Справа № 22-ц-799/11 Головуючий у І інстанції Денисенко Н.О.

Категорія 56 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко

УХВАЛА

Іменем України

8 лютого 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Лащенка В.Д.,

суддів: Сліпченка О.І., Корзаченко І.Ф.

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області на постанову Згурівського районного суду Київської області від 9 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області про визнання дії протиправною та зобов’язання нарахувати щомісячне підвищення дитині війни та забезпечити його виплату ,-

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

23 квітня 2009 року позивачка звернулась до суду із вищеназваним позовом до відповідача, який обґрунтовувала тим, що вона є дитиною війни, а тому згідно із ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”їй щомісячно, починаючи з 01.01.2006 року, повинна була виплачуватися соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки відповідачем соціальна допомога у 2006-2007 роках їй не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась у неповному обсязі просила визнати відмову відповідача провести перерахунок щомісячної соціальної допомоги неправомірною, зобов”язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року в сумі 4471,20 грн.

Постановою Згурівського районного суду Київської області від 9 червня 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області у виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зобов”язано відповідача провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу , як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року із розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням вже виплачених сум. В решті позову відмовлено.

У апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в позові, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 71 КАС України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни і посилаючись на ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”вважає, що відповідачем порушено діюче законодавство оскільки йому щомісячно, починаючи з 01.01.2006 року, повинна була виплачуватися соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Позивач таке підвищення не отримував, а тому звернувся з позовом до суду за захистом свого порушеного права та інтересу.

Щодо підвищення пенсії дітям війни за 2006 рік, то суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Зокрема, пунктом 17 статті 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Однак Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про внесенням змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"  пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. ОСОБА_2 опублікований 22 березня 2006 року, а тому набрав чинності 02 квітня 2006 року.

Тобто з 02 квітня 2006 року стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у  порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Такі умови не настали, а тому позивач не має права на таке підвищення у 2006 році.

Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про державний бюджет України на 2007 рік", зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рн/2007 визнані неконституційними  положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин право на таке підвищення у позивача відновилось з 09.07.2007 року.

З 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”було врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, де визначено що “дітям війни”виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.

В зв'язку з цим, відповідачем позивачу з 01.01.2008 року проводилася щомісячна доплата в розмірі 47 грн. на підставі постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.

Статтею 58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Статтею 54 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, встановлений розмір прожиткового мінімуму на рівні грудня 2008 року, відповідно до Закону України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати”від 20.10.2009 року № 1646-УІ, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 листопада 2009 року - 573 грн..

Доводи відповідача про правомірність застосування постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року для визначення розміру доплати до пенсії позивача є необґрунтованими та суперечать ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З таким висновком погоджується і судова колегія.

Крім того, відповідно до вимог ст. 6 вищезазначеного Закону вбачається, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно – правового акту, який би визначав цей розмір, немає.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що  положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, розповсюджується також і на ці спірні правовідносини, які виникли між позивачкою та відповідачем,  оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії  та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Також відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області на користь позивача щомісячної доплата до пенсії, як дитині війни у розмірі 30% мінімального прожиткового мінімуму з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року не підлягають задоволенню з підстав зазначених у ч.2 ст.99 КАС України, оскільки, згідно із ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач про порушення своїх прав за вказаний період дізналась з моменту недоотримання спірної допомоги в повному обсязі, однак звернулась до суду з даним позовом лише 23 квітня 2009 року , а тому доводи суду першої інстанції стосовно того, що строк звернення до адміністративного суду не пропущено є безпідставними.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160,195, 196,198, 202, 205, 207 України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А : :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області задовольнити частково.

Постанову Згурівського районного суду Київської області від 9 червня 2009 року скасувати та ухвалити нову постанову .

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно з врахуванням вже виплачених за цей період коштів.

В задоволенні позову в іншій частині –відмовити

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ч.5 ст.254 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: