Справа № 549/321/15-ц

Провадження №6/549/7/15

УХВАЛА

Іменем України

01 липня 2015 року Чорнухинський районний суд Полтавської області

у складі: головуючого - судді Крєпкого С.І.

при секретарі – Якубовської Т.О.

за участю: представника відділу ДВС – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Чорнухи подання начальника відділу ДВС Чорнухинського Чорнухинського районного управління юстиції Полтавської області (далі - відділ ДВС Чорнухинського РУЮ) ОСОБА_2 про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта,

встановив:

30 червня 2015 року начальник відділу ДВС Чорнухинського РУЮ ОСОБА_2 звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта мотивуючи тим, що на виконанні відділу ДВС перебуває постанова в справі про порушення митних правил №0094/80600/14 від 26.12.2014 р. винесеної заступником начальника Полтавської митниці ДФС ОСОБА_5В, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на суму 8500 грн.

22.01.2015 року державним виконавцем відкрито виконавче    провадження    з примусового виконання вказаної постанови.

ОСОБА_4 штраф не сплачується, за зареєстрованим місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 він не проживає, точного місця його перебування встановити не представляється можливим, майно, на яке може бути звернуто стягнення, у останнього відсутнє.

Посилаючись на викладене просила суд тимчасово обмежити ОСОБА_4 право виїзду за межі України без вилучення паспортного документу.

У судовому засіданні представник державної виконавчої служби ОСОБА_1 подання підтримала з підстав, зазначених у поданні і суду пояснила, що ОСОБА_4 за  місцем реєстрації та проживання відсутній, і згідно пояснень його співмешканки з грудня 2014 р. перебуває в ОСОБА_3.

Суд, заслухавши пояснення представника державної виконавчої служби, дослідивши матеріали справи, вважає, що подання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть    бути встановлені жодні обмеження, крім    тих,    які передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах    національної громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для    захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені в пункті, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом, виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Відповідно до ч.ч 1, 4 ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування    і може бути обмежена у здійсненні права лише у випадках, встановлених законом.

Згідно з положеннями п. 2 ч.1, ч. 2 ст.6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” від 21.01.1994 №3857-XII (далі – Закон №3857-XII) , громадянин України, який має паспорт, може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору у передбачених законом випадках; йому може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.

Пунктом 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі – Закон №606-XIV) передбачено, що державний виконавець  у процесі здійснення  виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду  боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Суд негайно розглядає подання, зазначене в ч.1 цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

При цьому вирішення у судовому порядку питань про тимчасове обмеження у праві виїзду боржників без урахування їх громадянства узгоджується з нормами Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI, ст. 377-1 ЦПК України та п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV.

Разом з тим, відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Тобто Законом №3857-XII передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

Судом встановлено, що з 22.01.2015 в провадженні відділу ДВС Чорнухинського РУЮ знаходиться на виконанні постанова в справі про порушення митних правил №0094/80600/14 від 26.12.2014 р. відносно ОСОБА_4, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8 500 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця від 22.01.2015 р. про відкриття виконавчого провадження на користь держави, боржнику надано строк для добровільного виконання постанови в справі про порушення митних прави до 29.01.2015 року.

Державним виконавцем вживались заходи щодо встановлення майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, та фактичного місцезнаходження ОСОБА_4 (а.с.5-10).

Разом з тим відомості про обізнаність боржника з наявністю відкритого виконавчого провадження та строками його добровільного виконання, а також і попередження про звернення з таким поданням до суду, в матеріалах справи відсутні. Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього обов'язків.

Доказів про те, що боржник мав реальну змогу виконати зазначені у постанові від 22.01.2015 р. вимоги, суду також не надано.

Таким чином матеріали подання не містять підтвердження факту ухилення ОСОБА_4 від виконання зобов'язань за вищезазначеною постановою в справі про порушення митних правил, а тому у задоволенні подання необхідно відмовити.

За доведеності факту ухилення боржника від виконання постанови державний  виконавець не позбавлений можливості звернутися до суду з таким поданням повторно.

На підставі викладеного та керуючись ст.33 Конституції України, ст.313 ЦК України, ст. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”, п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження, п.11.1.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, ст.377-1 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні подання начальника відділу ДВС Чорнухинського районного управління юстиції Полтавської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4 без вилучення паспорту - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Чорнухинський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час її проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом п’яти днів з моменту отримання копії цього рішення.

Ухвала cуду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:підпис

З оригіналом згідно

Суддя

Чорнухинського районного суду ОСОБА_6