АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/816/15 Справа № 208/1711/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Стребіж Н. М. Доповідач - Дігтярь Н.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Дігтярь Н.В.

суддів - Литвиненко О.О., Васецької В.В.

за участю секретарів -Лимаря Р.Р., Букреєвої О.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ кримінальні провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201304080000581 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Федченко В.В. та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 лютого 2015 року щодо

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1 рок народження,

який народився у м.Дніпродзержинськ

Дніпропетровської області,

проживає за адресою

АДРЕСА_7

обвинуваченого за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.121КК України,

за участю прокурора - Пістун М.С.

потерпілої - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

обвинуваченого - ОСОБА_3

ВСТАНОВИЛА:

Прокурором принесена апеляційна скарга на вирок Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 лютого 2015 року, в якій він просить вирок суду змінити та постановити свій, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області витрати на проведення судово-трасологічної та дактилоскопічної експертиз на суму 2372,96 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить вирок Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 лютого 2015 року скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Вироком Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 лютого 2015 року ОСОБА_3 засуджено за ч.3 ст. 185 КК України на 3 років 6 місяців позбавлення волі. Відповідно до ч.4 ст.70 КК України призначеним покаранням поглинуте покарання не відбуте покарання за вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2013 року і призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі; за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ч.2 ст.121 КК України на 8 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання покарання, призначеного ОСОБА_3, остаточно призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор вказує на те, що вирок суду підлягає скасуванню через істотні порушення вимог кримінально процесуального закону, оскільки в резолютивній частині вироку в супереч вимогам ст.374 КПК України не вирішено питання щодо розподілу процесуальних витрат та їх розміру, а саме не стягнуто витрати на проведення судово-трасологічної та дактилоскопічної експертиз на загальну суму 2372 гривень 96 копійок.

Обґрунтовуючи доводи своєї апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_3 зазначає про те, що в матеріалах провадження відсутні докази його винуватості в інкримінованих правопорушеннях, звертає увагу, що суд не досліджуючи усіх письмових доказів поклав їх в основу обвинувального вироку, вказує про порушення презумпції невинуватості.

В доповненнях до апеляційної скарги вказує про обставини вчинення ОСОБА_6, а не ним, 16 січня 2014 року кримінального правопорушення передбаченого ч.2ст.121 КК України, у зв'язку з чим просить притягнути останнього до кримінальної відповідальності.

Зазначає про те, що він 16 січня 2014 року ОСОБА_3 разом з ОСОБА_6 в барі розпивали спиртні напої, де познайомились з потерпілим ОСОБА_7, після чого втрьох пішли додому до останнього, де розпивали спиртні напої. ОСОБА_6 дав йому дві банківські картки, які належали ОСОБА_7, повідомивши, що на якійсь з них є грошові кошти на суму 12000 гривень, та сказав, щоб ОСОБА_3 сходив до банкомату та зняв гроші, після чого половину з них він віддасть йому та дав номер телефону ОСОБА_7. Після чого від банкомату ОСОБА_3 подзвонив на номер ОСОБА_7 та повідомив, що він не може зняти гроші, на що ОСОБА_6 сказав, щоб обвинувачений йшов назад. Коли ОСОБА_3 повернувся, у спальній кімнаті побачив тіло ОСОБА_7, який лежав вниз на дивані, біля якого було багато крові, в квартирі була порушена обстановка, а руки у ОСОБА_6 були у печатках та в правій руці тримав розкладний ніж з червоною рукояткою, який ОСОБА_6 поклав до себе у кишеню. Після ОСОБА_3 вийшов з квартири та знаходився біля другого під'їзду, коли ОСОБА_6 приніс сумки, як він здогадався з квартири ОСОБА_7, взявши собі одну сумку і пакет, в якому був фотоапарат та телефон марки Самсунг, обвинувачений попрямував додому. Зранку дільничний інспектор визвав ОСОБА_3 до районного відділу міліції, він в свою чергу сповістив про це ОСОБА_6, останній попросив про скоєнні обставини не розповідати. Також в доповненнях вказує про те, що з боку співробітників міліції до нього застосовувався фізичний та психологічний тиск.

