Справа: 22-4564/08 Головуючий у 1 інстанції: Кепкал Л.І.
Доповідач: Жайворонок Т.Є.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" травня 2008 року м. Київ.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого: Жайворонок Т.Є.,
суддів Лапчевської О.Ф., Мороз Л.Л.,
при секретарі: Косяк ОЛ.,
з участю
представника відповідача: ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 лютого 2008 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів.
Заслухавши доповідь судді Жайворонок Т.Є., пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів -
встановила :
20.11.2006 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів. Свої вимоги мотивував тим, що 20.04.2006 року між ними було укладено угоду, за якою відповідач зобов'язався виконати роботи по отриманню позитивного висновку державної комплексної будівельної експертизи по проекту будівництва 2-х житлових будинків по вул. Тарасівській у м. Києві до 30.05.2006 року. На виконання умов договору передав відповідачу 101 000 гри. Позитивний висновок до цього часу не отримано, а кошти відповідач не повернув. Просив стягнути з відповідача 101000 гра, індекс інфляції на цю суму - 2 525 грн., три відсотки річних -969, 6 грн. та судові витрати по справі. В ході розгляду справи позивач подав заяву про зміну підстав позову. Посилаючись на те, що був співвласником товариства „АЇСІ ТАУРУС", яке є одним із засновників ТОВ „СТРИЖ-Інвест" (інвестора будівництва по вул. Тарасівській в м. Києві) , а тому був зацікавлений у швидкому отриманні позитивного висновку комплексної державної експертизи по проекту, без якого будівництво не може розпочатися. До 30.05.2006 року такий висновок він не отримав і гроші відповідач не повернув. Відповідач діяв не як посадова особа, а як приватна. Сторони не досягай істотних умов угоди, тобто угода не була укладена. Відповідач безпідставно отримав кошти (безпідставно набуте майно), а тому просив стягнути ці кошти з врахуванням індексу інфляції 2525 грн. та 3% річних -969, 6 грн. за прострочення виконання зобов'язання. А також просив стягнути судові витрати по справі.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 лютого 2008 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій на рішення суду апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 посилається на те, що рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, так як, встановивши факт передачі коштів, суд зробив неправильний висновок про виконання умов договору з боку відповідача. Сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору, а саме щодо предмету договору Просить рішення скасувати і ухвіалити нове, яким позов задовольняти.
2
Заперечуючи апеляційну скаргу, представник відповідача ОСОБА_1 апеляційному суду пояснив, що у спірних правовідносинах позивач є 3-ю особою, а не кредитором, а тому не має права на вимогу. Він не довів, що особисто передав кошти відповідачу. Останній виконав частину взятих на себе зобов'язань, чого позивач не заперечує. Просить рішення залишити без зміни.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановлено рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив того, що позивач не довів, що у спірній угоді сторони не досягли згоди щодо істотних умов, тобто що угода не була укладена. В матеріалах справи є достатньо доказів , які підтверджують перелік робіт, що виконав відповідач за угодою, але вже не як фізична особа, а як директор товариства з обмеженою відповідальністю. Цим доказам суд оцінку не дав, так як розглядає спір в межах заявлених вимог.
Висновок суду не відповідає обставинам справи, а тому рішення підлягає до скасування з ухваленням нового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2006 року відповідач ОСОБА_4 власноручно написав розписку про те, що отримав від ОСОБА_3 20 000 доларів США на виконання робіт по отриманню позитивного висновку по проекту будівництва 2-х житлових будинків по вул. Тарасівській в м. Києві в строк до 30 травня 2006 року. У випадку невиконання зобов'язався повернути вказану суму (а.с. 6).
За правилами частини 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зі змісту заяви позивача про зміну позовних вимог вбачається, що він вважає, що між сторонами не було досягнуто істотних умов договору, просить стягнути з відповідача безпідставно набуте майно та просить стягнути з боржника суму боргу за прострочення виконання зобов'язання з врахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми (а.с. 163).
Враховуючи, що вимоги заявлено з трьох різних підстав, неправильним є висновок суду, що позов заявлено лише про стягнення коштів за угодою, за якою не досягнуто згоди щодо істотних умов.
За правилами частини 1 ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст. 611 цього Кодексу).
Відповідно до умов спірного договору відповідач зобов'язався виконати його до 30 травня 2006 року, а у разі невиконання повернути позивачу отримані кошти.
Відповідач не заперечує, що взяте на себе зобов'язання до 30 травня 2006 року не виконав.
На підтвердження факту часткового виконання зобов'язання ОСОБА_4 надав суду ряд документів, проте жоден із них не свідчить про виконання зобов'язання між сторонами по спірній угоді як фізичними особами (а.с. 25, 84-121).
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позов в частині повернення коштів за неналежне виконання зобов'язання підлягає до задоволення. З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 слід стягнути суму еквівалентну 20 тисячам доларів США, яка на 30.05.2005 року становила 101 000 грн.
Умовами спірного договору не було передбачено повернення коштів з врахуванням індексу інфляції та неустойки у вигляді 3% річних, а тому в цій частині позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про судові витрати, колегія суддів приходить до висновку, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу до задоволення не підлягає, так як відсутній документ, який підтверджує сплату таких витрат.
3
З відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 1010 грн. та 30 грн. витрат на шформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1040 грн.
Керуючись ст. ст. 610, 611 ЦК України, ст. ст. 214, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 задовольнити часткова,
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 лютого 2008 року по даній справі скасувати і ухвалити нове наступного змісту:
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 101000 (сто одну тисячу) гривень та судові витрати-по справі в сумі 1040 (одної тисячі сорок) гривень, а всього 102 040 (сто дві тисячі сорок) гривень.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.