Справа:22-4316/08
Головуючий у 1 інстанції: Нежура В.А. Доповідач: Жайворонок Т.Є.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" травня 2008 року м. Київ.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого: Жайворонок Т.Є.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Кравець В.А,
при секретарі: Косяк ОЛ.,
зучастю
позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2,
адвоката: ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 лютого 2008 року в справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення вартості частини квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, про усунення перешкод в користуванні житлом та стягнення компенсації дійсної вартості за частину площі в спірній квартирі.
Заслухавши доповідь судді Жайворонок Т.Є., пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів -
встановила ;
У серпні 2007 року ОСОБА_5, ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення вартості частини квартири.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Не дивлячись на рішення суду про встановлення порядку користування квартирою, відповідач чинить їм перешкоди, не впускає в квартиру, без згоди поселив дружину та сина. Крім того, через неприязні стосунки сумісне проживання в квартирі є неможливим. Так як виділити їх частку в натурі неможливо, а вирішити спір в добровільному порядку відповідач відмовляється, просили стягнути з нього компенсацію за їх частку у грошовому вигляді.
В ході розгляду справи ОСОБА_4 3вернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, про усунення перешкод в користуванні житлом та стягнення компенсації дійсної вартості за частину площі в спірній квартирі. Свої вимоги мотивував тим, що при ухваленні рішення про встановлення порядку користування квартирою суд виділив йому кімнату, яка за площею на 1, 5 кв.м більша, ніж його частка у власності. ОСОБА_5 проживає в селі, ОСОБА_1. -в квартирі свого чоловіка, але відмовляються звільнити виділену йому судом кімнату площею 11, 9 кв.м . Просив зобов'язати відповідачів не чинити перешкоди в користуванні цією кімнатою та стягнути з нього на користь позивачів компенсацію за частину кімнати, визнати за ним право власності на 1, 5 кв.м. та припинити право власності відповідачів на цю частку.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 лютого 2008 року задоволено основний позов. Постановлено стягнути з ОСОБА_4:
2
· на користь ОСОБА_5 248 473 грн. (вартість 4/15 квартири);
· на користь ОСОБА_1. 248 473 грн. (вартість 4/15 квартири);
· на користь ОСОБА_6 186 355 грн.(вартість 3/15 квартири).
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, про усунення перешкод в користуванні житлом та стягнення компенсації дійсної вартості за частину площі в спірній квартирі відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 51 грн. державного мита та 30 грн. ГТЗ.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави мито в сумі 5049 грн. та 60 грн. ГТЗ.
У поданій на рішення суду апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 вказує, що суд неправильно застосував ст. 364 ЦК. Припинивши право власності неповнолітньої на житло, суд не залучив до участі у справі орган опіки та піклування. У висновку експерта неправильно встановлена вартість 1 кв.м. спірної квартири. Рішення позбавляє його права на житло, так як у нього відсутні кошти на компенсацію. Позивачі мають інше житло і приходять в квартиру лише для того, щоб вчинити сварку. Неправильно визначені судові витрати по справі. Просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні основного позову і частково задовольнити його зустрічні вимоги в частині усунення перешкод в користуванні квартирою.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вказують, що більше 3-х років позбавлені можливості користуватися квартирою через протиправну поведінку відповідача, який вселив у квартиру без їхньої згоди дружину та її дорослого сина. Марним шляхом він відмовляється вирішити цей спір. ОСОБА_5 (70-річний, хворий, інвалід) змушений проживати в селі без належних для цього умов. Просять рішення залишити без зміни.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що у трьохкімнатній приватизованій квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані батько ОСОБА_5, син ОСОБА_4, дочка ОСОБА_13 неповнолітньою дочкою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 13.05.1997 року всі вони та покійна мати ОСОБА_7 були співвласниками (в рівних частинах) вказаної квартири. Після прийняття спадщини частки сторін у власності змінилися і становлять: ОСОБА_5 - 4/15 квартири, ОСОБА_1 - 4/15 квартири, ОСОБА_6. 3/15 квартири, ОСОБА_4- 4/15 квартири. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 05 травня 2006 року зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкоди у користуванні квартирою ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 Виділено у користування ОСОБА_1 та ОСОБА_6 кімнату 17, 6 кв.м. , ОСОБА_5 - кімнату площею 9, 6 кв.мм. , ОСОБА_4 кімнату 11, 9 кв.м. Коридор, ванну, туалет та кухню залишено у спільному користуванні.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення .
За правилами ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Відповідно до ст. 183 цього Кодексу неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Спірна квартира має житлову площу 39, 1 кв.м. , складається із трьох кімнат: 11, 9 кв.м. , 9, 6 кв.м. , 17, 6 кв.м. , знаходиться на 7-му поверсі 9-ти поверхового будинку (а.с. 8,
3
техпаспорт на квартиру). Тобто, квартира не може бути поділена в натурі між чотирма співвласниками без втрати її цільового призначення.
Враховуючи, що між сторонами по справі склалися вкрай неприязні стосунку, при яких сумісне проживання неможливе (в квартири проживає лише один співвласник - відповідач ОСОБА_4), чого сторони не заперечують, суд вірно задовольнив основний позов про стягнення на користь позивачів грошової компенсації за їх частку у власності.
Доводи скарги щодо неправильного застосування судом правил ст. 364 ЦК надумані.
Крім того, дана норма не вимагає встановлення судом платоспроможності відповідача, як однієї з умов для стягнення компенсації.
При визначенні вартості часток співвласників, суд виходив із висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 листопада 2007 року (а.с. 32). Заперечення відповідача щодо висновків цієї експертизи на доказах не грунтуються.
За правилами частини б. ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Враховуючи встановлені по справі обставини, у суду не було підстав вважати, що позивачка ОСОБА_1 діє всупереч інтересам своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_6.
Що стосується участі у справі органу опіки та піклування, то у Цивільному кодексі України немає норми, яка забороняє батькам вчиняти чи давати згоду на вчинення певних правочинів без згоди органів опіки та піклування.
Так як суд обґрунтовано задовольнив основний позов про стягнення вартості частини квартири, то відсутні підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_1. про усунення перешкод в користуванні житлом та стягнення компенсації дійсної вартості за частину площі в спірній квартирі.
Разом з тим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд не врахував вимоги ст. 88 ЦПК України та правила Декрету KM України „Про державне мито", а тому в цій частині рішення підлягає до скасування з ухваленням нового рішення.
Так, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1. слід стягнути сплачене державне мито в сумі 51 грн. та витрати на ГГЗ в сумі 30 грн.
Також з ОСОБА_4 на користь держави слід стягнути недоплачене державне мито в сумі 1649 грн.
В решті рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст. 364 ЦК України, Декретом KM України „Про державне мито" ст. ст. 88, 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 лютого 2008 року по даній справі в частині розподілу судових витрат змінити, виклавши його в цій частині наступного змісту:
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 51 (п'ятдесят одну) гривню сплачених державного мита та 30 (тридцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
4
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави мито в сумі 1649 (одну тисячу шістсот сорок дев'ять) гривень.
В решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.