Вироком суду ОСОБА_3 засуджено за те, що він повторно, в період з 09.00 годин 29 березня 2013 року до 16.00 годин 31 березня 2013 року ОСОБА_3, маючи умисел на таємне, викрадення чужого майна, проник до квартири АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно, що належить ОСОБА_9 вартістю 500грн., завдавши шкоду на вказану суму.

12 червня 2013 року приблизно о 04 годині 40 хвилин ОСОБА_3, з комерційного кіоску, що розташований АДРЕСА_8, таємно повторно викрав гроші у сумі 793 гривні, що належали потерпілій ОСОБА_10, чим завдав матеріальну шкоду на вказану суму.

В період з 17.30 години до 21.30 години 04 серпня 2013 року ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, проник до квартири АДРЕСА_2, звідки таємно повторно викрав грошові кошти належні потерпілій ОСОБА_11 в сумі 2500 гривень, чим завдав шкоду у вказаному розмірі.

Повторно, в період з 17.00 год. 14 серпня 2013 року до 09.00 год. 15 серпня 2013 року ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, проник до будинку АДРЕСА_9, звідки таємно повторно викрав майно, що належить потерпілому ОСОБА_12 на загальну суму 8000 гривень, чим спричинив потерпілому майнову шкоду у зазначеному розмірі.

В період з 18.00 год. 03 грудня 2013 року до 10.00 год. 05 грудня 2013 року ОСОБА_3, маючи умисел на викрадення чужого майна, проник у квартиру АДРЕСА_3, звідки таємно повторно викрав майно, що належить потерпілому ОСОБА_13 на загальну суму 1500грн., чим завдав потерпілому шкоду у вказаному розмірі.

В період з 09.20 год. до 16.00 год. 09 грудня 2013 року ОСОБА_3, маючи умисел та таємне викрадення чужого майна, проник до квартири АДРЕСА_4, звідки таємно повторно викрав майно, що належить ОСОБА_14, вартістю 6199 гривень, чим завдав майнову шкоду у вказаному розмірі.

Повторно, 14 грудня 2013 року приблизно о 23 годині 00 хвилин ОСОБА_3 проходячи повз кафе-бар "Оболонь", що розташований за адресою Дніпропетровська область місто Дніпродзержинськ, проспект Леніна, 59-А, побачив раніше незнайому йому ОСОБА_15, у якої в руках була сумка з речами. Реалізовуючи свій раптово виниклий умисел, спрямований на відкрите, із застосуванням насилля, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, викрадення чужого майна, ОСОБА_3 підбіг ззаду до ОСОБА_15, наніс їй удар рукою в область голови, тобто застосував до останньої фізичне насилля, що не є небезпечним для її життя та здоров'я, вирвав із лівої руки ОСОБА_15 сумку із вищезазначеним майном, тим самим відкрито повторно, заволодів майном потерпілої на загальну суму 500грн, чим завдав потерпілій майнову шкоду у розмірі 500 гривень.

16.01.2014 року близько 18.00 години ОСОБА_3, перебуваючи в квартирі за адресою АДРЕСА_10, разом з господарем житла ОСОБА_7 вживали алкогольні напої. В ході спільного вживання спиртних напоїв між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 виникла сварка на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин. Відчуваючи особисту неприязнь до ОСОБА_7, у ОСОБА_3 виник умисел спрямований на заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень. З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_3 знаходячись в кімнаті зазначеної квартири став умисно наносити ОСОБА_7 чисельні удари кулаками обох рук по обличчю та тулубу останнього. Після цього ОСОБА_7 з метою припинення протиправних дій ОСОБА_3, зайшов в приміщення кухні де взяв кухонний ніж та утримуючи його в руці повернувся в коридор квартири де знаходився ОСОБА_3 Побачивши, що ОСОБА_7 тримає в руках ніж, ОСОБА_3 зайшов з коридору в приміщення другої кімнати зазначеної квартири. ОСОБА_7 утримуючи ніж у своїх руках прослідував за ОСОБА_3 В свою чергу ОСОБА_3, знаходячись в кімнаті квартири вихопив обома руками ніж з руки ОСОБА_7 та утримуючи ніж в правій руці, ОСОБА_3 з метою реалізації свого злочинного умислу спрямованого на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7, наніс йому один удар ліктем лівої руки в грудну клітину в результаті чого останній втратив рівновагу та впав на ліжко в кімнаті. Після цього ОСОБА_3 знаходячись в приміщенні зазначеної кімнати, бажаючи довести свій злочинний умисел направлений на заподіяння ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень до кінця, утримуючи кухонний ніж в правій руці, навмисно наніс потерпілому ОСОБА_7 один удар ножем в гомілку правої ноги. В період з 16.00 год. до 20.00 год. ІНФОРМАЦІЯ_2 року в результаті злочинних дій ОСОБА_3 в кімнаті зазначеної квартири наступила смерть потерпілого ОСОБА_7

