Справа №11-а-8                                                       Головуючий у першій інстанції Сержанюк А.С.

Категорія КК: ч.1 ст.309                                                                            Доповідач Ковальська В.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2008 року  Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі: головуючого - судді Лагнюка М.М. суддів  Ковальської В.В, Таргоній С.В.

за участю прокурора Решетняк Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією прокурора Коцюби М.С. на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 7 листопада 2007 року

встановила:

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 7 листопада 2007 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимий, прож.АДРЕСА_1 засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України на один рік позбавлення волі.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджений за те, що 6.08.2007 року близько 12 години 40 хвилин біля квартириАДРЕСА_2 у невстановленої слідством особи придбав для особистого вживання особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій, вагою 0,239 г в перерахунку на суху речовину, який був вилучений у нього працівниками міліції біля вказаного будинку цього ж дня близько 13 години 05 хвилин.

В апеляції на вирок суду прокурор Коцюба М.С., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду щодо ОСОБА_1 змінити і звільнити його від відбування покарання з випробуванням -іспитовим строком на 2 роки і покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи. Апелянт посилається на те, що при призначенні ОСОБА_1 покарання суд не врахував особу підсудного, який позитивно характеризується за місцем проживання, має середню спеціальну освіту та працює будівельником. Також суд не врахував того, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому та активно спряв розкриттю злочину, обставини, що обтяжують покарання підсудного відсутні.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію прокурора підлягає до задоволення частково, а вирок суду необхідно змінити, виходячи з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений розглянутими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами: показаннями підсудного, даними протоколу огляду та вилучення наркотичних засобі та висновком судово-хімічної експертизи..

Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК України кваліфіковані правильно.

При призначенні покарання суд, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину особу винного, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавленні волі в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України.

З вироку суду щодо ОСОБА_1 вбачається, що суд розглядав питання про можливість застосування до підсудного ст. 75 КК України і дійшов до висновку про неможливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, посилаючись на те, що він не має постійного місця проживання в м. Києві і може ухилитись від відбування призначеного судом покарання.

Колегія суддів вважає посилання суду на таку обставину безпідставною, оскільки за  змістом   ст. 75 КК України при вирішенні питання про

можливість звільнення засудженого від відбування покарання суд має враховувати тяжкість вчинення злочину, особу винного та інші обставини справи.

Так, ОСОБА_1 вперше вчинив злочин середньої тяжкості, щиро розкаявся у вчиненому злочину та активно сприяв розкриттю злочину. Як особа підсудний характеризується позитивно, працює будівельником, обставини, що обтяжують покарання відсутні. Вказані обставини, на думку колегії суддів, є достатніми для висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання та прийняття рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням. Відсутність постійного місця проживання у місті, де підсудний вчинив злочин, не може бути перешкодою до застосування до підсудного вимог ст. 75 КК України і матеріали справи не дають достатніх підстав вважати, що засуджений буде ухилятися від відбування покарання.

Крім того, ст. 75 КК України містить вимоги, пов'язані не з відбуванням покарання, як це трактується у вироку, а із звільненням від відбування покарання, тому якщо у суду були підстави для звільнення підсудного від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, то суд міг застосувати вимоги вказаного закону, а не оцінювати можливі наслідки, пов'язані із звільненням засудженого від відбування покарання.

Отже, колегія суддів, вважаючи доводи апеляції прокурора слушними, приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України і покладенням на засудженого обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

При визначенні тривалості іспитового строку колегія суддів вважає, що термін іспитового строку не повинен перевищувати термін міри покарання у виді позбавлення волі, тому апеляція прокурора в частині тривалості іспитового строку не задовольняється.

В порядку ст. 365 КПК України колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок щодо ОСОБА_1 в частині зарахування до строку покарання часу перебування його під вартою в період досудового слідства. Зокрема, суд зарахував до строку покарання ОСОБА_1 один день перебування під вартою на досудовому слідстві - 9 серпня 2007 року, а з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 утримувався під вартою з 6 по 9 серпня 2007 року (а.с.6), тому до строку покарання підлягає зарахуванню саме такий термін.

Також необхідно уточнити дату народження ОСОБА_1, оскільки згідно з паспортними даними він народився 19 липня 1984 року, а у вироку дата народження вказана 5 серпня 1984 року.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію прокурора Кацюби М.С. задовольнити частково.

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 7 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити: на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням - іспитовим строком на один рік. На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

В порядку ст. 365 КПК України вирок суду щодо ОСОБА_1 змінити: зарахувати до строку покарання ОСОБА_1 строку утримання його під вартою з 6 по 9 серпня 2007 року.

У вступній частині вироку уточнити дату народження ОСОБА_1, замість 5.08.1984 року вказати дату 19.07.1984 року.

В решті вирок залишити без змін.

Звільнити ОСОБА_1 з - під варти з Київського СІЗО № 13 УДДВП по м. Києву та Київській області негайно.