9 січня 2007 року                                                                        м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши скаргу у зв'язку з винятковими обставинами ОСОБА_1,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

У грудні 2006 року ОСОБА_1звернулася до Верховного Суду України із скаргою у зв'язку з винятковими обставинами на ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2006 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 жовтня 2006 року та ухвалу судді Верховного Суду України від 6 листопада 2006 року постановлених у справі за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного суду м. Києва, апеляційного суду м. Києва про встановлення факту неоднозначного застосування.

У скарзі заявниця посилається на те, що судами неправильно застосовано положення процесуального права щодо розгляду її позову, у зв'язку з чим заявниці помилково відмовлено у відкритті провадження в справі. Враховуючи викладене ОСОБА_1 вважає, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, а також ухвала судді суду касаційної інстанції, постановлені з порушенням вимог статті 108 ЦПК України щодо підсудності цивільних справ, у яких однією з сторін є суд або суддя.

При цьому заявниця приводить як приклад неоднозначного застосування зазначеного закону ухвалу судді Вищого адміністративного суду України від           31 серпня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до голови апеляційного суду м. Києва про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та неправомірними, згідно якої визначено підсудність зазначеної справи апеляційному суду Київської області. Обґрунтування скарги ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за винятковими обставинами зводиться до того, що в справі за її позовом до Печерського районного суду м. Києва, апеляційного суду м. Києва про встановлення факту неоднозначного застосування, - апеляційний суд м. Києва без відповідних на те повноважень, визначених законом, розглянув її апеляційну скаргу на ухвалу судді суду першої інстанції, хоча такий суд є стороною у справі.

З такими мотивами скарги погодитись не можна, оскільки предметом позову ОСОБА_1 було встановлення факту неоднозначного застосування судами закону, що не є компетенцією суду першої чи апеляційної інстанцій, а відноситься до компетенції Верховного суду України згідно вимог Глави 3 ЦПК України, оскільки відповідно до статті 354 ЦПК України судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1, правильно виходив з того, що вирішення заявленого нею позову про встановлення неоднозначного застосування не відноситься до компетенції судів загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства згідно положень статті 15 ЦПК України. Встановлення ж факту неоднакового застосування судами положення одного і того самого закону є підставою для скасування судових рішень лише за наслідками перегляду судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами.

Посилання заявниці на ухвалу судді Вищого адміністративного суду України є безпідставними, оскільки це питання відноситься до вирішення спору в порядку адміністративного судочинства й пов'язане з визнанням дій посадової особи (голови апеляційного суду м. Києва) неправомірними.

Крім того, ОСОБА_1, звертаючись до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Києва від   27 серпня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 жовтня 2006 року, просила скасувати оскаржувані ухвали та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позову до розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України не вбачає підстав для відкриття провадження та скасування оскаржуваних у зв'язку з винятковими обставинами ухвал, оскільки заявниця не навела достатніх обставин, які б свідчили про неоднозначне застосування судом касаційної інстанції одного і того самого закону.

На підставі викладеного, керуючись статтями 353-356 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Відмовити у допуску до провадження у зв'язку з винятковими обставинами скарги ОСОБА_1 та витребуванні матеріалів справи.

  Ухвала оскарженню не підлягає.