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 84-Е від 18.02.2014 року у потерпілого ОСОБА_7 виявлено пошкодження правої гомілки в верхній третині на відстані 46 см від підошви у вигляді веретеноподібної рани розташованої відповідно 8 та 2 годинам з рівними краями та гострими кутами розміром 1,6x0,5см довжиною по зведенню країв 1,8см, яка продовжується рановим каналом, який проходить у напрямку згоди вниз декілька право на ліво та спереду назад та сліпо скінчується в товщі м'язів з пошкодженням артерії та вени яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, по ознаці небезпеки для життя та в даному випадку призвело до смерті. Також, виявлено садна обличчя, крововиливи у слизову губ, синці шиї, кінцівок, крововилив у м'язи попереку ліворуч відносяться до легких тілесних пошкоджень.

Повторно, 16.01.2014 року близько 18.30 години ОСОБА_3, перебуваючи в квартирі за адресою: АДРЕСА_10, після спричинення потерпілому ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи, що ОСОБА_7 знаходиться без свідомості та не спостерігає за ним, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, перейшов у другу кімнату зазначеної квартири і таємно викрав речі які належали потерпілому ОСОБА_7, а саме: мобільний телефон "Samsung GТ-Е1182" ІМЕІ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 вартістю 388 грн., фотоапарат "Смена-символ" (виробництва СРСР) ціною 500грн., чоловічу куртку ціною 1000грн., чоловічу куртку ціною 500грн, а також чоловічі штани та продукти харчування які не становлять для потерпілої ОСОБА_4 матеріальної цінності, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 2 388 грн.

Під час апеляційного розгляду прокурор Пістун М.С. підтримала доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення та просила задовольнити її в повному обсязі, також заперечувала проти доводів апеляції обвинувачуваного вказавши проте, що вина ОСОБА_3 в скоєнні інкримінованих йому правопорушень повністю доказана.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив задовольнити її в повному обсязі та застосувати до нього положення ЗУ «Про амністію у 2014 році».

Потерпіла ОСОБА_4 вирок суду вважала законним та обґрунтованим.

Захисник ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги обвинуваченого та заперечував проти апеляції прокурора, вказавши про те, що вина обвинуваченого в скоєнні інкримінованих правопорушень не доказана, у зв'язку з чим просить вирок суду скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, дослідивши та перевіривши матеріали кримінального провадження разом з доводами апеляційних скарг, вислухавши учасників судового процесу, колегія суддів прийшла до наступного.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України і правильність кваліфікації його дій за цим злочином у апеляційних скаргах прокурором та обвинуваченим не оскаржуються, а тому відповідно до ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються. Розгляд кримінального провадження в цій частині проведено у скороченому порядку відповідно вимог ч.3 ст.349 КПК України з дотриманням процесуальних вимог зазначеної норми права.

Доводи обвинуваченого, щодо не доведеності його вини в скоєному злочині, передбаченому ч.2 ст.121 КК України, відсутності доказів його винуватості, та що тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_7, від яких настала смерть останнього, спричинив гр.ОСОБА_6, колегія суддів вважає необґрунтованими та спланованою моделлю самозахисту задля уникнення відповідальності за вчинений злочин.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами.

