У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.,

з участю представника апелянта та банку, державного виконавця,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" на рішення Рівненського міського суду від 18 травня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи - ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження,

в с т а н о в и л а :

30 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд зі скаргою на рішення державного виконавця, заінтересовані особи - ОСОБА_2, ПАТ "Кредобанк" і ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції". В подальшому свої вимоги уточнила і просила суд визнати виконавчий лист № 2-6000/11 від 20 грудня 2013 року таким, що не підлягає виконанню, та скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження за цим виконавчим листом.

Рішенням Рівненського міського суду від 18 травня 2015 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову державного виконавця Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження ВП № 45666715 від 3 грудня 2014 року скасовано. У задоволенні вимог про визнання виконавчого листа № 2-6000/11, виданого 20 грудня 2013 року Рівненським міським судом, таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" посилалося на те, що місцевий суд порушив строки розгляду даної справи, які встановлені ч. 1 ст. 386 ЦПК України; у порушення вимог ч. 1 ст. 387 ЦПК України постановив рішення, а не ухвалу.

Ухвалою Рівненського міського суду від 21 вересня 2012 року на підставі подання державного виконавця Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції у виконавчому провадженні, яке було відкрито 15 травня 2012 року відповідно до виконавчих листів № 2-6000/11, що були видані Рівненським міським судом 26 грудня 2011 року про стягнення зі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь ПАТ „Кредобанк” заборгованості за кредитним договором, судових витрат у справі та про звернення стягнення на предмет іпотеки, дійсно було замінено стягувача: з ПАТ „Кредобанк” на ТОВ „Фінансова компанія „Приватні інвестиції”.

Проте постановами про закінчення виконавчого провадження від 13 листопада 2013 року зазначені вище провадження щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були закінчені, а виконавчі листи повернуті Рівненському міському суду у зв’язку зі скасуванням Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення апеляційного суду Рівненської області від 22 листопада 2011 року.

За таких обставин ухвала Рівненського міського суду від 21 вересня 2012 року, яка постановлялася за виконавчими провадженнями ВП № 32572243 та ВП № 32570597 теж є нечинною, оскільки стосувалася виконавчого провадження, яке було закінчено у 2013 році.

Відповідно до рішень Рівненського міського суду від 20 вересня 2011 року та Апеляційного суду Рівненської області від 20 листопада 2013 року суд 20 грудня 2013 року видав нові виконавчі листи зі строком пред’явлення до виконання - до 20 листопада 2014 року. Оскільки питання про заміну стягувача апеляційним судом не вирішувалося, виконавчі листи були видані ПАТ „Кредобанк”, а не ТОВ „Фінансова компанія „Приватні інвестиції”, а тому лише банк міг отримати та пред’явити виконавчі листи до примусового виконання.

Після отримання копії постанови про відкриття ВП № 45666715 від 3 грудня 2014 року ТОВ „Фінансова компанія „Приватні інвестиції” відразу скористалася своїм правом на звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвалою Рівненського міського суду від 15 травня 2015 року така заміна стягувача проведена.

Розглядаючи скаргу щодо законності дій та постанови державного виконавця про відкриття ВП № 45666715 від 3 грудня 2014 року, місцевий суд в оскаржуваному рішенні не вказав у чому саме полягає їх неправомірність; своїм рішенням фактично заперечив дійсність виконавчих листів, які були видані Рівненським міським судом 20 грудня 2013 року відповідно до рішень Рівненського міського суду від 20 вересня 2011 року та Апеляційного суду Рівненської області від 20 листопада 2013 року, які вже набрали законної сили.

Покликаючись на ці обставини, ТОВ „Фінансова компанія „Приватні інвестиції” рішення місцевого суду вважало незаконним та необґрунтованим і просило апеляційний суд його скасувати, а ОСОБА_1 у задоволенні скарги відмовити.

В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_1 рішення місцевого суду вважала законним та обґрунтованим і просила апеляційний суд залишити його без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1 та скасовуючи постанову державного виконавця Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП № 45666715 від 3 грудня 2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок проведеної ухвалою Рівненського міського суду від 21 вересня 2012 року заміни стягувача з ПАТ „Кредобанк” на ТОВ „Фінансова компанія „Приватні інвестиції” ПАТ „Кредобанк” стало неналежним стягувачем у ВП № 45666715, а тому за таких обставин державний виконавець не вправі був виносити постанову про відкриття виконавчого провадження за заявою ПАТ „Кредобанк”.

Проте погодитися з такими висновками місцевого суду колегія суддів не може.

Оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

Зі справи вбачається, що в даній справі ОСОБА_1 подала скаргу в порядку ст.ст. 383-389 ЦПК України.

Статтею 387 ЦПК визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Проте суд першої інстанції замість ухвали постановив рішення.

Крім того, судом установлено, що 15 травня 2012 року на підставі заяви ПАТ „Кредобанк” та виконавчих листів № 2-6000/11, які 26 грудня 2011 року були видані Рівненським міським судом відповідно до рішень Рівненського міського суду від 20 вересня 2011 року та Апеляційного суду Рівненської області від 22 листопада 2011 року про стягнення зі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь ПАТ „Кредобанк” заборгованості за кредитним договором, судових витрат у справі та про звернення стягнення на предмет іпотеки, державним виконавцем Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції були відкриті виконавчі провадження № 32572243 та № 32570597 (а. с. 8,10-13, 117-118, 128).

Ухвалою Рівненського міського суду від 21 вересня 2012 року на підставі подання державного виконавця Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції у цьому виконавчому провадженні стягувач ПАТ „Кредобанк” був замінений на ТОВ „Фінансова компанія „Приватні інвестиції” (а. с. 14, 55-82).

Проте відповідно до ст.ст. 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закону) постановами державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 13 листопада 2013 року зазначені вище провадження щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були завершені, а виконавчі листи повернуті Рівненському міському суду у зв’язку зі скасуванням Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення апеляційного суду Рівненської області від 22 листопада 2011 року та направлення справи на новий апеляційний розгляд (а. с. 109-112, 129).

Після завершення 13 листопада 2013 року згаданих вище виконавчих проваджень, які були відкриті 15 травня 2012 року, державним виконавцем ці виконавчі провадження більше не відновлювалися (ст. 51 Закону).

З урахуванням викладеного посилання місцевого суду в оскаржуваному судовому рішенні на ухвалу Рівненського міського суду від 21 вересня 2012 року є необґрунтованим.

23 січня 2014 року державним виконавцем Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції було відмовлено у відкритті виконавчого провадження № 41605362 за заявами ПАТ „Кредобанк” від 10.01.2014 р. з примусового виконання виконавчих листів № 2-6000/11, які були видані Рівненським міським судом 20 грудня 2013 року відповідно до рішень Рівненського міського суду від 20 вересня 2011 року та Апеляційного суду Рівненської області від 20 листопада 2013 року, що набрали законної сили, про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ „Кредобанк” боргу за кредитним договором тощо через те, що представник стягувача надав неналежно посвідчену довіреність (а. с. 37-41).

Після цього 3 грудня 2014 року державний виконавець Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції відповідно до заяви ПАТ „Кредобанк” від 11.11.2014 р. відкрив виконавче провадження № 45666715 з примусового виконання виконавчих листів № 2-6000/11, які були видані Рівненським міським судом 20 грудня 2013 року відповідно до рішень Рівненського міського суду від 20 вересня 2011 року та Апеляційного суду Рівненської області від 20 листопада 2013 року, що набрали законної сили, про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ „Кредобанк” боргу за кредитним договором № 49-08 від 19 лютого 2008 року в загальній сумі 2 098 750, 29 грн., що складається з основного боргу в сумі 1775773,08 грн.; боргу зі сплати відсотків за користування кредитом у сумі 259199,90 грн.; пені в сумі 63777,31 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю ОСОБА_1 у відповідності до договору іпотеки № 49-08/1 від 19 лютого 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1000, а саме: будівлю виробничо-технічних приміщень (літ. „Б-2”, реєстр. № в РПВНМ - 21597018), будівлю складу металу (літ. „В-1”, реєстр. № в РПВНМ - 21597018), будівлю складу металу (літ. „Г-1”, реєстраційний номер в РПВНМ - 21597499), розташованих за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 110-г, шляхом вилучення у ОСОБА_1 і передачі предмета іпотеки в заклад ПАТ „Кредобанк” та реалізації цього майна на прилюдних торгах за ціною визначеного експертною оцінкою предмета іпотеки на момент реалізації з наданням права банку на укладення від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з ДРПВ, а також з наданням всіх повноважень необхідних для здійснення продажу іпотечного майна в рахунок погашення боргу за кредитним договором (а. с. 5-8, 29, 30, 42, 43).

Зі справи вбачається, що апеляційним судом питання про заміну позивача (стягувача) не вирішувалося, а тому судом виконавчі листи відповідно до рішень Рівненського міського суду від 20 вересня 2011 року та Апеляційного суду Рівненської області від 20 листопада 2013 року, які набрали законної сили, цілком підставно були видані не ТОВ „Фінансова компанія „Приватні інвестиції”, а ПАТ „Кредобанк”, на користь якого були ухвалені зазначені судові рішення. ПАТ „Кредобанк”, отримавши ці виконавчі листи, пред’явило їх до примусового виконання. Після отримання копії постанови про відкриття ВП № 45666715 від 3 грудня 2014 року ТОВ „Фінансова компанія „Приватні інвестиції” скористалася своїм правом на звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження (а. с. 85).

За твердженням апелянта ухвалою Рівненського міського суду від 15 травня 2015 року така заміна стягувача була проведена, що цілком узгоджується із вимогами ч. 5 ст. 8 Закону.

Доводи ОСОБА_1 у поданій до суду першої інстанції скарзі про пропуск стягувачем річного строку пред’явлення виконавчих листів до виконання не заслуговують на увагу, оскільки такий строк стягувачем не пропущено, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 32, 42-44).

Крім того, відповідно до правил п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону пред'явлення стягувачем у січні 2014 року виконавчого документа до виконання потягнуло за собою переривання передбаченого законом річного строку пред’явлення виконавчих документів до виконання. Згідно з ч. 2 цієї статті після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Щодо рішення місцевого суду в частині, що стосується відмови ОСОБА_1 у задоволенні її вимог про визнання виконавчого листа № 2-6000/11, виданого 20 грудня 2013 року Рівненським міським судом, таким, що не підлягає виконанню, то подана апеляційна скарга будь-яких мотивів про його незаконність не містить, а іншими особами, які беруть участь у справі, у цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржено.

Зважаючи на викладене та керуючись Законом України «Про виконавче провадження, ст.ст. 383-389 ЦПК України, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 308, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 18 травня 2015 року в частині, що стосується скасування постанови державного виконавця Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження ВП № 45666715 від 3 грудня 2014 року, скасувати.

ОСОБА_1 у задоволенні вимог її скарги про скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 45666715 від 3 грудня 2014 року відмовити.

В решті рішення місцевого суду залишити в силі.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: