Справа № 2-178/2009 р.                                                                                                                        

                              РІШЕННЯ                                              ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

22 січня  2009 року                                                                     м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., при секретарі Гузенко О.М., за участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до акціонерного страхового товариства «Вексель» про стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

    Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування  у розмірі 97 059,60 грн., вказавши на те, що 28.12.2006 року між ним та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, відповідно до якого об’єктом страхування були майнові інтереси, що пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем TOYOTA YARIS, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить позивачеві. 18.08. 2007 року об 11-30 год., водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем TOYOTA YARIS, реєстраційний номер НОМЕР_1, на 386 км + 990 м., автомобільної дороги Харків – Сімферополь не впоралась з керуванням, з’їхала вправо по ходу руху в кювет та перевернулась. В результаті ДТП, належний позивачеві автомобіль зазнав технічних ушкоджень. АСТ «Вексель» відмовило йому в виплаті страхового відшкодування з тієї причини, що водій ОСОБА_3 допустила перевищення швидкості більш ніж на 20 км/год. Позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 97 059,60 грн., що складається із розміру страхової суми за вирахуванням франшизи.

У судовому засіданні представник позивача   підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Посилаючись на укладений договір страхування  наземних  транспортних засобів та невиконання умов договору відповідачем, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача за дорученням-Ткаченко І. В. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що водій транспортного засобу ОСОБА_3 припустилася перевищення швидкості більш ніж на 20 км/год, що відповідно до п. 5.4.1. Правил страхування є підставою для відмови в страховому відшкодуванні.  В обґрунтування своїх заперечень посилається на висновок спеціаліста № 319 від 02. 10. 2007 року, згідно якого величина швидкості руху автомобіля TOYOTA YARIS перед початком гальмування становила не менше ніж 113-120 км/годину. Крім того, вважає, що твердження позивача про швидкість руху 64,1 – 70, 2 км/годину спростовуються поясненнями самого водія ОСОБА_3, постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2007 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності та довідкою Державної служби автомобільних доріг про обмеження швидкості руху 70 км/годину  на 386км + 950 м а/д Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта. Просить суд в позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін  та дослідивши докази, надані сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.6)РСА № 718359, власником автомобіля TOYOTA YARIS, державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, є ОСОБА_2

Відповідно до договору № 202-330/06 лг ЗПФ добровільного страхування наземних транспортних засобів від 28 грудня 2006 року (а.с.5), укладеного  між ОСОБА_2 та АСТ «ВЕКСЕЛЬ», об’єктом страхування є майнові інтереси, що пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням належним ОСОБА_2 транспортним засобом, а саме автомобілем НОМЕР_2.

У відповідності  до п. 4.1. зазначеного договору страхування, страховим ризиком окрім інших, є пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.09.2007 року, 18 серпня 2007 року о 11 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_2 на 386 км + 990 м., автомобільної дороги Харків – Сімферополь, не витримала безпечну швидкість руху, не впоралась з керуванням, з’їхала вправо по ходу руху в кювет та перевернулась, чим порушила п. 12.1 ПДР. Пункт 12.1 ПДР встановлює, що при виборі у встановлених межах безпечної швидкості руху, водій має враховувати дорожню обстановку, особливості вантажу і стан транспортного засобу.   Відповідно до п. 1.10 ПДР,  безпечна швидкість – це швидкість, за якої водій має можливість безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух в конкретних дорожніх умовах. Відповідно до вказаної постанови суду, водій ОСОБА_3 притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (порушення ПДР, що тягне пошкодження транспортних засобів), а не за ст. 122 КУпАП, що встановлює відповідальність за перевищення швидкості водіями. З цих  підстав судом не приймаються твердження відповідача про порушення позивачем п. 5.4.1. Правил страхування, що є підставою для відмови в страховому відшкодуванні.      

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи, проведеної  Дніпропетровським НДІ судових експертиз 02 жовтня 2008 року (а.с.117), швидкість автомобілю TOYOTA YARIS, реєстраційний номер НОМЕР_1, в умовах місця пригоди складала  64.0-77.4 км/год. Суд приймає даний висновок експертизи як належний та допустимий доказ, оскільки визначення способу проведення експертизи є компетенцією експерта (постанова Пленуму Верховного суду України  «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30.05. 1997 року № 8), обставин, які б викликали сумнів в обґрунтованості чи в правильності даного висновку, судом не встановлено.

Відповідно до висновку спеціаліста автотоварознавця №31/02 від 11 лютого 2008 року (а.с.10), вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 87 398,66 гривень, що відповідно п. 10.2.2. договору добровільного страхування є повною загибеллю транспортного засобу, так як перевищує 80 %  реальної вартості на момент укладання договору  і відповідно до п. 10.9 підлягає сплаті страхувальнику в розмірі страхової суми за вирахуванням франшизи.  Відповідно до п. 3.9 договору добровільного страхування, страхова сума складає 107 844,00 гривні. У відповідності до п. 3.12. договору добровільного страхування, розмір франшизи при повній загибелі транспортного засобу, складає 10 % від страхової суми або 10 784,40 гривні. З огляду на викладене, страховому відшкодуванню підлягає  сума у розмірі 97 059,60 гривень.

П. 10. 9 договору страхування передбачено,  що при врегулюванні збитку на умовах повна загибель транспортного засобу виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі страхової суми за вирахуванням вартості придатних залишків застрахованого транспортного засобу, за умови, що такі залишки транспортного засобу залишаються у страхувальника.

Відповідно до п. 9 Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»,  постановляючи рішенні про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Зважаючи на те, що автомобіль TOYOTA YARIS, реєстраційний номер НОМЕР_1, після ДТП, що сталося за участю водія ОСОБА_3 не може використовуватись за призначенням, суд вважає, що залишки автомобілю повинні бути повернуті відповідачеві.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 14 ЦК України, встановлює, що цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, які свідчать про наявність підстав для  задоволення позовної заяви, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Суд вважає, що стягненню з відповідача підлягають витрати по сплаті державного мита в розмірі 970, 60 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30, 00 гривень, а також витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 гривень, що підтверджені позивачем документально .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 11, 14, 526, 979  Цивільного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_2 до акціонерного страхового товариства «Вексель» про стягнення страхового відшкодування, - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного страхового товариства «Вексель» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 97 059,60 (дев’яносто сім тисяч п’ятдесят дев’ять грн. шістдесят коп.) гривень, а також судові витрати, що складаються з державного мита в розмірі 970, 60 (дев’ятсот сімдесят грн. шістдесят коп.) гривень, витрати на інформаційне-технічне забезпечення справи в розмірі 30, 00 (тридцять) гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 4 000, 00 (чотири тисячі) гривні, всього стягнути – 102 060 (сто дві тисячі шістдесят) грн. 20 коп.

Зобов’язати  ОСОБА_2 повернути Акціонерному страховому товариству «Вексель»  залишки автомобілю TOYOTA YARIS, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

    Суддя:                             Рибалко Н. І.