Так, з протоколів огляду місця події та трупу від 17 січня 2014 року встановлено, що в спальній кімнаті квартири АДРЕСА_10 виявлено труп ОСОБА_7, на передній зовнішній поверхні правої гомілки якого мається рана веретоноподібної форми довжиною 1,5см, шириною в центрі 0,5 см з рівними краями та гострими кінцями, та інші тілесні ушкодження, що відносяться до категорії легких. На вхідних дверях квартири з внутрішньої сторони, на пляшці з під грілки виявлені сліди пальців рук. Біля трупу на підлозі та килимі виявлена сліди рідини бурого кольору, та банківські картки зі слідами бурого кольору.

З даних протоколу огляду трупа вбачається, що труп потерпілого на час огляду був розташований на ліжку лицем до низу, зі звисанням ніг на підлогу, чим обґрунтовується поява бурої речовини на підлозі кімнати. А згідно висновку судово-медичної експертизи №84-Е від 18.02.2014, потерпілий після отримання тілесних ушкоджень, міг деяких час, від декількох хвилин до декількох десятків хвилин жити та, можливо, виконувати самостійні дії, рухатися, чим заперечуються доводи обвинуваченого в тій частині, що під час нанесення удару потерпілий лежав на ліжку на спині, і невідповідність розташування потерпілого, на яку вказав він під час досудового слідства і яка встановлена під час огляду трупа, свідчить, що він себе обмовив.

В ході огляду речей від 27 січня 2014 року, на одязі потерпілого, а саме - правій штанині джинсових брюк біля зовнішнього шва (лампасу) та відстані 27см від нижнього краю і 1 см від шва виявлено порізаний отвір, розміром приблизно 1,8см, навколо якого маються плями бурого кольору, що підтверджується висновком експерта №44/02-40 від 07 березня 2014 року, що спереду на правій штанині брюк потерпілого ОСОБА_7, на відстані 295мм вгору біля зовнішнього бокового шву виявлено одне наскрізне пошкодження тканини, яке має довжину 13мм.

Висновком судово-трасологічної експертизи №44/02-10 від 26 січня 2014 року встановлено, що вилучені 17 січня 2014 року при огляді місця події - квартири потерпілого, сліди пальців рук залишені великим пальцем правої руки саме ОСОБА_3, що підтверджує факт перебування обвинуваченого у квартирі потерпілого.

Під час слідчого експерименту 04 лютого 2014 року за участю обвинуваченого, захисника ОСОБА_5 та судово-медичного експерта, обвинувачений показав, що 16 січня 2014 року о 16-00 годині коли він знаходився у квартирі у ОСОБА_7 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, між ним та останнім виник конфлікт, в ході якого вони один одному наносили удари, та під час чого обвинувачений, стоячи навпроти ОСОБА_7, вихватив з рук останнього ніж, наніс один удар ліктем лівої руки в область обличчя ОСОБА_7, від якого останній впав на ліжко, але намагався нанести у відповідь удари ногами, при цьому ОСОБА_3, що стояв поряд з ним біля ліжка, по інерції наніс один удар ножем ОСОБА_7 в праву ногу вище коліна. Залишаючи квартиру, з шафи в іншій кімнаті взяв фотоапарат радянського виробництва, карточку, одежу та мобільний телефон, які склав в пакет. Крім того, з кухні взяв продукти харчування. Речі та продукти харчування, які він взяв в квартирі ОСОБА_7, відніс до себе додому.

Обставини скоєння злочину, вказані обвинуваченим під час слідчого експерименту, узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи від №84-Е від 18 лютого 2014 року, згідно якого смерть ОСОБА_7 настала від поранення правової гомілки, яке супроводжувалось пошкодженням судин та ускладнилось гострою крововтратою, і яке знаходиться у причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого, також під час огляду трупу ОСОБА_7 виявлені синець та садна обличчя, крововиливи у слизову губ, синці шиї, кінцівок, крововилив у м'язи попереку ліворуч, що підтверджує покази ОСОБА_3 щодо виниклого конфлікту з потерпілим та бійки між ними, а в подальшому нанесення потерпілому удару ножем.

Як пояснював обвинувачений суду, ніж, яким він завдав удар потерпілому, він викинув у річку, тому посилання обвинуваченого на відсутність предмету спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а як наслідок, відсутність доказу, є необґрунтованими.

