Справа № 344/8376/13-ц

Провадження № 2/344/95/15

У Х В А Л А

30 червня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бородовського С.О.

за участі секретаря Вовчанської І.М.

позивача ОСОБА_1 його представника ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4

розглянувши питання про самовідвід головуючого в справі за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

до Івано-Франківського міського суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.

03 березня 2015 року позов в частині до ОСОБА_5 залишено без руху з підстав повідомлення позивачем суду інформації про смерть відповідачки та не надання доказу для встановлення відповідної обставини.

Положення ухвали про залишення позову в частині без руху не було виконано, 05/03/22015 р. позов у вказаній частині залишено без розгляду.

В ухвалі від 03/03/2015 р. було вказано, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Отже позивач повідомив суд про обставини обов`язкового зупинення провадження, однак не надав доказу цієї обставини та не надав доказу наявності у нього перешкод в отриманні відповідної інформації. При цьому саме позивач зобов`язаний визначити осіб, до яких він заявляє вимоги в тому числі з переліку правонаступників померлого відповідача. Оскільки позивач повідомив суд про обставини смерті відповідача і просив надати йому можливість в отриманні такої інформації і подання її суду і було оголошено перерву в судовому засіданні.

Таким чином судом було роз`яснено позивачу неможливість розгляду позову до померлої особи.

Оскільки інститут позову є одночасно і процесуально-правовим і матеріально-правовим, то позивачу було повідомлено інформацію щодо вирішення спору.

Після скасування ухвали про залишення позову без розгляду все ж чинною є ухвала про залишення позову без руху, та не виконано її положення щодо надання суду доказів наявності спадкоємців, оскільки спірні відносини допускають правонаступництво, що прямо впливає на перелік осіб, які в даному випадку повинні бути залучені до справи або вирішення питання про відумерлість спадщини чи залучення до участі спорі органу місцевого самоврядування.

В даному провадженні суд вказував сторонам не необхідність добросовісної реалізації прав, що передбачено в ч. 3 ст. 27 ЦПК України.

Так само суд вже зазначав, що важливим питанням є забезпечення у демократичному суспільстві довіри громадськості до суду.

В п. 28 рішення Європейського суду з прав людини СПРАВА “ГАЗЕТА “УКРАЇНА-ЦЕНТР” ПРОТИ УКРАЇНИ” (Заява №  16695/04) вказано, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб’єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді.

В ухвалі від 03/03/2015 р. вказано, що позивачу не вдалось добитись розгляду його спору без врахування обставин, встановлених в рішенні Апеляційного суду Івано-Франківської області щодо предмету спору, без залучення правонаступників померлого відповідача. У зв`язку із цим він подав заяву про відвід головуючого з надуманих підстав, яку також було підтримано адвокатом позивача.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В п. 3 ст. 10 ЦПК України вказано, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом не допущено зловживання учасниками їх процесуальними правами, у зв`язку із цим також висловлено правові позиції, що з огляду на дуалістичну правову природу інституту позову можуть бути розтлумачені висловлювання щодо предмету позову.

Відповідно до п. 3 ст. 10 ЦПК України суд попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

В судовому засіданні сторони реалізують права за допомогою самостійно обраних представників, отже їм були відомі правові наслідки невиконання положення зазначених ухвал цього суду.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_6 проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26) вказано, що навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, «правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться».

Так судом було висловлено про неможливість розгляду провадження до померлої особи. Однак ухвалу в цій частині скасовано і питання передачі справи на розгляд іншого суду, про що клопотав позивач перед апеляційним судом, не вирішено.

В п. 51 рішення ЄСПЛ в справі "Павлюлінець проти України" (Заява N 70767/01) від 6 вересня 2005 року вказано, що повторення повернень на новий розгляд в межах одного провадження розкриває серйозні недоліки судової системи (див. рішення від 25 листопада 2003 року у справі WiercisZewska v. Poland, заява N 41431/98, п. 46). Отже ЄСПЛ однозначно вказано, що до затягування судового розгляду призводить не новий розгляд справи, а саме направлення її для нового розгляду у відповідному питанні.

Тому дане питання також підлягало вирішенню цією ухвалою для забезпечення юридичної визначеності в даному спорі.

Так само в п. 40 рішення N.B. проти України вказано, що суд нагадує, що розумність тривалості розгляду справи має визначатися в світлі обставин справи, а також з огляду на поведінку заявника, важливість предмета розгляду для заявника, поведінку відповідача. Аналогічна правова позиція висловлена в рішенні Європейського суду з прав людини в справі "ОСОБА_4 проти Франції" (Tomasi v. France), "Аквавіва проти Франції" (Acquaviva v. France), від 21 листопада 1995 року, Серія A, N 333-A, п. 53).

Особливості реалізації учасниками їх правами в цьому спорі призвели до того, що у зв"язку з процесуальною поведінкою позивача та його представника ще не завершено підготовчу частину судового розгляду, отже будь-якої шкоди даному провадженняю небуде завдано.

Керуючись ст.ст. 20, 24 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

прийняти самовідвід головуючого судді Бородовського С.О. в цьому спорі;

передати справу для розподілу в порядку, передбаченому в ст. 11-1 ЦПК України.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Головуючий С.О. Бородовський