УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

25 грудня 2006 року                                                                                              м. Запоріжжя

у складі: головуючого - судді Шпоньки В.П.

суддів Яцуна СБ., Літвіної В.В.

за участю прокурора Шелудько З.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за

апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного

суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2006 року

ВСТАНОВИВ

Цим вироком, -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, не працюючого, раніше, згідно вироку, судимого:

20   квітня  2004  року,  Новомиколаївським  районним   судом,  за

частиною 3 статті 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, з

іспитовим строком 1 рік,

засуджено за частиною 2 статті 185 КК України на 3 роки позбавлення волі,

за частиною 3 статті 357 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі статті 70 КК України, шляхом поглинання менш сурового покарання більш суворим, засудженому_визначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.

У відношенні ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк покарання обчислено з 07 жовтня 2006 року.

Із засудженого стягнуто на відшкодування матеріальних збитків від злочину на користь потерпілих: ОСОБА_2 5225 гривен, ОСОБА_3 2050 гривен, ОСОБА_4 870 гривен, ОСОБА_5 1250 гривен, ОСОБА_6 1450 гривен, ОСОБА_7 1030 гривен, ОСОБА_8 3700 гривен, ОСОБА_9 1095 гривен, ОСОБА_10 1100 гривен, ОСОБА_11 1064 гривен, ОСОБА_12 - 850 гривен.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 в період часу з 12 січня 2006 року по 02 липня 2006 року вчиняв крадіжки чужого майна у громадян ОСОБА_2 на загальну суму 5225 гривен, а також у ОСОБА_3 - 2050 гривен, ОСОБА_4 - 870 гривен, ОСОБА_5 - 1250 гривен, ОСОБА_6

№ 1- 623/2006 р. №11-2103/2006 р.

головуючій у 1 інст. - суддя Дюженко Л.А.

доповідач в апеляційній інстанції-суддя Шпонька В.П.

2

- 1450 гривен, ОСОБА_7 - 1030 гривен, ОСОБА_8 - 3700 гривен, ОСОБА_9 - 1095 гривен, ОСОБА_10 - 1100 гривен, ОСОБА_11 -1064 гривен, ОСОБА_12 - 850 гривен.

Крім того, 04 травня 2006 року, з метою викрадення чужого майна, проник в автомобіль «Тойота», що належить ОАО «Укспецавтоматика», звідки таємно викрав важливі документи.

В апеляції на вирок засуджений просить про пом'якшення призначеного покарання, посилається на те, що на утриманні має важко хвору мати, яка потребує його догляду, а також на те, що зобов'язується відшкодувати завдану потерпілим майнову шкоду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції, вислухавши доповідь судді щодо суті вироку, прокурор не знайшов підстав до зміни вироку, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд не вбачає підстав до її задоволення.

Справу розглянуто згідно з положеннями статті 299 КПК України, при цьому, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно всіх фактичних обставин справи, допитав підсудного, який визнав себе винним у повному обсязі інкримінованого йому злочину.

Винність засудженого_у вчинені інкримінованих йому злочинних дій підтверджена доказами, які є в матеріалах справи, і його діям місцевий суд дав належну і відповідну юридичну оцінку.

Засудженому_суд призначив покарання відповідно до положень Загальної частини КК України - у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений ним злочин, з належним урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що обтяжують, а також та пом'якшують покарання. Саме з їх урахуванням, суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_1, основне покарання у вигляді позбавлення волі. Таким чином, засудженомупризначене покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для зміни чи скасування вироку.

Під час апеляційної перевірки вироку виявлені недоліки при його постановлені, які потребують внесення у вирок відповідних змін:

у вступній частині вироку -

всупереч положенням статті 333 КПК України та пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку" від 29 червня 1990 року №5 - не зазначено „дані про непогашену і не зняту судимість". Так, судом зазначено, що ОСОБА_1 був раніше засуджений 20 квітня 2004 року, Новомиколаївським районним судом, за частиною 3 статті 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, з випробним терміном строком на 1 рік.

Наведені недоліки вступної частини вироку потягли необгрунтоване визнання його раніше судимою особою. У відповідності з пунктом 1 статті 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинили нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не було скасовано з інших підстав (при умові, якщо строк додаткового покарання не перевищував тривалість іспитового строку). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 додаткові покарання взагалі не призначалися і, таким чином, іспитовий строк закінчився 20 квітня 2005 року.

Враховуючи викладені недоліки вироку, які потребують внесення до нього змін, апеляційний суд, на підставі пункту 4 частини 1 статті 373 КПС України, вносить у вирок відповідні зміни.

Керуючись статями 362, 365, 366 КПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ

апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2006 року у відношенні ОСОБА_1 в порядку статті 373 КПК України, змінити:

зі вступної частини вироку щодо ОСОБА_1 виключити визнання у нього судимості за вироком, Новомиколаївського районного суду віл 20 квітня 2004 року - у зв'язку з її погашенням та одночасно, вступну частину вироку доповнити тим уточненням, що він є особою, яка раніше не судима в силу пункту 1 статті 89 КК України.

В решті цей вирок залишити без змін.