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи №84-Е-Д від 28 лютого 2014 року, тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_7, могли виникнути при взаємному розташуванні потерпілого і нападника та за механізмом, які зазначено в протоколі проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_3

Під час слідчого експерименту обвинувачений вказав, що частину майна, яке він викрав з квартири ОСОБА_7, а саме - мобільний телефон потерпілого, він викинув у смітник, ключ від квартири - на дах гаражу, та вказав їх розташовування.

В подальшому, під час проведення огляду місця події від 17 січня 2014 року, за участю ОСОБА_3 по вул.Димитрова між будинками 14»а»-32 у сміттєвому баку виявлено поліетиленовий пакет в якому знаходився мобільний телефон «Samsunq Дуос» ІМЕІ НОМЕР_1 та НОМЕР_2, який належав потерпілому ОСОБА_7, та який було упізнано матір'ю потерпілого.

Також, під час огляду місця події 17 січня 2014 року, а саме, даху гаражу, розташованого на відстані 70м від будинку №6 по вул.Ніколенко в м.Дніпродзержинську, виявлено плоский ключ з металу сірого кольору циліндрового механізму з брелоком. Саме ОСОБА_3 вказав на цей гараж, як на дах котрого закинув ключ від квартири потерпілого.

Під час огляду квартири свідка ОСОБА_19, протокол якого не зазначено у вироку суду, але було досліджено в ході судового слідства, що підтверджується даними журнау судового засідання, було виявлено речі: одежу, фотоапарат, які, зі слів свідка, могли належати її брату ОСОБА_3

Як пояснив суду обвинувачений, він дійсно зазначені речі приніс з квартири потерпілого до місця свого проживання, де вони і були виявлені під час огляду.

Зазначений фотоапарат «Смена-символ» серед інших було пред'явлено матері потерпілого ОСОБА_20, яка впізнала зазначену річ, як річ, що зникла з квартири потерпілого.

Свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22, будучи допитаними в суді першої інстанції пояснили, що вони були понятими при проведенні слідчого експерименту за участю обвинуваченого, який проводився в квартирі АДРЕСА_10, під час якого ОСОБА_3 добровільно без здійснення будь - якого тиску з боку працівників міліції розповідав та показував.

Посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на обставини спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 громадянином ОСОБА_6 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

З метою перевірки зазначених обвинуваченим обставин щодо скоєння злочину відносно потерпілого ОСОБА_7 ОСОБА_6, останній був допитаний в якості свідка в судовому засіданні та пояснив, що 16 січня 2014 року він бачився з обвинуваченим у барі в районі Черьомушек, де випили спиртне та розійшлись, більше в той день ОСОБА_3 він не бачив, в квартирі ОСОБА_7 він не був.

Допитана судом свідок ОСОБА_23 суду пояснила, що приблизно в 13-14 годин 16 січня 2014 року в бар, де вона працює, прийшов ОСОБА_7, а через деякий час зайшов ОСОБА_3 з раніше їй незнайомим чоловіком. Спочатку ОСОБА_3 з чоловіком сиділи окремо від ОСОБА_7, а через деякий час вони запросили до них за стіл і ОСОБА_7. Через деякий час вони у трьох пішли з бару.

При цьому свідок ОСОБА_23 зазначила, що чоловік який був з ОСОБА_3 у барі в той день, це не присутній в залі суду ОСОБА_6, чим спростовуються доводи обвинуваченого щодо перебування разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у барі, звідки вони втрьох пішли додому до ОСОБА_7.

В матеріалах кримінального провадження відсутні дані про причетність ОСОБА_6 до скоєння даного злочину.

Посилання обвинуваченого, що йому про обставини вчинення злочину щодо потерпілого ОСОБА_7 стало відомо від ОСОБА_6, на прохання якого як товариш, він взяв вину за скоєне на себе, заперечуються вищенаведеними доказами, дослідженими судом, в їх сукупності.

Посилання обвинуваченого на обставини щодо спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень свідком ОСОБА_6 заперечуються доводами апеляційної скарги обвинуваченого щодо наявності в його діях складу злочину, передбаченого ст.124 КК України - умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.

