Справа № 1/3-2009 р

                                              В И Р О К

                                                       Іменем України

    26 січня 2009 року.               Шаргородський районний суд Вінницької області

             в складі:    

                  головуючого   судді                                     Дубчака А.Г.

                  при секретарі                                                Рошак К.В.

                  за участю прокурора                                    Мазура Ю.А.          

                  адвокатів                                                       ОСОБА_2

                                                                                          ОСОБА_3

                  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду  справу про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1  народження, уродженця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України,  не одруженого, з середньою освітою, не працюючого, військовозобовязанного, раніше не судимого,-                                                          

в скоєнні злочину передбаченого ст. 122 ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

                     

                   Підсудний ОСОБА_1  21 червня 2008 року біля 01.00 год., перебуваючи на дискотеці в АДРЕСА_2  та бажаючи розібратися із ОСОБА_4  за образу його брата ОСОБА_5 , підійшов до ОСОБА_4  та розпочав суперечку. В ході суперечки ОСОБА_1  умисно, маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , наніс удар кулаком правої руки по обличчю ОСОБА_4 , чим згідно висновку експерта НОМЕР_1  від ІНФОРМАЦІЯ_2  спричинив ОСОБА_4  тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи в ділянці правого кута, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню важкості так, як потягли за собою тривалий розлад здоров я більше 21-ої доби.        

                     Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1  свою вину в пред’явленому йому обвинуваченні не визнав і суду пояснив про те, що на його думку він наніс недостатньо сильний удар для того, щоб спричинити ОСОБА_4  перелом челюсті і на його думку потерпілий міг отримати перелом челюсті від удару нею в голову його брата ОСОБА_5 , оскільки він вдарив потерпілого ОСОБА_4  ладонею правої руки в область голови, хоча точно не пам’ятає куди саме,  так, як перед тим потерпілий його штовхнув в груди і вони вдарили один одного. До того ж  він чув про те, що потерпілого ОСОБА_4  перед цим, ще хтось побив та він вдарив щелепою в голову його брата ОСОБА_5  

                      Незважаючи на не визнання своєї вини підсудним його вина в пред’явленому йому обвинуваченні підтверджується іншими зібраними по справі доказами, а саме:

                     показами потерпілого ОСОБА_4  про те, що підсудний ОСОБА_1  наніс йому декілька ударів в голову, один з яких кулаком правої руки в щелепу із правої сторони;

                     показами представника потерпілого ОСОБА_6  про те, що зі слів потерпілого ОСОБА_4  їй стало відомо про те, що його побив ОСОБА_1  і після обстеження в лікарні в нього було виявлено перелом щелепи і направлено на лікування в АДРЕСА_3 ;

                     показами свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні підтвердив те, що ОСОБА_1  наніс потерпілому декілька ударів кулаком по обличчю, перший удар, з яких дістався в щелепу;

                     показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_8  та ОСОБА_9  в сукупності про те, що в підсудного ОСОБА_1  були спонукання для завдання потерпілому ОСОБА_4  тілесних ушкоджень, оскільки напередодні той мав сутичку із його молодшим братом;

                     частково показами свідків ОСОБА_10  та ОСОБА_11  в сукупності про те, що їм було відомо про переговори між батьками підсудного та потерпілого з приводу владнання даного конфлікту;

                     висновками судово-медичної експертизи НОМЕР_2  та додаткової судово-медичної експертизи НОМЕР_3  від 2008 року, в сукупності з яких слідує що у ОСОБА_4  було виявлено тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи в ділянці правого кута, які відносяться до ушкоджень середнього ступеню важкості так, як спричинили тривалий розлад здоров я більше 21 – ї доби і дане тілесне ушкодження могло утворитися від удару кулаком руки, а не від удару долонею руки /а.с. 21; 63/;

                     письмовими поясненнями та протоколами допиту підсудного ОСОБА_1  в якості підозрюваного та обвинуваченого, з яких в сукупності слідує, що він не заперечував того, що наніс потерпілому ОСОБА_4  декілька ударів рукою в область голови та обличчя /а.с. 10, 26, 27, 39, 40/;    

                    протоколом очної ставки між ОСОБА_1  та ОСОБА_4  в ході проведення якої слідує те, що підсудний ОСОБА_1  підтвердив факт нанесення ОСОБА_4  ударів кулаком руки в область обличчя  /а.с. 64; 65/;

