дело № 2-228/09  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

      26 березня 2009 р.                                 м. Сімферополь

    Центральний  районний суд м. Сімферополя  Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді     - Благодатної О.Ю.,

при секретарі     - Вишнякової К.С.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Айдіна Зіяєвича, ОСОБА_2 Зіяєвича про визнання права власності на будівельні матеріали та стягненні їх вартості ,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 Айдіна Зіяєвича, ОСОБА_2 Зіяєвича про визнання права власності на будівельні матеріали, та стягнення їх вартості у розмірі 21070 грн.  Вимоги мотивує тим, що з батьком відповідачів ОСОБА_2 ОСОБА_3 Мустафаєвичем проживала однією сім'єю з 28 грудня 1984 року. Разом вели сумісне господарство, розподіляли сімейні доходи і витрати.

Письмовим доказом є договір від 24 жовтня 1997 року, зміст якого підтверджує факт мешкання однією сім'єю.

Рішенням Сімферопольської міської ради № 96 від 29 березня 1990 р. ОСОБА_4 було виділено земельну ділянку № 689 в м. Сімферополі вул. Девлет Гірея 101. На даній ділянці позивач з чоловіком почали будувати житловий будинок. Викопали котлован, поставили фундамент, купили і завезли: ракушку - 5000 шт., 70 тонн піску, 7 тонн гравію, 20 тонн мармурової крихти, 20 тонн буту, один комплект столярних виробів (віконні блоки, двері, дошки для підлоги) - для 3-х кімнатного житлового будинку.

12.01.01 р. позивач з ОСОБА_4 3.М. зареєстрували шлюб. Весь цей час з чоловіком продовжували будувати будинок.

25 серпня 2002 р. ОСОБА_4 помер. На момент смерті чоловіка на виділеному чоловікові ділянці стояв 2-х поверховий будинок.

На сьогоднішній день загальна вартість вищезгаданих будівельних матеріалів складає 21070 грн.

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України,  будівельні матеріали, вкладені в будівництво будинку по вул. Девлет Гирею, 101, є спільно нажитим майном подружжя.

Пізніше стало відомо, що 13.03.02 р.,  чоловік позивача відмовився від користування вказаною земельною ділянкою.

Згідно відповіді ДП «Центр державного «земельного кадастру при Держкомземі України» від 07.04.04 р., земельна ділянка по  вул. Девлет Гірею, 101, площею 0,06 га передана у власність синові покійного чоловіка - ОСОБА_4 Айдіну Зіяєвичу, на підставі рішення 12 сесії Сімферопольської міської ради № 201 від 24.09.03 р.

Рішення про передачу земельної ділянки було ухвалене після смерті  чоловіка, отже, на момент смерті, не дивлячись на заяву про відмову користування, ділянка була закріплена за її чоловіком ОСОБА_4 ОСОБА_3. Передача земельної ділянки ОСОБА_5 порушила її права власності на будівельні матеріали, які були придбані на сумісні з чоловіком гроші і використані для будівництва будинку № 101 по вул. Девлет Гірея.

        У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6  підтримала  позовні вимоги, просила задовольнити по мотивам викладеним у позові.

    Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні  пояснив, що його батька – ОСОБА_4 проживав з позивачем роздільно . Спірний будинок будував він с 2002 року, що підтверджується його документами на будівельні матеріали. У задоволенні позову просив відмовити.

    Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що позивач проживала з ОСОБА_4 с 2000 року, однак проживали вони у м. Ялта. Будинок в м. Сімферополі в районі Новомиколаївка по вул. Девлет Гірея 101, будував ОСОБА_5 У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі, та застосувати позовну давність.

    Вислухавши  пояснення сторін, дослідивши  представлені докази  по справі,  суд вважає, що  позовні вимоги не підлягають задоволенню по наступних підставах.

Судом встановлено, що 24.10.1997 р. ОСОБА_1 та  ОСОБА_3 Мустафаєвич уклали договір, про те, що вони проживають однією сім’єю як подружжя, домовилися сумісно побудувати будинок у рівних частках на земельній ділянці в у. м. Ялта, с. Василівка вул. Репіна.

Відповідно рішення Сімферопольської міської ради № 96 від 29 березня 1990 р. ОСОБА_4 було виділено земельну ділянку № 689 в м. Сімферополі в районі Новомиколаївка по вул. Девлет Гірея 101.

Відповідно рішення Сімферопольської міської ради № 201 від 24.09.03 р. вказана земельна ділянка № 689 в м. Сімферополі в районі Новомиколаївка по вул. Девлет Гірея 101 виділена  ОСОБА_4 Айдіну Зіяєвичу у зв’язку з відмовою попереднього землевласника.

Відповідно свідоцтва про одруження від 12.01.01 р. між позивачем та  ОСОБА_4 ОСОБА_3 Мустафаєвичем укладено шлюб, актовий запис №05.

Відповідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 Мустафаєвич помер 25.08.02 р.

Позивач у своєму позові посилається на вимоги  ст. 60 СК України, відповідно до якої майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Однак, відповідно до п. 1 розділу УП Прикінцевих положень  СК України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним Кодексом України, тобто с 01 січня 2004 року.

На підставі ст. 22 КпШС, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до ст.. 17 Закону України «Про власність», який був чинний на момент придбання спірного майна, майно, придбане внаслідок спільної праці, є спільною сумісною власністю сторін, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними, майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об’єдналися для спільної діяльності, є їхньою  спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними, розмір частки кожного визнається ступенем його трудової участі.

Позивачем надана суду копія договору від 24.10.1997 року між нею та ОСОБА_4 щодо сумісного будівництва будинку в с. Васильєвка м. Ялта, який не може буди доказом того, що позивач та ОСОБА_4 домовилися про сумісне будівництво домоволодіння в мкр. Новомиколаєвка.

Відповідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Позивачем не доведено факт проживання однією родиною з ОСОБА_4 до укладення шлюбу, який між ними укладено 12.01.01 р., а помер ОСОБА_4 25.08.02 р. Договір від 24 жовтня 1997 року, на якій посилається позивач укладено про будівлю будинку на земельній ділянці в у. м. Ялта, с. Василівка вул. Репіна.

    Позивачем також не представлено жодного доказу про купівлю будівельних матеріалів, на які просить визнати право власності, які булі використані для будівництва будинку за земельній ділянці № 689 в м. Сімферополі в районі Новомиколаївка по вул. Девлет Гірея 101.  

    Накладні про купівлю будівельних матеріалів надані відповідачем ОСОБА_5, які випісані на нього.

Крім того, у зв’язку з проханням відповідача ОСОБА_2 суд вважає за необхідне застосувати строк позовної давності, згідно п. 3 ст. 267 ЦК України, що є також підставою для відмови у позові.  

    Відповідно вказаного суд вважає, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

    На підставі ст.22 КпШС , Закону України «Про власність»,  керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Айдіна Зіяєвича, ОСОБА_2 Зіяєвича про визнання права власності на будівельні матеріали та стягненні їх вартості  – залишити без задоволення.

    Заява про апеляційне оскарження  рішення суду,  може бути подане до  Апеляційного суду АРК   протягом  10 днів  з дня  його проголошення через суд першої інстанції, а апеляційна скарга  на  рішення  суду   протягом   20 днів   після подачі заяви  про апеляційне оскарження.

Суддя __________