповідач в строк до 14.06.2012 отримав у позику під відсоток 1,2% в валюті займу 5338 євро, а також 6886 доларів США. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2013 року у справі №202/26098/13-ц позов в частині стягнення суми основного боргу та 3% річних задоволено (а.с.6). На виконання цього судового рішення відкрито виконавче провадження (а.с.10). Згідно до довідки з місця роботи відповідача, на виконання вказаного судового рішення з нього утримано на користь позивача 3604 грн. у період з березня 2014 року по лютий 2015 року. (а.с.34-35). Відповідач має на своєму утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом 2 групи (а.с.40) та навчається в автотранспортному технікумі на контрактній основі (а.с.41-42).

Відповідно до п.1 ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

В даному випадку, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10.09.2013 у справі №202/26098/13-ц щодо стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 6886 доларів США та 2110 Євро перебуває на виконанні, що підтверджується постановою державного виконавця Індустріального ВДВС ДМУЮ про відкриття виконавчого провадження від 04.10.2013 № 40029449 та постановою Державної виконавчої служби у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 27.01.2014 №2305/10 та довідкою з місця його роботи, відповідно до яких відповідачем сплачується борг у гривневому еквіваленті в розмірі 79229 грн. 36 коп. щомісячно по 20 відсотків його заробітної плати на користь позивача.

Зазначеним судовим рішенням чітко встановлено суму боргу в іноземній валюті (6886 доларів США та 2110 Євро), що відповідає 79229 гривням 36 коп. відповідно до офіційного курсу валют на момент винесення рішення.

Таким чином, посилання позивача на ч.2 ст.533 ЦК України, в якій йдеться про обов'язок боржника сплачувати суму боргу у гривнях за офіційним курсом на день платежу, є неправильним, оскільки встановлена судовим рішення грошова сума, та в подальшому порядок її сплати, визначений постановою державного виконавця державної виконавчої служби у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська № 2305/10 від 27.01.2014. До того ж, дана правова норма стосується договірних відносин, якими визначено зобов’язання у гривнях з зазначенням грошового еквіваленту в іноземній валюті, а за договором позики між сторонами зобов'язання визначені в іноземній валюті. Саме з цих підстав своїм рішенням у справі № 202/26098/13-ц від 10.09.2011 Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська відмовив позивачу у позовних вимогах в частині відшкодування інфляційних збитків.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів в наслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого порушеного права, якщо грошове зобов’язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Таким чином, згідно з приписами чинного законодавства після постановлення судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання не передбачено повторного стягнення боргу, а визначено лише можливість стягнення коштів за порушення строків розрахунку (інфляційні нарахування, 3 % річних).

Однак враховуючи, що позивачем не обґрунтовано та не надано розрахунку, періоду нарахування 3 % річних у сумі 816, 60 грн. позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, підстав для задоволення позову не вбачається.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, з урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог, на підставі ст. 88 ЦПК України суд дійшов висновку про те, що судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, не відшкодовуються.

Керуючись ч.3 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом в порядку статті 229 ЦПК України.

Суддя М.П. Ходаківський