УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
25 грудня 2006 року м. Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Шпоньки В.П. суддів Яцуна С.Б., Літвіної В.В. за участю прокурора Шелудько З.Л. засудженого ОСОБА_1 захисника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, прокурора, який приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2006 року
ВСТАНОВИВ
Цим вироком, -
ОСОБА_1, 05 листопада 1975 року народження, маючого двох неповнолітніх дітей, працюючого водієм таксі в ООО «Славута-таксі», раніше не судимого в силу статті 89 КК України,
засуджено за частиною 1 статті 164 КК України на 1 рік обмеження волі.
У відношенні ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 вересня 2002 року було зобов'язано виплачувати аліменти на утримання свого сина ОСОБА_1, 2001 року народження, на користь ОСОБА_4 у розмірі 1/4 всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімумів доходів громадян, починаючи з 23 липня 2002 року.
Однак ОСОБА_1 на протязі тривалого часу - з 01 березня 2003 року, ухиляється від уплати аліментів, попри неодноразові попередження державного виконавця ДВС Ленінського району, а також неодноразові попередження ОСОБА_4 з проханням надати матеріальну допомогу.
При цьому, з 01 березня 200з року ОСОБА_1 обмежувався випадковими заробітками, свого сина ОСОБА_1 матеріально не забезпечував. Внаслідок цього заборгованість по аліментам ОСОБА_1 на 01 вересня 2006 року складає З роки 6 місяців, що в грошовому вираженні складає 6360, 29 гривен.
В апеляції на вирок засуджений посилається на те, що при призначенні надто сурового покарання судом не було належним чином враховано, що він працює
№ 1- 669/2006 р. головуючій у 1 інст. - суддя Матяш О.В.
№ 11- 2101/2006 р. доповідач в апеляційній інстанції - суддя Шполька В.П.
2
водієм та почав отримувати постійну заробітну плату, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_5 та непрацюючу матір. Просить змінити вирок та пом'якшити покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
В апеляції на вирок прокурор також посилається на те, що при призначенні надто сурового покарання судом не було належним чином враховано особу засудженого, який працює, позитивно характеризується, має на утриманні ще одну неповнолітню дитину та непрацюючу матір, крім того, одразу після винесення вироку засудженим було частково сплачено заборгованість по аліментам. Просить змінити вирок та пом'якшити покарання із застосуванням ст.. 75 КК України.
В судовому засіданні апеляційної інстанції, вислухавши доповідь судді щодо суті вироку, прокурор знайшов підстави до зміни вироку і застосування ст. 75 КК України, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд задовольняє апеляції, виходячи з такого.
Винність засудженого у вчинені інкримінованих йому злочинних дій підтверджена доказами, які є в матеріалах справи, і його діям місцевий суд дав належну і відповідну юридичну оцінку.
Справу розглянуто згідно з положеннями статті 299 КПК України, при цьому, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно всіх фактичних обставин справи, допитав підсудного, який визнав себе винним у повному обсязі інкримінованого йому злочину.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 надав квитанцію про часткову сплату ним заборгованості по аліментам, в сумі 3 000 гривен.
За таких обставин, а також з урахуванням того, що ОСОБА_1 почав працювати та отримувати постійний заробіток, має на утриманні ще одну неповнолітню дитину та непрацюючу матір, позитивно характеризується, апеляційний суд вважає необхідним змінити призначене судом першої інстанції покарання та призначити покарання із застосуванням статті 75 КК України.
Керуючись статями 362, 365, 366 КПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ
Апеляції засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції задовольнити.
Вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2006 року у відношенні ОСОБА_1 - змінити, призначити ОСОБА_1 покарання передбачене частиною 1 статті 164 КК України 1 рік обмеження волі.
На підставі статті 75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, іспитовий строк йому встановити тривалістю 2 роки.
На підставі статті 76 КК України на засудженого покласти обов'язки, передбачені:
пунктом 2 цієї статті, а саме - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
пунктом 3 цієї статті, а саме - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи;