Справа № 11 -а- 106                                                        Головуючий 1-ої інстанції - Камбулов Д.Г.

Категорія - 248 КПК України                                                                          Доповідач - Бєлан Н.О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2008 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі: Головуючого - судді Британчука В.В.

Суддів - Бєлан Н.О., Наставного В.В.

за участю прокурора Мінакової Г.О.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією обвинуваченого на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 15 серпня 2007 року.

Цією постановою ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст.286 ч. 1 КК України, на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року і справа щодо нього закрита.

В апеляції порушено питання про скасування постанови як незаконної та направлення справи суду першої інстанції для її попереднього розгляду в іншому складі суддів.

При цьому апелянт доводить, що при розгляді справи головуючий натискав на нього, спонукуючи дати згоду на застосування амністії, переконуючи у необхідності і корисності вирішення для нього питання таким чином, і наслідки застосування амністії не роз'яснив. Крім того, стверджує, що було порушено його право на захист, бо головуючий проігнорував клопотання про проведення попереднього розгляду справи з участю його захисника.

Водночас апелянт посилається, що головуючий отримав від нього згоду на застосування акту амністії шляхом обману.

В запереченнях прокурор, який брав участь у попередньому розгляді справи, наполягає на безпідставності доводів апеляції.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про законність ухваленого судом першої інстанції рішення, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляцію, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до вимог, передбачених частиною першою статті 248 КПК України, за наявності обставин, що виключають провадження у справі, зокрема внаслідок акту амністії, суддя своєю постановою закриває кримінальну справу, звільняючи особу, яка підпадає під дію цього закону, від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених законом про амністію.

Отже, за змістом закону, це питання може бути вирішено і в стадії попереднього розгляду справи.

Як встановлено судовою колегією, справа до суду надійшла 1 серпня 2007 року і суддею була призначена до розгляду до попереднього розгляду на 15 серпня 2007 року.

Твердження в апеляції про порушення вимог закону ст. 240 КПК України щодо неповідомлення захисника про день та час проведення попереднього розгляду не відповідають матеріалам справи, бо в ній містяться достатні дані про виконання судом цих вимог закону (а.с.230, 233, 234).

За довідкою помічника судді, захисник обвинуваченого про день попереднього розгляду справи був повідомлений 2 серпня 2007 року за телефоном, зазначеним у ордері адвоката (а.с. 187,230).

Щодо доводів апелянта про ігнорування головуючим у справі клопотання про проведення попереднього розгляду з обов'язковою участю адвоката, то вони непереконливі і не ґрунтуються на законі.

Згідно з частиною першою ст. 240 КПК України, крім прокурора, участь інших учасників процесу не є обов'язковою. Крім того, у протоколі попереднього розгляду справи дані про таке клопотання обвинуваченого відсутні.

З урахуванням як матеріалів справи, так і проведеної службової перевірки щодо вказаних апелянтом незаконних дій головуючого, судовою колегією не встановлені обставини, які б свідчили про обмеження прав обвинуваченого на попередньому розгляді справи.

Більш того, за даними протоколу судового засідання, обвинувачений особисто заявив клопотання про застосування до нього акту амністії після того, як прокурор висловив свою позицію про необхідність призначення справи до судового розгляду, і будь-яких заяв про те, що він не визнає свою винуватість у пред'явленому йому обвинуваченні, не робив (а.с. 237).

При цьому і в апеляційній інстанції обвинувачений не заперечував, що саме він надав суду копію свідоцтва про народження доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.235).

За змістом п "б" ст.1, ст.6 Закону України від 19 квітня 2007 року, який набув чинності 9 червня 2007 року, особи, яким пред'явлено обвинувачення у злочині, вчинених з необережності, і за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше 10 років, і такі особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цього Закону мають дітей, яким не виповнилося 18 років, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності.

Санкція частини першої ст.286 КК України, за якою апелянту пред'явлене обвинувачення,    передбачає покарання, менш суворе,  ніж

позбавлення волі.

Отже, судом правильно встановлено, що обвинувачений підпадає під дію цього закону.

Доводи в апеляції про порушення встановленого законом порядку його застосування, зокрема, про відсутність в матеріалах письмової згоди на застосування амністії, теж не ґрунтуються на вимогах цього закону.

Відповідно до частини другої ст.9 вказаного закону про амністію висловлення особою відповідної згоди може мати місце і в усній формі з обов'язковим зазначенням цього у протоколі судового засідання.

Про виконання зазначених вимог закону свідчать дані протоколу попереднього розгляду справи (а.с.237/зв.).

Свою позицію про застосування амністії обвинувачений не змінив навіть після роз'яснення йому правових наслідків закриття справи з таких підстав, при цьому він не посилався на ті обставини, що їх не усвідомлює, а навпаки, на запитання суду відповів, що наслідки застосування амністії йому роз'яснені і зрозумілі (а.с. 237-238).

Тому твердження в апеляції про невиконання головуючим вимог закону стосовно роз'яснення обвинуваченому наслідків застосування амністії надумані.

Як вбачається з протоколу судового засідання, клопотання обвинуваченого про застосування до нього амністії було поставлено судом на обговорення і потерпіла ОСОБА_3 висловлювала свої заперечення (а.с. 238), що підтвердив в апеляційній інстанції і обвинувачений. Тому посилання останнього на необ'єктивність розгляду його зауважень на протокол попереднього розгляду справи слід визнати безпідставними.

Непереконливі доводи останнього щодо здійснення на нього тиску головуючим у справі, внаслідок чого він погодився на застосування закону про амністію, бо спростовуються матеріалами справи, які також не знайшли свого підтвердження даними проведеної службової перевірки.

В апеляційній інстанції обвинувачений теж не зміг дати об'єктивних пояснень з приводу його тверджень про створення суддею неправдивого уявлення стосовно наслідків застосування амністії.

На переконання судової колегії, клопотання обвинуваченого про застосування до нього закону про амністію судом вирішено у відповідності до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 365, 382 КПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Оболонського районного суду м. Києва від 15 серпня 2007 року - без змін.