ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
15.06.06 № 4/130/06-АП
суддя Зінченко Н.Г.
За позовною заявою Мелітопольського міжрайонного онкологічного диспансеру, (72319, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Кірова, 33)
До відповідача Мелітопольської міської ради Запорізької області, (72300, м. Мелітополь Запорізької області, вул. К.Маркса, 5)
Про визнання незаконним та скасування рішення Мелітопольської міської ради № 25/3 від 15.04.2003 р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Секретар судового засідання О.Б.Скиба
У засіданні приймали участь представники:
Від позивача: Шумляк А.А. –довіреність № 107 від 03.04.2006 р. Від відповідача: не з’явився.
СУТЬ СПОРУ:
09.03.2006 р. Мелітопольський міжрайонний онкологічний диспансер, м. Мелітополь
Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з адміністративним
позовом до Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь Запорізької
області про визнання незаконним рішення 18 сесії 24 скликання Мелітопольської міської ради Запорізької області від 15.04.2003 р. № 25/3 “Про передачу Мелітопольського міжрайонного
онкологічного диспансеру до спільної власності територіальної громади області”.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.03.2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 4/130/06-АП, судове засідання призначено на 10.04.2006 р., у сторін витребувані документи та докази необхідні для розгляду справи.
Судове засідання 10.04.2006 р. за клопотання представника позивача здійснювалося без
застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Ухвалою від 10.04.2006р. за обґрунтованим клопотанням представника позивача, на підставі ст..156 ч.2 п.4 КАСУ, зупинено провадження у справі до 22.05.2006р. Судове засідання призначено на 22.05.206р.
В судовому засіданні оголошувались перерви до 05.06.2006р., до 15.06.2006р.
В судовому засіданні 05.06.2006р. позивач уточнив позовні вимоги у відповідності до ст..105 КАСУ, та просить суд скасувати рішення Мелітопольської міської ради від 15.04.2003р. від 15.04.2003р. № 25\3 “Про передачу Мелітопольського онкологічного диспансеру до спільної власності територіальної громади області”.
Заява прийнята судом до розгляду, розглядаються уточнені позовні вимоги.
За ініціативою суду судовий розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу.
Представник відповідача в судове засідання 15.06.2006 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином – судовим викликом. Суд вважає за можливе закінчити судовий розгляд справи у відсутності представника відповідача.
15.06.2006р. справу розглянуто, прийнято постанову, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Позивачу повідомлено, що постанова в повному обсязі буде виготовлена 22.06.2006р..
Позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позові. Пояснив суду, що 15.04.2003 р. Мелітопольською міською радою було прийнято рішення № 25/3 “Про передачу Мелітопольського міжрайонного онкологічного диспансеру до спільної власності територіальної громади області”. 20.10.2003 р. рішенням № 6 “Про призупинення дії рішення 18 сесії Мелітопольської міської ради 24 скликання від 15.04.2003 р.” було призупинено дію рішення про передачу Мелітопольського міжрайонного онкологічного диспансеру до спільної власності територіальної громади області. 30.11.2006 р. рішенням № 5 “Про втрату чинності рішення 15 сесії Мелітопольської міської ради 24 скликання від 20.10.2003 р. № 6” відповідач відмінив рішення № 6 від 20.10.2003 р., а рішення про передачу Мелітопольського міжрайонного онкологічного диспансеру до спільної власності територіальної громади області набуло чинності. Вказане рішення було прийнято на підставі п. 3 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” з метою забезпечення виконання ст., ст. 89, 90 Бюджетного кодексу України, які передбачають розмежування повноважень на відрахування видатків, закріплених за бюджетами, відповідно міст обласного значення і обласних бюджетів. Вважає, що зміна фінансування Мелітопольського онкологічного диспансеру не тягне передачу його у власність Запорізької обласної ради. Позивач вважає, що рішення про передачу Мелітопольського міжрайонного онкологічного диспансеру до спільної власності територіальної громади області прийнято без врахування думки трудового колективу Мелітопольського міжрайонного онкологічного диспансеру та з порушенням положень ст..60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” і ст..48 Закону України “Про власність”. Просить позов задовольнити.
Відповідач письмовий відгук по суті заявлених позовних вимог не надав.
29.05.2006р. на адресу суду надійшла письмова заява, за підписом представника відповідача Івашиної А.А., про повне визнання адміністративного позову. У зв’язку з чим просить позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача , Івашина А.А., в судовому засіданні 05.06.2006р. підтримала надану заяву .
Судом були досліджені письмові докази , копії яких залучені до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши надані суду докази, суд дійшов висновку , що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
При вирішенні спору слід виходити з того, що акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт –це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкта (чи визначеного ними певного кола суб’єктів), якому вони адресовані.
Отже, рішення Мелітопольської міської ради № 25\3 від 15.04.2003 р., яке оспорюється позивачем , є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом).
Зазначеним рішенням рада вирішила клопотати перед Запорізькою обласною радою про передачу до спільної власності територіальної громади Запорізької області Мелітопольського міжрайонного онкологічного диспансеру, розташованого за адресою Кірова 33, з майновим комплексом, що є комунальною власністю Мелітопольської міської ради. Була заборонена ліквідація та перепрофілювання зазначеного закладу. Начальнику управління комунальної власності доручено підготувати необхідні документи та взяти участь у передачі об’єктів.
Відповідно до п.1.1. Статуту Мелітопольського онкологічного диспансеру, затвердженого виконкомом Мелітопольської міської ради 15.07.1999р., Мелітопольський міжрайонний онкологічний диспансер є лікувально-профілактичним закладом, заснованим на комунальній власності Мелітопольської міської ради.
Статтями 140,143 Конституції України закріплено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку встановленому Законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські,селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Відповідно до ст..1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності – право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно п.5 ст.16 Закону України „Про місцеве самоврядування” від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до п.3 ст.60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що територіальні громади сіл, селищ , міст , районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об’єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об’єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.
Пунктом 4 ст.60 зазначеного Закону передбачено, що районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ , міст здійснюють управління об’єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Пунктом 5 ст.60 цього ж Закону встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження , визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Таким чином, проаналізувавши наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення прийнято відповідачем в межах наданих повноважень, та відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки власник майна на свій розсуд володіє , користується та розпоряджається належним йому майном, в тому числі має право клопотати про передачу такого майна до спільної власності територіальної громади Запорізької області. Визнання адміністративного позову відповідачем судом не приймається, оскільки суперечить виогам діючого законодавства.
Крім того , зі змісту рішення Мелітопольської міської ради №25\3 від 15.04.2003р. встановлено, що вказане рішення не є передачею Мелітопольського міжрайонного онкологічного диспансеру до спільної власності територіальної громади області.
Така передача оформлюється актом приймання- передачі.
За загальним правилом цивільного права, право власності на майно переходить до нового власника з моменту підписання акту прийому-передачі, а тому само по собі клопотання про передачу до спільної власності Запорізької області Мелітопольського міжрайонного онкологічного диспансеру та згода обласної ради на його прийняття не тягнуть ніяких правових наслідків переходу права власності, та не позбавляють власника майна відмовитись від його передачі.
Як встановлено судом акт прийому –передачі на момент розгляду справи підписаний не був, а тому суд вважає, що оспорюваним рішенням ніякі права позивача не порушені.
Посилання позивача, на те що обласні ради не є суб’єктами права комунальної власності, а тому передача Мелітопольського онкологічного диспансеру у власність Запорізької обласної ради не можлива, є безпідставними. Оскільки, згідно з оспорюваним рішенням Мелітопольська міська рада клопотала передати зазначений об’єкт до спільної власності територіальної громади Запорізької області ,а не обласної Ради. А обласна рада відповідно до ст..60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” управляє об’єктами спільної власності.
Відповідно до ст.71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач не довів суду підстав для скасування рішення відповідача.
В позові відмовляється повністю.
Судовий збір до стягнення не присуджається.
На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 94, 158, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Н.Г.Зінченко
Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 22.06.2006 р.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.