АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4510/14 Справа № 2-59/11 Головуючий у 1 й інстанції - Дубовенко І. Г. Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року м. Дніпропетровськ 08 липня 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого -

суддів:

при секретарі

Красвітної Т.П.

Михайловської С.Ю., Пономарь З.М.

Безверхому О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_6 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8, про визнання заповітів недійсними,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2007 року позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, є його, позивача, батьками. За життя, 13.01.2003 року, ОСОБА_9 склала заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було, із чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті - заповіла ОСОБА_10. Після смерті ОСОБА_9 спадщину, шляхом подання відповідної заяви, прийняв ОСОБА_10. Після смерті матері він, позивач, із заявою про прийняття спадщини не звертався, але прийняв спадщину шляхом фактично вступу у володіння спадковим майном. 17.07.2003 року ОСОБА_10 було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_9, згідно якого спадкове майно складається із сертифікату на право на земельну частку (пай), розміром 3,5 га в ОФГ «Кільченські зорі», с. Спаське Новомосковського району Дніпропетровської області та грошового внеску з відповідними відсотками, компенсаціями та індексаціями, належного померлій на підставі ощадної книжки Ощадного банку СРСР, що знаходиться в філії №2991\08 Новомосковського відділення Ощадного банку України в с. Спаському за рахунком НОМЕР_1. За життя, 05 серпня 2005 року ОСОБА_10, на випадок його смерті було зроблене таке розпорядження: все його майно, де б воно не було із чого б воно не складалось, він заповідає ОСОБА_7. Заповіт підписано 05 серпня 2005 року ОСОБА_10 в присутності секретаря виконкому Спаської сільської Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_11, зареєстрований в реєстрі за № 299. Після смерті ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, 20 квітня 2007 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулася дружина спадкодавця - ОСОБА_7, а 22 травня 2007 року із заявою про прийняття спадщини за законом звернувся син спадкодавця - ОСОБА_6. Позивач, посилаючись на порушення його прав, згідно остаточно уточнених позовних вимог, просив суд:

- встановити факт прийняття ним, ОСОБА_6, спадщини після смерті матері ОСОБА_9, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 5 - 7, т. 4 а.с. 135 - 137);

- визнати недійсним заповіт, виданий 13 січня 2003 року ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10, посвідчений секретарем Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_12, за реєстровим №07 (т. 4 а.с. 135 - 137);

- визнати недійсним заповіт, виданий 05 серпня 2005 року ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7, посвідчений секретарем Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_11, за реєстровим №299 (т. 3 а.с. 28 - 32);

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17 липня 2003 року, реєстровий №1-879, оформлене Новомосковською районною державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області (т. 3 а.с. 28 - 32);

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 24 червня 2004 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації актів на право власності на землю за № 01:04:126:01430 (т. 3 а.с. 28 - 32);

- визнати за ним, ОСОБА_6, право власності, в порядку спадкування після смерті батьків за законом на 3/4 частини земельної ділянки, з загальної площі 2,9647 га, розташованої на землях Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (т. 3 а.с. 28 - 32);

- виділити в натурі йому, ОСОБА_6, 3/4 частини земельної ділянки, з загальної площі 2,9647 га, розташованої на землях Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (т. 3 а.с. 28 - 32);

- визнати за ним, ОСОБА_6, право власності, в порядку спадкування після смерті батьків за законом на 5/8 частини домоволодіння АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 73 - 79);

- виділити в натурі йому, ОСОБА_6, 5/8 частин домоволодіння (будівель, споруд) АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 73 - 79);

- встановити порядок користування присадибною земельною ділянкою по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 73 - 79);

- визнати за ним, ОСОБА_6, право власності, в порядку спадкування після смерті батьків за законом на 5/8 частини грошових внесків з відсотками, компенсаціями, індексаціями (т. 2 а.с. 27 - 30);

- стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2014 року роз»єднано в самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання заповітів недійсними та вимоги даного позивача про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування, виділення частини спадкового майна в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою. Дана ухвала місцевого суду скасована ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.07.2014 року з направленням питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання заповітів недійсними задоволені частково. Визнано недійсним заповіт, виданий 05 серпня 2005 року ОСОБА_10, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_7, який було посвідчено секретарем Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, за реєстровим № 299. У задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним заповіту виданого 13 січня 2003 року ОСОБА_9, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_10 відмовлено. Стягнуто з виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 8,0 гривень. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 8,0 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позову з ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі, в тому числі і позовних вимог, що виділені місцевим судом в самостійне провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах заявлених позовних вимог, відповідно до положень ч. 3 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання заповітів недійсними, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, є, відповідно, матір»ю та батьком позивача, що стверджується копіями свідоцтв про народження та смерть (т. 1 а.с. 8, 9, 10).

За життя, 13.01.2003 року, ОСОБА_9 склала заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було, із чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті - заповіла ОСОБА_10. Заповіт підписано спадкодавцем в присутності секретаря виконкому Спаської сільської Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 07 (т. 1 а.с. 27).

З копії спадкової справи за № 292/2003, заведеної після смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, вбачається, що 22 квітня 2003 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернувся чоловік спадкодавця - ОСОБА_10 (т. 5 а.с. 122-133).

Після смерті матері, шляхом вчасного звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини - позивач спадщину не прийняв, тому звернувся до суду з позовом про встановлення факту прийняття спадщини, який місцевим судом було виділений в самостійне провадження.

