ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              05.06.06                                                                             №   4/216/06-АП

суддя     Зінченко  Н.Г.

10-00 –10-10 години                     

За позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі                     м. Запоріжжя, (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 13-А)

До відповідача Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” в особі Структурного підрозділу “Управління зв’язку” ЗДП “Радіоприлад”, (69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 3)

Про стягнення 7 109,21 грн. заборгованості по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування

Суддя     Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Скиба О.Б.  

У засіданні приймали участь представники:

Від позивача: Глущенко А.М. –довіреність № 767/09 від 17.03.2006 р.

Від відповідача:  Оксещенко Ю.М. –довіреність № 35 від 01.02.2006 р.

СУТЬ СПОРУ:

04.04.2006 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя з адміністративним позовом  до ЗДП “Радіоприлад” в особі СП “Управління зв’язку” ЗДП “Радіоприлад”, м. Запоріжжя про стягнення з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України в Колмунарському районі м. Запоріжжя 7 109,21 грн. заборгованості по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з 22.11.2004 р. по 20.01.2006 р., що складається з недоїмки, фінансових санкцій і пені.

04.04.2006 р. ухвалою господарського суду Запорізької області відкрито провадження у адміністративній справі № 4/216/06-АП, справа призначена до судового розгляду та призначено судове засідання на 18.05.2006 р., у сторін витребувані документи та докази необхідні для розгляду справи.  

Засідання суду відкрито 18.05.2006 р.

У зв’язку із неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладався до 05.06.2006 р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 05.06.2006 р. на підставі ст. 160 КАС України справу розглянуто, проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Представникам сторін повідомлено час виготовлення постанови у повному обсязі.

Позивач про відмову від позову в судовому засіданні 05.06.2006 р. не заявив, позов підтримав з підстав, які викладені ним у позовній заяві, в обґрунтування заявлених вимог посилається на наступне. Відповідно до положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” ЗДП “Радіоприлад” в особі СП “Управління зв’язку” ЗДП “Радіоприлад” є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. За період з листопада 2004 року по січень 2006 року відповідачем щомісячно до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя подавалися Розрахунки суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування із самостійно визначеними відповідачем сумами страхових внесків, що підлягають сплаті. Суми страхових внесків відповідачем сплачені не в повному обсязі. Таким чином, за період з 22.11.2004 р. по 20.01.2006 р. за відповідачем перед Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя рахується заборгованість по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 7 109,21 грн., що складається з недоїмки, фінансових санкцій і пені. З урахуванням викладеного, на підставі ст., ст. 4, 20, 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” позивач просить суд стягнути з відповідача 7 109,21 грн., заборгованості по страховим внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідач позовні вимоги про стягнення на користь Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя заборгованості по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 7 109,21 грн., що складається з недоїмки, фінансових санкцій і пені, визнав у повному обсязі.

          Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (далі –за текстом Закон) встановлено, що платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Матеріалами справи встановлено, що ЗДП “Радіоприлад” в особі СП “Управління зв’язку” ЗДП “Радіоприлад” зареєстроване 02.08.1999 р. в Управлінні Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. СП “Управління зв’язку” ЗДП “Радіоприлад” як відокремлений підрозділ ЗДП “Радіоприлад” є страхувальником

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний Фонд України, зареєстрованої в Мін'юсті 16.01.2004 року за № 64/8663, страхувальники є платниками страхових внесків.

За ст.1 Закону страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

         Частиною 2 ст. 5 Закону передбачено, що виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з ч. 6 ст. 17 Закону страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 2 ст. 20 Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до пункту 6 ст. 20 Закону, страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно ч. 12 ст. 20 Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з листопада 2004 року по січень 2006 року відповідачем щомісячно до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі          м. Запоріжжя подавалися Розрахунки суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування із самостійно визначеними відповідачем сумами страхових внесків, що підлягають сплаті. ЦІ суми страхових внесків відповідачем сплачені не в повному обсязі.

Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, зокрема п, п.17.1.7 п.17.1 ст. 17, передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового  зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штрафні санкції за порушення податкового  законодавства, які накладаються  контролюючими  органами.

Згідно до ч. 10 ст. 20 Закону, у разі несвоєчасної або в неповному обсязі сплати страхувальником страхових внесків, до нього застосовуються фінансові санкції, передбачені ст.106 Закону.

Позивачем у відношенні відповідача були прийняті рішення № 273 від 28.03.2005 р., №, № 392, 393 від 14.04.2005 р. і № 514 від 25.05.2005 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, згідно яких йому нараховано фінансові санкції на загальну суму 906,33 грн. і пеня в сумі 85,58 грн. Зазначені рішення відповідачем були отриманні, у передбаченому законом порядку не оскаржені, на момент розгляду справи у судовому засіданні є чинними.

Таким чином, за період з 22.11.2004 р. по 20.01.2006 р. за відповідачем перед Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя рахується заборгованість по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 7 109,21 грн., що складається з недоїмки, фінансових санкцій і пені.

Відповідач позовні вимоги про стягнення на користь Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя заборгованості по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 7 109,21 грн., що складається з недоїмки, фінансових санкцій і пені, визнав у повному обсязі.

Згідно зі ч. 3, 4 ст. 112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду  про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать Закону чи порушують чиї-небудь  права, свободи чи інтереси.

Статтею 136  КАС України передбачено, що  відповідач може визнати  адміністративний позов  протягом всього часу  судового розгляду, зробивши про це усну заяву. Судове рішення  у зв’язку з визнанням відповідачем адміністративного позову ухвалюється за правилами встановленими ст., ст.112, 113 цього Кодексу.

          Визнання відповідачем адміністративного позову не суперечить законодавству, не порушує права та інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе прийняти визнання адміністративного позову до початку дослідження доказів по справі, у зв’язку з чим винести постанову про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до приписів п.4  ст. 94 КАС України,  у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень,  а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 94, 112, 113, 136, 158, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –          

                                                  П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов задовольнити.

          2. Стягнути з Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” в особі Структурного підрозділу “Управління зв’язку” ЗДП “Радіоприлад”, (69063, м. Запоріжжя,             пр. Леніна, 3, код ЄДРПОУ 25741756, р/р №  26000130431 в ФАБ “АвтоЗАЗбанк”, МФО 313407) на користь Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі                     м. Запоріжжя, (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 13-А, код ЄДРПОУ 20508410, р/р                   № 25603301301078 в ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957) 7 109 грн.            21 коп. заборгованість по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.          Видати виконавчий документ.

               Суддя                                                   Н.Г.Зінченко

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст.. 160 КАС України оформлена і підписана 12 червня 2006 р.

Постанова  суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено КАС України,  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

           У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

              Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

              Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.