Доводи обвинуваченого щодо хаисту від нападу з боку потерпілого не знайшли свого підтвердження, з досліджених судом доказів не вбачається нападу потерпілого на обвинуваченого. Як встановлено судово-медичною експертизою, у потерпілого окрім тяжкого тілесного ушкодження, в наявності ушкодження легкого ступнею тяжкості на обличчі, шиї, стегні, лівої гомілки, правої верхньої кінцівки, які спричинені в один проміжок часу. Навпаки, у обвинуваченого тілесні ушкодження не виявлені. Окрім того, потерпілий за висновками судово-медичної експертизи перебував у стані сильного сп'яніння, виявлено етиловий алкоголь у кількості 3,72%. Матеріали кримінального провадження не містять доказів про напад на обвинуваченого з боку потерпілого, не наведено таких і стороною захисту.

З журналу судового засідання та технічного носія вбачається, що усі докази, які покладені в основу доказової бази в мотивувальній частині вироку, належним чином та в установленому порядку, відповідно вимог ст.ст.23, 95 КПК України, судом досліджені, у зв'язку з чим доводи обвинуваченого щодо порушень зазначених норм процесуального права та не дослідження усіх письмових доказів, які покладені в основу вироку, є безпідставними.

Усі докази, які покладені в основу вироку є належними, допустимими згідно вимог кримінального процесуального законодавства України.

Таким чином, під час судового розгляду в повному обсязі знайшла своє підтвердження вина ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. Самим обвинуваченим було наведено обставини, за яких було скоєно злочин, відомі лише йому, та які в подальшому було підтверджено об'єктивними доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими судом.

Підстав для скасування судового рішення внаслідок істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого під час перевірки матеріалів кримінального провадження не встановлено.

Безпідставні доводи апеляції обвинуваченого щодо психологічного тиску на нього з боку представника державного обвинувачення. Зазначені обставини нічим не підтверджені, а щодо юридичної необізнаності обвинуваченого, то його право на юридичну допомогу та захист під час досудового слідства та судового розгляду забезпечено відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Клопотання обвинуваченого, щодо застосування до нього амністії колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, відповідно до вимог п.п.в «п», «е» ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, амністія не застосовується до осіб, які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин; та яких засуджено за вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження при обтяжуючих обставинах (ч.2 ст.121 КК України).

Вказана норма закону, до якої відсилає Закон України «Про амністію у 2014 році» забороняє застосовувати амністію до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 був двічі засуджений за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, злочини, за які засуджено даним вироком, вчинені під час іспитового строку, який було застосовано вироком Криничанського районного суду від 12 грудня 2013 року, яким він засуджений за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 3 роки.

Таким чином, за наявності у обвинуваченого двох судимостей за вчинення умисних тяжких злочинів, та вчинення умисних тяжких злочинів до закінчення іспитового строку, колегія суддів, не вбачає правових підстав для застосування амністії до обвинуваченого ОСОБА_3

Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо не вирішення питання про процесуальні витрати, колегія суддів встановила, що за проведення судово - трасологічної та судово - дактилоскопічна експертиз НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області понесені витрати, вартість яких складає 2372 гривні 96 копійки.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у резолютивній частині вироку зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат.

Вказана вимога закону судом при ухваленні вироку не виконана.

Разом з тим, відповідно до положень ст.ст.537, 539 КПК України, якщо судом першої інстанції не вирішені питання про визначення розміру і розподілення судових витрат, вони вирішуються судом, який ухвалив вирок в порядку його виконання за клопотанням (поданням) прокурора.

Таким чином вирішення питання, зазначеного в апеляційній скарзі, законодавцем віднесено до компетенції суду першої інстанції, який ухвалив вирок, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Оскільки судом першої інстанції не приймалось рішення щодо зазначених в апеляційні скарзі процесуальних витрат, суд апеляційної інстанції не має підстав для його перегляду.

Керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні Федченко В.В. та обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 лютого 2015 року щодо ОСОБА_3 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає чинності з дня її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_3 в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді