ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.06.06 Справа № 9/105д/06
Суддя Нечипуренко О.М.
За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Комунарського району (69091, м. Запоріжжя, бульв. Гвардійський, 137)
до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу “Союз” (69000, м. Запоріжжя, вул.. Малиновського, 21/52)
про спонукання відповідача до укладення договору купівлі-продажу теплової енергії на умовах позивача
Суддя Нечипуренко О.М.
Представники сторін:
від позивача - Політаєва С.А., доручення № 78/20-19 від 10.01.2006 р.; Семеренко С.А., доручення № 58/20-19 від 06.01.2006 р.
від відповідача –Самар Т.Г., доручення №12 від 28.03.2006 р.
ВСТАНОВЛЕНО:
Заявлений позов про спонукання Житлово-будівельного кооперативу “Союз”, м. Запоріжжя, укласти з Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Комунарського району, м. Запоріжжя, договір купівлі-продажу теплової енергії № 1121-к від 01.01.2006 на умовах позивача.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.03.2006 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 9/105Д/06, розгляд якої призначено на 03.04.2006. В судових засіданнях оголошувались перерва для надання додаткових доказів до 19.04.2006, потім до 05.06.2006. За клопотанням сторін строк вирішення спору продовжений до 20.06.2006.
В судовому засіданні 05.06.2006 розгляд спору закінчено, оголошено перерву до 20.06.2006 для підготовки повного тексту рішення суду.
Сторони подали клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу, яке судом задоволено.
Позивач підтримав заявлені вимоги і просить на підставі ст. ст.. 641, 649 Цивільного кодексу України, ст..ст.. 179-181, 184, 187, 275 Господарського кодексу України, положень Закону України “Про теплопостачання”, Закону України “Про житлово-комунальні послуги” зобов’язати відповідача укласти договір купівлі-продажу теплової енергії № 1121-к від 01.01.2006 на умовах позивача. На обґрунтування позовних вимог позивач пояснює, що 06.01.2006 Концерн “МТМ” звернувся до ЖБК “Союз” із пропозицією укласти договір купівлі-продажу теплової енергії № 1121-к від 01.01.2006, однак відповідач відмовився від укладення цього договору, та до теперішнього часу фактично користується тепловою енергією без договору, що відповідно до ст.. 187 ГК України є підставою для звернення до господарського суду із позовом. Мотивуючи позов, позивач вказує на те, що відповідач є власником житлового будинку, який відповідно до “Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій” по своїм внутрішньо будинковим мережам, що находяться в його утриманні та експлуатації, безпосередньо надає кожній окремій квартирі послуги з холодної, гарячої води та опалення. Діючим законодавством України на теплопостачальну організацію, якою є Концерн “МТМ”, не покладено обов’язків виконавця житлово-комунальних послуг в багатоквартирному будинку, таким виконавцем відповідно до приписів ст.. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” є ЖБК. При таких обставинах, враховуючи, що законом визначено стратегію взаємовідносин між виробниками та споживачами тепла в разі, коли є неможливим укладення договору з теплопостачання між власником квартири в багатоквартирному будинку безпосередньо з теплопостачальною організацією, позивач вважає, що договір купівлі-продажу теплової енергії повинен бути укладений між Концерном “МТМ” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Комунарського району, як теплопостачальною організацією, і ЖБК “Союз”, як споживачем. На підставі викладеного позов просить задовольнити.