                    Суд критично оцінює і до уваги не приймає доводи підсудного ОСОБА_1  та покази його молодшого брата ОСОБА_5  про те, що він ОСОБА_1  наніс потерпілому ОСОБА_4  не достатньо сильний удар, щоб зламати йому щелепу, потерпілий міг отримати перелом щелепи від удару в голову ОСОБА_5  чи від отримання побоїв від інших осіб, а також про порушення його права на захист в ході досудового слідства, оскільки вони путанні, дані особами заінтересованими у вирішенні справи, перебуваючими в родинних відносинах між собою і в неприязнених стосунках із потерпілим, на думку суду дані з метою ухилення підсудного від кримінальної відповідальності та суперечать зібраним по справі доказам, зокрема показам самого ж підсудного ОСОБА_1 , який фактично визнає те, що все-таки наніс удар потерпілому в щелепу, але вважає його недостатньо сильним щоб її зламати та іншим. Крім того підсудний та його захисник суду не довели про наявність підстав і обставин, які не можна було б перевірити в ході судового слідства і відповідних клопотань для перевірки доказів зібраних в ході досудового слідства не заявляли.

                    Таким чином, оцінивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд, приходить висновку, що дійсно підсудний ОСОБА_1  вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, а саме: завдання умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров я, оскільки він   навмисне, з метою заподіяння потерпілому ОСОБА_4  тілесних ушкоджень, маючи намір помститися за свого брата наніс ОСОБА_4  кулаком правої руки удар в область щелепи, завдавши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому щелепи від чого він лікувався понад 21 день, що потягли довгостроковий розлад здоров я   і повинен відповідати за вчинений злочин.

                     При обранні міри покарання суд враховує характер та ступінь громадської небезпеки злочину, особу підсудного, який по місцю проживання  характеризується позитивно.

                     Обставини пом’якшуючі його відповідальність є ті, що він вперше вчинив злочин і раніше не був судимим, молодий.

                     Обставин обтяжуючих його відповідальність суд не вбачає і вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

                     По справі представником потерпілого ОСОБА_4  – ОСОБА_6  в його інтересах було заявлено цивільний позов на суму 11 308 грн. 28 копійок, що складається із вартості матеріальних витрат понесених нею на лікування потерпілого в розмірі 82 грн. 76 копійок, проїзду до лікарні в розмірі 742 грн. 27 коп. та решта витрат на його харчування всього на загальну суму 1 308 грн. 28 коп. та моральної шкоди завданої потерпілому ОСОБА_4 , яка визначається тим, що він не міг спілкуватися із близькими та родиною, через те, що не міг говорити та нормально харчуватися, поскільки щелепи були зв’язані і вона її оцінює в 10 000 грн.

                     Враховуючи дані обставини справи, а також те, що вина підсудного у вчиненні даного злочину доведена в суді, представник потерпілого ОСОБА_4  – ОСОБА_6  лиш частково довела суду про заподіяння потерпілому моральної шкоди на суму в 3 000 грн., оскільки потерпілому дійсно завдано моральну шкоду внаслідок завданих підсудним йому тілесних ушкоджень і тривалого лікування та  втратою ним можливості нормального спілкування із близькими та родиною, через те, що не міг говорити та нормально харчуватися. В частині матеріальних витрат пов’язаних із лікуванням потерпілого, суд вважає позовні вимоги не доведеними, оскільки, як слідує із позовної заяви, дані витрати понесла інша особа, яка не заявила самостійних витрат на їх відшкодування,  а тому, -

         

                      Керуючись ст.ст. 323; 324 КПК України, суд,-

                                                       

П Р И С У Д И В :

                       

                     Визнати ОСОБА_1  винним за ч. 1 ст. 122 КК України і призначити йому покарання у виді трьох років обмеження волі.

                     На підставі ст.ст. 75, 76 пп. 2-4 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком в три роки та зобов’язаннями не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.  

                     Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити ту же підписку про не виїзд.  

                     Стягнути з ОСОБА_1  на користь ОСОБА_4  моральну шкоду в розмірі 3 000 гривень 00 копійок.

                     Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом 15-ти діб з часу його проголошення.

                      Головуючий: