Справа № 22-2001 Головуючий у 1 інстанції Антипова Л.О.
2008 р. Доповідач Коротун В. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2008 р. Апеляційний суд м. Києва в складі:
Головуючого Коротун В. М.
Суддів Кабанченко О.А., Пікуль А.А.
при секретарі Савицької Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Агенція Нерухомості ТОВ «Укрінторг», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів КП «БТІ м. Києва, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Перевертун Олександр Юрійович про визнання договору купівлі-продажу укладеним та дійсним, визнання права власності на майно та визнання договору купівлі-продажу квартири*від 12 жовтня 2006 року свідоцтва про право власності на квартиру недійсними.
Заслухавши доповідь судді Коротун В.М. , пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
В жовтні 2006 році позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу укладеним та дійсним, визнання права власності на майно, посилаючись на те, що 20 серпня 2004 року між сторонами по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
Після укладання вказаного договору 06 вересня 2004 року було укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договір про передачу права володіння та права користування вищевказаним житловим приміщенням з подальшим його відчуженням, згідно якого ОСОБА_1 як продавець прийняв на себе зобов'язання передати право користування
2
та право володіння з послідуючою, при настанні відкладальної умови, передачею права розпорядження зазначеною квартирою, а покупець ОСОБА_3 прийняла на себе зобов'язання прийняти в своє володіння та користування спірною квартирою та викупити її при настанні відкладальної умови.
Однак, відповідач, в порушення вимог діючого законодавства, не виконав взятих на себе зобов'язань та не оформив договір купівлі-продажу квартири в нотаріальному порядку.
Крім цього, відповідач в порушення умов договору, в подальшому продав 12 жовтня 2006 року спірну квартиру ОСОБА_2
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 доповнила свої позовні вимоги та просила також визнати договір купівлі-продажу вищевказаної квартири від 12 жовтня 2006 року та реєстраційні свідоцтва про право власності на квартиру недійсними.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2007 року позов ОСОБА_3 було задоволено, визнано договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 від 06.09.2004 року укладеним та дійсним, визнано ОСОБА_3 покупцем та власником вищевказаної квартири, визнано за ОСОБА_3 право власності на спірну квартиру.
Визнано недійсним з моменту укладення і реєстрації договір купівлі-продажу спірної квартири від 12 жовтня 2006 року, реєстраційне свідоцтво на ім'я ОСОБА_2 про право власності на спірну квартиру, запис в реєстрі від 16 жовтня 2006 року в БТІ м. Києва на право власності на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_2
Зобов'язано БТІ м. Києва скасувати державну реєстрацію спірної квартири на ім'я ОСОБА_2
Зобов'язано БТІ м. Києва зареєструвати спірну квартиру на ім'я ОСОБА_3
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 631250 гривен - вартості квартири за договором купівлі-продажу від 12 жовтня 2006 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1700 гривен судового збору та 30 гривен ІТР, а всього 1730 гривен.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд першої інстанції при постановленні рішення неповно з'ясував всі суттєві обставини справи, дав невірну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого постановив незаконне та необгрунтоване рішення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2: просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд першої інстанції при постановленні рішення
3
неповно з'ясував суттєві обставини справи, дав невірну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого постановив незаконне та необгрунтоване рішення.
Апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 20 серпня 2004 року було укладено договір у Агентстві нерухомості «Укрінторг» згідно якого продавець ОСОБА_1 прийняв на себе зобов'язання продати, а покупець ОСОБА_3 купити квартиру АДРЕСА_1.
Договором від 06 вересня 2004 року про передачу права володіння та права користування житловим приміщенням з подальшим його відчуженням, сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 передбачили, що продавець ОСОБА_1 був зобов'язаний передати право користування та право володіння з послідуючою, при настанні відкладальної умови цього договору, передачею права розпорядження спірною квартирою покупцю ОСОБА_3, а покупець ОСОБА_3 була зобов'язана прийняти в своє володіння та користування спірну квартиру та викупити її при настанні відкладальної умови.
Відкладальною умовою є зняття квартири з під арешту. На виконання умов вищевказаного договору ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 243800 гривен, що дорівнює 46000 доларів США.
Також ОСОБА_1 отримав 01 лютого 2004 року від ОСОБА_3 18900 гривен, що дорівнює 3500 доларів США.
В судовому засіданні встановлено, що арешт з квартири було знято 17 вересня 2006 року.<
Договором купівлі-продажу від 12 жовтня 2006 року ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купила вищевказану квартиру.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 суд першої інстанції дійшов висновку проте, що наявні правові підстави для визнання договору від 06 вересня 2004 року договором купівлі-продажу, таким, що є дійсним та укладеним, що дає підстави для визнання ОСОБА_3 покупцем та власником спірної квартири, внаслідок чого визнав за ОСОБА_3 право власності на вказану квартиру.
Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він зроблений при невірній оцінці зібраним доказів, при порушенні та неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого рішення суду підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Так, визнаючи договір від 06 вересня 2004 року укладеним та дійсним, суд першої інстанції не дав належної оцінки тому факту, що на момент укладення вказаного договору існував арешт на майно спірну квартиру АДРЕСА_1.
4
Виходячи з цього, вказана угода була вчинена з суттєвим порушенням чинного законодавства, зокрема ст. 178 ЦПК України згідно якої в цивільному обігу можуть бути лише ті об'єкти які не обмежені в обороті.
Таким чином, договір від 06 вересня 2004 року, вчинений, з порушенням чинного законодавства, не поріджує жодних юридичних наслідків.
Задовольняючи позов та визнаючи за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 умов договору від 06.09.2004 року щодо зобов'язання продати ОСОБА_3 спірну квартиру, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в момент зняття спірної квартири з під арешту строк дії договору від 06 вересня 2004 року вже сплинув і при цьому питання про продовження строку дії договору сторонами не ставилося.
При цьому безпідставними є висновки суду першої інстанції про те, що договір від 06 вересня 2004 року слід вважати фактично договором купівлі-продажу.
Аналізуючи матеріали справи, надані докази, колегія суддів вважає, що договір від 06 вересня 2004 року по своїй правовій природі є фактично попереднім договором, який укладений на певний строк і в якому сторони зобов'язалися укласти договір купівлі-продажу спірної квартири в майбутньому.
Згідно п. 1 ст 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку укласти договір в майбутньому (основний договір), на умовах, встановлених попереднім договором.
Згідно п.3 ст 635 ЦК України, зобов'язання встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленою попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно п. 7. 2 договору від 06 вересня 2004 року, сторони погодились, що всі умови договору повинні бути виконані до 20 грудня 2004 року (а к 10 т. 1).
Додатком до договору від 06 вересня 2004 року сторони погодились, що всі умови договору повинні бути виконані до 09 березня 2005 року (а к 13 т. 1).
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_3 постановила питання про укладення договору купівлі-продажу спірної квартири після зняття з квартири арешту, тобто після 17 вересня 2006 року.
Враховуючи, що з матеріалів справи не вбачається вини відповідача ОСОБА_1, в тому, що арешт спірної квартири було знято лише 17 вересня 2006 року, а також враховуючи, що основний договір не було укладено протягом строку, встановленого попереднім договором колегія суддів вважає, що зобов'язання, встановлені попереднім договором,
5
припинилися, в зв'язку з чим безпідставними є вимоги позивачки ОСОБА_3 про визнання її покупцем та власником спірної квартири та визнання за нею право власності на цю квартиру.
З врахуванням вказаного колегія суддів вважає* що ОСОБА_1 належним чином на законних підстав розпорядився своєю власністю -квартирою АДРЕСА_1, уклавши договір купівлі-продажу вказаної квартири з ОСОБА_2 , в зв'язку з чим безпідставними є висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2006 року та реєстраційних свідоцтв про право власності на спірну квартиру.
Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 315, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2007 року скасувати та постановити нове.
В задоволенні подову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу укладеним та дійсним, визнання права власності на майно та визнання договору купівлі-продажу квартири та реєстраційного свідоцтва про право власності на квартиру недійсними -відмовити.
Рішення може бути оскаржено на протязі 2 ( двох) місяців до Верховного суду України в касаційному порядку з моменту проголошення через суд касаційної інстанції.