Відповідач не погодився із вимогами позивача, виклав свою правову позицію у представленому суду письмовому відзиві. Заперечуючи необхідність укладення спірного договору, відповідач, зокрема, зазначив, що відповідно до ст.1 Закону України «Про теплопостачання»споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка безпосередньо використовує теплову енергію на підставі договору. На сьогоднішній день між позивачем та власниками квартир в будинку № 21 по вул. Малиновського, 21 укладені договори про надання послуг населенню з водотеплопостачання, які на даний момент не втратили чинність. Крім того, відповідач вказує на те, що після набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги», тобто після 30.07.2004 , позивач уклав із споживачами (власниками квартир) додаткові угоди до вказаних договорів про надання послуг населенню з теплопостачання, а також уклав нові договори з окремими власниками квартир у цьому ж будинку, у зв’язку із чим твердження позивача про фактичне користування тепловою енергією без договору не відповідає дійсності. Заперечуючи проти позову, відповідач також зазначає, що ЖБК “Союз” не може надавати послуги з теплопостачання субспоживачам, оскільки він не є теплоенергуючою, теплотранспортуючою, теплопостачальною організацією відповідно до термінів, визначених Законом України «Про теплопостачання», таким чином, позивач допускає вільне трактування приписів норма вказаного закону, а також Закону України “Про житлово-комунальні послуги”. Крім того, відповідач вважає спірний договір купівлі-продажу теплової енергії № 1121-к від 01.01.2006 таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема: згідно ст.655 Цивільного кодексу України сторонами договору купівлі-продажу можуть бути продавець та покупець, отже ЖБК не може бути виконавцем послуг за спірним договором; у преамбулі договору не зазначено прізвище, ім'я, по батькові особи, яка укладає договір від імені Концерну; в п.1.3 договору зазначено, що договір укладено як тимчасовий, у той же час діючим законодавством не визначено термін «тимчасовий договір»; п.3.1.4 договору регулює правовідносини з третіми особами –Субспоживачами, які не є учасниками цього договору; виходячи зі змісту п.4.1.5 договору позивач має право приєднувати нових споживачів без будь-яких погоджень за споживачем; та ін. На підставі викладеного, просить відмовити позивачу у задоволенні позову.
Позивач не погодився із викладеними у відзиві обставинами, і представив суду письмові заперечення на відзив, в яких зазначив, що договори, укладені з наймачами квартир в будинку № 21 по вул.. Малиновського, на сьогоднішній день не можуть бути дійсними, оскільки власникам квартир були направлені листи, в яких йшлося проте, що не приведені у відповідність до Закону України “Про житлово-комунальні послуги” договори втрачають чинність, та роз’яснено, що у відповідності до вимог ст.. 29 цього закону договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири (квартиронаймачем) та балансоутримувачем, і саме останній повинен укласти договір купівлі-продажу теплової енергії з її виробником. Позивач також пояснив суду, що до статутних видів діяльності Концерну “МТМ” не належить постачання теплової енергії споживачам, оскільки постачання тепловою енергією по внутрішньо будинковим мережам цілком є прерогативою та обов’язком власника цих систем, а саме –власника будинку, оскільки вказані мережі включені до вартості житлового будинку. Позивач вважає, що згідно з п.п.4.1, 4.2 розділу 4 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді саме відповідач є виконавцем цих послуг. В підтвердження викладеного, позивач посилається також на рішення виконкому Запорізької міської ради № 327 від 22.09.2005 “Про визначення виконавців послуг для населення з водотеплопостачання та водовідведення”, яким визначено відповідних виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді місцевих рад та запропоновано ЖБК і ОСББ, як власникам належного їм майна, визначитися із вирішенням цих питань.
Відповідач, ознайомившись із запереченнями позивача, в судовому засіданні 05.06.2006 надав суду відзив на заперечення позивача, в якому вказує на те, що Концерн “МТМ”, спонукаючи ЖБК до укладення договору, порушує права власників з якими укладені та діють індивідуальні договори, а його дії суперечать Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Крім того, відповідач посилається на те, що він не є балансоутримувачем житлового будинку № 21 по вул. Малиновського, оскільки не утримує за договором з власником на балансі вказаний житловий будинок, не управляє майном власників квартир та не приймав на баланс цей будинок від Управління капітального будівництва. Згідно п.2.1.4 Статуту, ЖБК має право укласти договір, пов'язаний з будівництвом, експлуатацією і ремонтом житлового будинку, однак до змісту поняття “експлуатація будівлі” не входить зобов’язання ЖБК укласти договір купівлі-продажу теплової енергії з теплопостачальною організацією. Крім того, позивач є природним монополістом та не має права відмовляти власникам квартир в укладенні договорів на отримання теплової енергії. Твердження позивача про те, що до статутних видів діяльності Концерну «МТМ»не належить постачання теплової енергії спростовується п 2.1 Статуту, а також фактичним наданням таких послуг власникам квартир з 2002 року.
16.06.2006 на адресу господарського суду від позивача надійшло клопотання (датоване 15.06.2006), в якому останній просить суд витребувати в ОП “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації” відомості щодо власника (балансоутримувача) будинку по вул. Малиновського, 21. Суд відхиляє дане клопотання, оскільки воно заявлене після закінчення судового розгляду спору, тобто після дослідження судом всіх фактичних обставин справи і представлених сторонами доказів, в період підготовки судом повного тексту рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.
06.01.2006 року позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти договір купівлі-продажу теплової енергії № 1121-к від 01.01.2006.
За умовами вказаного договору, Концерн “Міські теплові мережі”, як Теплопостачальна організація, приймає на себе зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу - ЖБК “Союз”, а останній повинен прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами, в терміни і в порядку, встановлені договором та додатками до нього.
Відповідач неодноразово, листами № 3 від 10.01.2006, № 4 від 14.01.2006, № 5 від 15.02.2006 відмовлявся від укладення вищезгаданого договору, що стало причиною звернення позивача до господарського суду із позовом в порядку ст.. 187 ГК України та ст.. 649 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази суд прийшов до висновку, що з зазначених у позові правових підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Мотивуючи необхідність укладення договору купівлі-продажу теплової енергії саме з відповідачем, позивач посилається, зокрема, на ст. 29 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, згідно з якою договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. Таким чином, на думку позивача, ЖБК “Союз”, як виконавець житлово-комунальних послуг у житловому будинку № 21 по вул. Малиновського в м. Запоріжжя, повинен укласти із Концерном “МТМ” договір купівлі-продажу теплової енергії, а потім, як балансоутримувач житлового будинку, повинен укласти договори про надання житлово-комунальних послуг з окремими власниками (наймачами) квартир у цьому будинку.
Зазначені доводи позивача спростовуються наступним:
Відповідно до ст.1 Закону України «Про теплопостачання»споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплопостачальна організація – суб’єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії. Стаття 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” також дає визначення споживача як фізичної чи юридичної особи, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (до яких, зокрема, відноситься і забезпечення гарячою водою). Отже, за змістом вказаних норм, споживачем є особа, яка безпосередньо використовує теплову енергію, поставлену теплопостачальною організацією. В розумінні цих статей, ЖБК не може бути споживачем теплової енергії, оскільки безпосередньо вказану енергію не споживає. Таким чином, за умовами спірного договору купівлі-продажу теплової енергії відповідач не може виступати як споживач теплової енергії.
Як закріплено в п.1.2 Статуту ЖБК “Союз”, кооператив створений з метою забезпечення житлом членів кооперативу і їх сімей шляхом будування кооперативного житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Малиновського, 21. Аналіз Статуту відповідача доводить, що основна діяльність ЖБК пов’язана із експлуатацією, ремонтом житлового будинку та утриманням прибудинкової території. У відповідності до наказу Держбуду України, Держнаглядохоронпраці "Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.97 N 409 "Про забезпечення надійності і безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж" від 27.11.1997 N 32/288, експлуатацією є використання будівлі (споруди) згідно з функціональним призначенням та проведенням необхідних заходів до збереження стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати задані функції з параметрами, що визначені вимогами технічної документації. З викладеного слідує, що відповідач не може надавати послуги з теплопостачання субспоживачам, оскільки він не є теплопостачальною організацією в розумінні ст. 1 Закону України «Про теплопостачання». Крім того, відповідно до п.73 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності»виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії є видом діяльності, яке підлягає ліцензуванню. Відповідач не має ліцензії на здійснення послуг з теплопостачання населенню, отже у відповідності із законом він не має права здійснювати даний вид діяльності.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, виконавець житлово-комунальних послуг - це суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Відповідно до п.1.3 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України №60 від 25.04.2005, виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов’язків, визначених у ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Серед цих обов’язків виконавця, зокрема, визначено забезпечення вчасного та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг, розгляд претензій та скарг споживачів і проведення відповідних перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, та ін. У зв’язку із тим, що Статутом ЖБК “Союз” не передбачене надання таких послуг споживачам, кооператив створений з іншою метою та здійснює іншу статутну діяльність, відповідач не може бути виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому будинку №21 по вул. Малиновського в м. Запоріжжя.
Крім того, зі змісту положень Закону України «Про теплопостачання»слідує, що договір на постачання теплової енергії укладається саме між споживачем та теплопостачальною організацією, якій споживач щомісячно здійснює оплату за фактично отриману теплову енергію.
Як встановлено судом, на сьогоднішній день між Концерном “МТМ” та власниками квартир будинку №21 по вул. Малиновського в м. Запоріжжя укладені і діють договори про надання послуг населенню з водотеплопостачання та водовідведення (копії договорів про надання населенню послуг з теплопостачання залучені до матеріалів даної справи). З усних та письмових пояснень сторін слідує, що позивач відпускає теплову енергію споживачам (власникам квартир), а останні сплачують вартість цієї теплової енергії відповідно до умов цих договорів (суду надані копії рахунків на оплату теплової енергії, що направлялись споживачам). При чому, один з представлених суду договорів про надання населенню послуг з водотеплопостачання та водовідведення - № 8129к укладений з громадянином Тихомировим М.А. 01 січня 2006 року, тобто в період дії Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, на який позивач посилається, як на підставу заявлених позовних вимог. Доказів того, що на даний момент укладені з населенням договори розірвані у встановленому законом порядку, суду не надані.
Таким чином, споживачами теплової енергії у даному випадку є мешканці житлового будинку №21 по вул. Малиновського –власники (наймачі) квартир, з якими, у відповідності до положень Закону України «Про теплопостачання»та Закону України «Про теплопостачання», позивач уклав договори про надання населенню послуг з теплопостачання, і на підставі яких він отримує плату за поставлену теплову енергію.
Викладеним спростовується твердження позивача про те, що відповідач, відмовившись від укладення договору, фактично користується теплової енергією без договору. Окрім того, при наявності діючих договорів з власниками квартир позиція позивача стосовно необхідності укладання договору купівлі-продажу теплової енергії саме з ЖБК «Союз»виявляється безпідставною і такою, що суперечить положенням діючого законодавства, що наведені вище.
Не знайшли документального підтвердження і доводи позивача про те, що відповідач є власником або балансоутримувачем житлового будинку № 21 по вул.. Малиновського.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Власника будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд, вищеназвана норма закону визначає як фізичну або юридичну особу, якій належить зареєстроване у встановленому порядку право володіння, користування та розпорядження приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом.
З пояснень, наданих відповідачем суду, слідує, що ЖБК «Союз»не утримує за договором з власником на балансі житловий будинок №21 по вул.Малиновського, не управляє майном власників квартир та не приймав на баланс цей будинок від Управління капітального будівництва (відповідна довідка ЖБК міститься в матеріалах даної справи). З відповіді КП “Управління капітального будівництва” (вих. № 27 від 11.05.2006) на запит ЖБК “Союз” про наданню копій документів стосовно будівництва та передачі на баланс житлового будинку по вул.. Малиновського, 21, слідує, що представити вказані документи не виявляється можливим у зв’язку із давністю строку введення об’єкту до експлуатації. Відповідно, в матеріалах даної справи відсутні докази того, що ЖБК «Союз» є власником вказаного житлового будинку. Позивач доказів знаходження житлового будинку №21 по вул. Малиновського на балансі відповідача (або його права власності на зазначене нерухоме майно) суду не представив, у зв’язку із чим не довів обов’язку відповідача укладати договори на надання житлово-комунальних послуг із власниками (наймачами) квартир у відповідності до приписів ст.. 29 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.
Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому надання доказів покладається на сторін та інших учасників господарського процесу.
З представлених доказів і пояснень позивача суд не вбачає підстав для укладення договору купівлі-продажу теплової енергії № 1121-к від 01.01.2006 саме з відповідачем. Аналіз нормативної бази дозволяє суду зробити висновок, що укладення такого договору між цими сторонами при наявності діючих договорів з прямими споживачами теплової енергії суперечить нормам Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та Закону України “Про теплопостачання” і порушує права громадян –мешканців житлового будинку, як споживачів теплової енергії.
З огляду на вищевикладене, позивач не довів тих обставин, на які він посилається як на обґрунтування заявленого позову.
За таких обставин, позов про спонукання ЖБК “Союз” укласти з Концерном “МТМ” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Комунарського району договір купівлі-продажу теплової енергії № 1121-к від 01.01.2006 на умовах позивача, із заявлених підстав задоволенню не підлягає.
Державне мито у сумі 85 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ :
У позові відмовити.
Суддя О.М.Нечипуренко