АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11а-374/08

УХВАЛА

     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м.  Києва у складі:

головуючого                             - судді Белан Н.О.,

суддів                                        - Слинька С. С. ,  Ходаса В.І.,

за участю прокурора                - Мінакової Г.О.,

захисника                                  - ОСОБА_2,

засудженої                                - ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора Петренка І.Л.,  який затвердив обвинувальний висновок,  та засудженої ОСОБА_1 на вирок Солом'янськоґо районного суду м; Києва від 11 грудня 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  уродженка м.  Києва,  громадянка України,  не працююча,  мешканка АДРЕСА_1,  не судима,

засуджена по  ст.  121 ч. 1 КК України на 5 років позбавлення волі.

 За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною в тому,  що 12 серпня 2007 року,  приблизно о 21 годині 30 хвилин,  у будинку АДРЕСА_2,  перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння,  під час сварки,  на ґрунті особистих неприязних стосунків двічі вдарила ОСОБА_3 кухонним ножем,  умисно заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної клітини справа,  яке було небезпечним для життя потерпілого в момент заподіяння,

 В апеляції прокурор,  не оспорюючи встановлені судом обставини справи та кваліфікацію дій засудженої,  посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості та особі засудженої внаслідок м'якості,  просив вирок скасувати та постановити по Справі новий вирок,  яким визнати ОСОБА_1 винною по  ст.  121 ч.1 КК України та призначити їй покарання у виді 6 років позбавлення волі.

2.

У своїй апеляції засуджена вказуючи,  що під час заподіяння тілесних   ушкоджень   ОСОБА_3   вона  не   перебувала   у   стані алкогольного сп'яніння,  а була фізично та морально виснажена,  та вдарила потерпілого ножем у стані нервового потрясіння внаслідок його образ та погроз,  вважає,  що її дії належить кваліфікувати по  ст.  123 КК України.

Заслухавши доповідь судді,  пояснення прокурора,  яка підтримала апеляцію прокурора,  просила вирок в частині призначення покарання скасувати та постановити по справі новий вирок,  яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді 6 років позбавлення волі,  захисника та засуджену,  які підтримали апеляцію засудженої,  просили вирок змінити та кваліфікувати її дії по  ст.  123 КК України,  провівши судові дебати та надавши засудженій останнє слово,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій,  колегія суддів вважає,  що апеляції підлягають частковому задоволенню,  вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.

Як вбачається з протоколу судового засідання та вироку,  суд,  з посиланням на  ст.  299 КПК України,  при дослідженні фактичних обставин справи обмежився допитом підсудної та дослідженням матеріалів,  що її характеризують.

Разом з тим,  на думку судової колегії,  виходячи зі змісту пояснень підсудної у судовому засіданні,  суд дійшов помилкового висновку про можливість такого обмеження.

Так,  відповідно до ч.3  ст.  299 КПК України,  суд вправі,  якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду,  визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову,  які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує,  чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин,  чи немає сумнівів у добровільності та істиності їх позиції,  а також роз'яснює їм,  що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

З протоколу судового засідання вбачається,  що ОСОБА_1 просила суд обмежитися її допитом та не досліджувати докази відносно тих фактичних обставин,  які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовував,  чи правильно розуміють сторони зміст цих обставин,  чи немає сумнівів у добровільності та істиності їх позиції; а також роз'яснив їм,  що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному та касаційному порядку.

Однак у своїх поясненнях у судовому засіданні ОСОБА_1,  як і в

ході досудового слідства у справі,  стверджувала, - що удари ножем

потерпілому вона нанесла після того,  як він став ображати  та її родичів та

кинув у неї стаканом^ завдавши болю.           

3

Залишивши поза увагою твердження засудженої про те,  що її дії були викликані образою з боку потерпілого,  суд не дав їм належної оцінки.

Судом не було з'ясовано,  чи умисно нею були заподіяні тілесні ушкодження потерпілому,  чи усвідомлює вона суть обвинувачення,  яке полягає саме в умисному заподіянні нею тілесних ушкоджень.

Оскільки спрямованість її умислу не була з'ясована,  висновок суду щодо розуміння засудженою суті обвинувачення є сумнівним.

За таких обставин суд не мав права обмежувати дослідження доказів у справі допитом засудженої,  допустивши істотне порушення вимог  ст.  299 КПК України,  у зв'язку з чим вирок підлягає скасуванню,  а справа направленню на новий розгляд в іншому складі суду.

Керуючись  ст.  ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляції прокурора Петренка І.Л.,  який затвердив обвинувальний висновок,  та засудженої ОСОБА_1 3адовольнити частково.

; Вирок Солом'янського районного суду м.  Києва від 11 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати,  а справу направити на новий судовий розгляд до Солом'янського районного суду м.  Києва в іншому складі суду.