17.07.2003 року ОСОБА_10 було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_9, згідно якого спадкове майно складається із сертифікату на право на земельну частку (пай), розміром 3,5 га в ОФГ «Кільченські зорі», с. Спаське Новомосковського району Дніпропетровської області та грошового внеску з відповідними відсотками, компенсаціями та індексаціями, належного померлій на підставі ощадної книжки Ощадного банку СРСР, що знаходиться в філії №2991\08 Новомосковського відділення Ощадного банку України в с. Спаському за рахунком НОМЕР_1 (т. 5 а.с. 26).

Судом також встановлено, що, за життя, 05 серпня 2005 року ОСОБА_10, на випадок його смерті було зроблене таке розпорядження: все його майно, де б воно не було із чого б воно не складалось, він заповідає ОСОБА_7. Заповіт підписано 05 серпня 2005 року ОСОБА_10 в присутності секретаря виконкому Спаської сільської Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_11, зареєстрований в реєстрі за № 299 (т. 1 а.с. 43-44, т. 5 а.с. 57).

З копії спадкової справи за №296/2007, заведеної після смерті ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, вбачається, що 20 квітня 2007 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулася дружина спадкодавця - ОСОБА_7, а 22 травня 2007 року із заявою про прийняття спадщини за законом звернувся син спадкодавця - ОСОБА_6 (т. 5 а.с. 112 - 121).

До спадкової маси спадкодавця ОСОБА_10, зокрема, відноситься наведене вище майно, яке було ним успадковане за заповітом після смерті ОСОБА_9

Правовідносини спадкування після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, регламентовані діючим на той час Цивільним кодексом України, прийнятим у 1963 році, з відповідними змінам та доповненнями.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК України від 1963 року, спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Апеляційним судом встановлено, що після смерті матері, шляхом вчасного звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, - позивач спадщину не прийняв, що стверджується копією відповідної спадкової справи та визнано позивачем і відповідачами.

24.10.2007 року позивач звернувся до місцевого суду з позовом, зокрема, про встановлення факту прийняття спадщини після смерті матері, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України від 1963 року (т. 1 а.с. 5 - 7).

Однак, ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2014 року неправомірно роз»єднано в самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання заповітів недійсними та вимоги даного позивача про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування, виділення частини спадкового майна в натурі і визначення порядку користування земельною ділянкою.

Позовна вимога про встановлення факту прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті матері ОСОБА_9, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 5 - 7, т. 4 а.с. 135 - 137), є первинною по відношенню до позовної вимоги про визнання заповіту недійсним.

Саме встановлення даного факту, що має юридичне значення, є підставою вважати ОСОБА_6 належним позивачем за позовними вимогами, що пов»язані з вирішенням питання про спадкування ним майна, права на яке входили до спадкової маси спадкодавця ОСОБА_9

Однак, вирішуючи спір по суті, місцевий суд не встановив факт прийняття позивачем спадщини після смерті матері, не встановив факт наявності порушень прав та законних інтересів позивача у зв»язку із посвідченням спадкодавцями оспорюваних заповітів.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги скасування апеляційним судом Дніпропетровської області ухвали місцевого суду від 12 березня 2014 року про роз»єднання позовних вимог з направленням питання на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи, що до спадкової маси спадкодавця ОСОБА_10 відноситься, зокрема, певне спірне майно, яке було ним успадковане за заповітом після смерті ОСОБА_9, - колегія дійшла висновку про передчасний розгляд по суті спору щодо визнання оспорюваних заповітів недійсними, що стало наслідком порушення місцевим судом вимог процесуального закону при вирішенні питання про роз»єднання позовних вимог.

Передчасність вирішення питання щодо дійсності оспорюваних заповітів обумовила порушення прав учасників процесу на об»єктивний розгляд цивільного спору з точки зору застосування матеріального закону.

Викладене вище свідчить про неповне з»ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність у оскаржуваному рішенні обставин, що мають значення для справи, які районний суд вважав встановленими, невідповідність висновків місцевого суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Отже, колегія дійшла висновку, що при розгляді даної справи, згідно вимог ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги.

З наведених вище підстав, через грубе порушення місцевим судом вимог процесуального закону при вирішенні питання щодо роз»єднання позовних вимог, колегія вважає за необхідне оскаржуване рішення скасувати у повному обсязі та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними заповіту виданого 13 січня 2003 року ОСОБА_9 та заповіту виданого 05 серпня 2005 року ОСОБА_10.

Колегія наголошує, що скасування оскаржуваного рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання заповітів недійсними, через порушення місцевим судом норм процесуального закону, - дає підставу для висновку про те, що позов про визнання оспорюваних заповітів недійсними по суті не розглянуто, тому позивач має право звернення до суду з даними позовними вимогами до тих самих відповідачів з тих самих правових підстав, із заявленням вимоги про визнання поважними причин порушення строку позовної давності (або про визнання позовної давності непорушеною), оскільки, згідно ст. 75 ЦК України від 1963 року, позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторони.

Отже, з урахуванням обсягу повноважень суду апеляційної інстанції, колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з грубим порушенням вимог процесуального закону, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2014 року - скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання недійсними заповіту виданого 13 січня 2003 року ОСОБА_9, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_10 та заповіту виданого 05 серпня 2005 року ОСОБА_10, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_7 - відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді