Справа:22-9251/07 Головуючий у 1 інстанції: Ганечко О.М.
Доповідач: Жайворонок Т. Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" січня 2007 року м. Київ.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого: Жайворонок Т.Є.,
суддів: Кухарської Т.Г., Лапчевської О. Ф,
при секретарі: Косяк О.А.,
з участю
представника позивачки: ОСОБА_5,
представника відповідачки: ОСОБА_6,
3-ї особи: ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа ОСОБА_4, про визнання недійсним договору оренди житлового приміщення та виселення.
Заслухавши доповідь судді Жайворонок Т.Є., пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів -
встановила:
15.11.2005 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди житлового приміщення та виселення.
Свої вимоги мотивувала тим, що з 1985 року перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_8 У 1988 році подружжя вступило до ЖБК „Луч-3" та отримали квартиру АДРЕСА_1. Довгий час працювали в Росії, чоловік повернувся до Києва у 1999 році. Коли повернулася вона у серпні 2004 року, то дізналася, що чоловік здав квартиру в оренду. У 2006 році повернулися з дочкою до Києва на постійне проживання, але зайти у квартиру не змогли, так як в ній проживає відповідачка ОСОБА_2 і не має наміру звільняти квартиру. Так як вона не давала згоду на договір оренди квартири, цей договір не зареєстрований у встановленому порядку, проила визнати його недійсним та виселити відповідачку ОСОБА_2
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2007 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа ОСОБА_4, про визнання недійсним договору оренди житлового приміщення та виселення.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що висновок суду, що спірна квартира отримана відповідачем ОСОБА_3 у спадщину не ґрунтується на доказах. Власником паю за спірну квартиру з 1980 по 1990 роки була мати відповідача ОСОБА_9, а відповідач ОСОБА_8 був членом кооперативу з 18.02.1986 року. Батько відповідача помер у 1980 році, а мати, яка була його спадкоємицею, у 1990 році продала пай відповідачу ОСОБА_3, а за ці кошти купила квартиру №13 у цьому ж будинку, в якій проживала до смерті у 1995 році. Суд не звернув увагу, що позивачка, відповідач та їх дочка з онуком зареєстровані в спірній квартири. Просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким позов задовольнити.
2
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалено рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково .
За змістом ст. 60 СК майно ( ст. 22 КЗпШС України), набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо не доведено протилежне.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що спірна квартира отримана відповідачем ОСОБА_3 у спадщину, а тому є його особистою власністю.
Висновок суду є передчасним, так як не грунтується на доказах, а тому рішення пілягає до скасування.
З матеріалів справи вбачається, що з 1985 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі (а.с. 12).
Відповідно до рішення житлової комісії Київського міськвиконкому від 06.03.1986 року ОСОБА_9(мати відповідача) була прийнята в члени ЖБК „Луч-3" та нею закріплена двокімнатна квартира АДРЕСА_1 замість померлого чоловіка ОСОБА_10 відповідно до свідоцтва про право на спадщину. Членами її сім'ї були сини ОСОБА_11 та ОСОБА_3 (а.с. 61).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради від 23.05.1991 року постановлено затвердити рішення зборів ЖБК „Луч-3" про прийняття членом ЖБК (у зв'язку з передачею паю або переходу його у спадщину) та закріплення двокімнатної квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 з родиною три особи (він, дружина, дочка) (а.с. 25).
Так як ОСОБА_9 померла у 1995 році, висновок суду, що ОСОБА_3 прийняв спадщину на спірну квартиру у 1991 році - безпідставний.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про набуття ним права власності на квартиру саме внаслідок прийняття спадщини.
У спірній квартирі ОСОБА_3 зареєстрований з 1985 року, ОСОБА_1 та їх дочка ОСОБА_4 з 1988 року, а онука ОСОБА_12- з 2007 року (а.с. 16).
За довідкою Київського міського бюро техінвентаризації ртаном на 18.05.2007 року квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі довідки ЖБК „Луч-3" від 08.04.1992 року (а.с. 69).
Відповідно до ухвали судді Шевченківського районного руду міста Києва від 08 листопада 2007 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спірну квартиру.
Враховуючи, що ці спору взаємопов'язані, справу слід направити на новий судовий розгляд.
Керуючись ст. ст. 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИ ЛА:
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2007 року по даній справі скасувати, справу направити на новий судовий розгляд у той же суд, в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути
оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох
місяців.