Україна

 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 червня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі: головуючого - судді Матюшенка І.В. суддів: Малахової Н.М. ,  Жизневської А.В. при секретарі судового засідання Лаговській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Житомирі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Красуня" (далі -Товариство) на рішення Корольовського районного суду м.  Житомира від 15 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановила:

У поданій апеляційній скарзі Товариство,  посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права,  неповне з'ясування судом обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи,  просить скасувати рішення суду першої інстанції,  яким поновлено ОСОБА_1 на посаді перукаря-модельєра ТОВ „Красуня" та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 1864 грн. 62 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Апелянт зазначає,  що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності представника відповідача,  який з поважних причин не міг брати участь у судовому засіданні,  суд,  на думку апелянта,  дійшов невірного висновку про те,  що для ОСОБА_1 не відбулося жодних змін умов праці та неправильно застосував положення  ст.  32 КЗпП України. З таких підстав апелянтом порушується питання про ухвалення по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено,  що ОСОБА_1 працювала в Товаристві на посаді перукаря-модельєра за безстроковим договором (що визнається сторонами) і згідно наказу № 37-к від 31 жовтня 2007 року (а.с. З) була звільнена з займаної посади за п. 6  ст.  36 КЗпП України. Звільненню позивачки передувало: рішення зборів учасників Товариства від 26 червня 2007 року щодо „переходу ТОВ „Красуня" на 100% орендну форму роботи; наказ-попередження від 27 липня 2007 року про те,  що „з 1 жовтня 2007 року ТОВ „Красуня" переходить на 100% орендну форму роботи" (а.с.  13); особисте попередження позивачки про можливе звільнення у разі не укладення договору оренди нерухомого майна

(робочого місця) -а.с. 23,  27-28; відмова ОСОБА_1 укласти такий договір (а.с. 36).

Відповідно до положень ч. 1  ст.  21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства,  установи,  організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою,  за якою працівник зобов'язується виконувати роботу,  визначену цією угодою,  з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові,  а власник підприємства,  установи,  організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці,  необхідні для виконання роботи,  передбачені законодавством про працю,  колективним договором і угодою сторін. За змістом цієї статті саме на апелянта покладається обов'язок забезпечити позивачку робочим місцем та необхідним обладнанням.  А тому,  договір оренди нерухомого майна (робочого місця площею 1.5 м.  х 1.5 м. ),  обладнання та інструменту суперечить вимогам вище вказаної статті закону,  а відмова позивачки укласти такий договір є правомірною.

За таких обставин,  суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те,  що у апелянта не було підстав для звільнення ОСОБА_1

Доводи апелянта про порушення процесуального права,  що виразилося у розгляді справи за відсутності його представника,  колегією суддів визнаються безпідставними,  оскільки з матеріалів справи (а.с. 54) вбачається,  що представник відповідача 5 лютого 2008 року був повідомлений під розписку про розгляд справи 15 лютого 2008 року о 14 год. 30 хв.,  заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду подано не було.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати,  що судом першої інстанції порушені норми матеріального чи процесуального права.

Керуючись  ст.   ст.  303,  307,  308,  313-315 ЦПК України,  колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Красуня" відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м.  Житомира від 15 лютого 2008 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Справа № 22ц/ 821                                          Головуючий у суді 1 -ї інстанції Гансецька І. А.

Категорія 52        Суддя-доповідач Матюшенко І.В.