Провадження № 2/235/1843/15

Справа № 235/3230/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23 червня 2015 року місто Красноармійськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Карабан І.І.

при секретарі Харт А.О.

за участю позивачки ОСОБА_1

представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в місті Красноармійськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька; третя особа – Орган опіки та піклування Красноармійської райдержадміністрації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про надання дозволу на тимчасовий виїзд малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у місті Донецьку, за межі України до Туреччини, без згоди та супроводу батька, в супроводі матері, на весь час до досягнення дитиною 16-ти річного віку, а також просила надати їй дозвіл на оформлення проїзного документу для тимчасових виїздів дитини за межі території України без згоди батька. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що від шлюбу, який розірваний 17 квітня 2013 року, вони мають сина – ОСОБА_4, 18 грудня 2010 року, який проживає разом з позивачкою, перебуває на її утриманні. Вона самостійно піклується про стан здоров`я дитини, її фізичного, духовного та морального розвитку. Відповідач з моменту розірвання шлюбу до теперішнього часу не приймає участі в вихованні дитини, не утримує її. Позивачкою прийнято рішення про тимчасовий виїзд за межі України для відпочинку та оздоровлення дитини. Оскільки відповідач відмовляється від надання дозволу, то вона вимушена звернутися до суду про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, просила задовольнити та пояснила, що має намір виїхати на відпочинок з сином у період з серпня по вересень 2015 року, і планує це робити і на наступні роки, але оскільки відповідач ухиляється, то просила надати такий дозвіл на весь період до 16-річчя дитини. Відповідач не надає дозвіл, не обґрунтовуючи свою позицію, при цьому обіцяв це зробити. Але до нотаріальної контори не з`явивя, не пояснивши причини цього.Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з’явився, заява про розгляд справи за відсутності або повідомлення про причини неявки до суду не надходили.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Красноармійської райдержадміністрації – в судовому засіданні просила винести рішення на розсуд суду.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечує позивач.

Суд, заслухавши позивачку, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, але підлягають частковому задоволенню с наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 липня 2002 року по 8 травня 2013 року (а.с.4), від шлюбу мають сина - ОСОБА_4, 18 грудня 2010 року. (а.с.8). Дитина проживає разом з позивачкою, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дитини, має заборгованість з їх уплати (а.с.7, 9, 10, 11).

Відповідно до абзацу третього ч.3 статті 313 ЦК України фізична особа. Яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або супроводі осіб, які уповноважені ними.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і вїзду в УкраїнугромадянинаУкраїни» від 21 січня 1994 року, Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників. За відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянинаУкраїни за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.

Відповідно до п.5 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року ,виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; або без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частиною 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, який не надає згоду на виїзд дитини за кордон України на відпочинок, без підставно зловживає своїми правами і обмежує права дитини на оздоровлення, а тому позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню, оскільки це відповідає інтересам дитини.

Однак суд не може погодитися з терміном надання дозволу на виїзд дитини, що зазначений в позовних вимогах позивачки.

В судовому засіданні позивачка пояснила, що має намір виїхати до Турецької республіки на відпочинок з дитиною в період з серпня по вересень 2015 року включно. Надання такого дозволу до досягнення дитиною 16-річного віку, тобто на строк більше 11 років, без зазначенні тривалості та періоду тимчасового виїзду, є безпідставним, оскільки позбавить батька, який має рівні права та обов’язки щодо дитини, що передбачено ч.1 ст.141 СК України, та порушить його право спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні.

Таким чином, суд вважає за потрібне надати позивачці дозвіл на виїзд дитини до Турецької республіки у термін до 01 жовтня 2015 року.

Керуючисьст.34 Конвенції ООН про права дитини, ст..313 ЦК України, ст. ст. 141, 150, 155 СК України, ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», п.5 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року, ст.ст. 15, 81, 88, 213, 215, 224 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Надати ОСОБА_1 дозвіл на короткочасний виїзд малолітньої дитини – сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у місті Донецьк, за межі України до Турецької республіки, без згоди та супроводу батька ОСОБА_3 в супроводі матері – ОСОБА_1, на термін до 01 жовтня 2015 року.

Дозволити ОСОБА_1 оформлення проїзних документів для тимчасового виїзду дитини – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон, без згоди батька ОСОБА_3, на термін до 01 жовтня 2015 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя І.І.Карабан