Справа № 561/509/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2015 року смт. Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді – Світличного Р.В.

при секретарі – Савич Ж.В.

за участю позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Зарічне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: управління Державної міграційної служби у Рівненській області про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька, –

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, який мотивувала наступним:

30 листопада 2013 року між сторонами по справі було зареєстровано шлюб, від якого 04 травня 2015 року народився син ОСОБА_3. У зв’язку з народженням дитини виникла необхідність зареєструвати її місце проживання. На даний час позивач проживає і зареєстрована в будинку батьків, яких знаходиться за адресою: вул. Шкільна, 22 с. Бутове, Зарічненського району, Рівненської області. Разом з позивачем проживає її син ОСОБА_3. Як власники житла, її батьки не заперечують щодо реєстрації місця проживання дитини в їх будинку. Відповідач проживає і зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, та не надає згоди на реєстрацію місця проживання дитини за адресою батьків позивача. З питання реєстрації місця проживання дитини зверталася до Зарічненського районного сектору Управління Державної міграційної служби у Рівненській області, яким 27 травня 2015 року відмовлено у реєстрації місця проживання новонародженої дитини з підстав відсутності письмової згоди батька. Відмова ОСОБА_2 надати згоду на реєстрацію місця проживання дитини порушує передбачене законом право дитини на реєстрацію місця проживання. Зважаючи на викладене просила суд надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітнього ОСОБА_4 разом з матір’ю за адресою: вул. Шкільна, 22 с. Бутове, Зарічненського району, Рівненської області без згоди на таку реєстрацію батька дитини.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пред’явлений позов підтримала, просила його задовольнити. Додатково пояснила, що реєстрація місце проживання дитини необхідна для отримання державної допомоги при народженні дитини.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, наявного матеріалах справи (а.с. 18).

Управління Державної міграційної служби у Рівненській області явку повноважного представника для участі в судовому засіданні не забезпечило.

У відповідності до п. 1 ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних в справі доказів. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з такого.

Судом встановлено, що з 30 листопада 2013 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, що стверджується повторним свідоцтвом про шлюб серії І-ГЮ № 104398 від 27 травня 2015 року (а.с. 6). Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4, 04 травня 2015 року. Згідно свідоцтва про народження серії І-ГЮ № 221583 відповідач є батьком зазначеної дитини (а.с. 7).

27 травня 2015 року Зарічненським районним сектором управління Державної міграційної служби у Рівненській області позивачу у реєстрації місця проживання новонародженої дитини ОСОБА_4, 04 квітня 2015 року відмовлено, у зв’язку з відсутністю письмової згоди батька на таку реєстрацію (а.с. 9).

У відповідності до положень ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що сторони по справі спільно не проживають. Позивач проживає і зареєстрована в будинку своєї матері ОСОБА_5 , за адресою с. Бутове, вул. Шкільна, 22 Зарічненського району (а.с. 8).

За таких умов суд приходить до висновку про те, що в даному випадку місце проживання дитини з урахуванням положень ч. 4 ст. 29 ЦК України є саме адреса реєстрації її матері.

У відповідності до положень ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України зобов’язаний протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Таким чином, зважаючи на наведену норму, новонароджена дитина в даному випадку має бути зареєстрована за місцем фактичного проживання.

У відповідності до положень п. 2.3. наказу МВС України № 1077 від 22 листопада 2012 року «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів» при проживанні батьків за різними адресами для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним з батьків надається письмова згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним. В той же час, надання вказаної письмової згоди, необхідної для реєстрації дитини за фактичним місцем проживання відповідач відмовляється, за таких умов можливість виконання вимог закону щодо реєстрації проживання дитини, позивач має лише через звернення до суду.

Відповідно до ст. 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН № 44/25 від 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, які стосуються інтересів дитини, суд відповідно до вимог ст. 8 ЦПК України та ст. 3 Конвенції «Про права дитини» повинен надавати перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Виходячи з положень ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає.

Згідно ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків.

Відповідно ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають  окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я  та інші обставини, що мають істотне значення.

В судовому засіданні позивач вказувала про те, що відповідач не визнає себе батьком дитини, що на думку суду є достатньою підставою визначити місце проживання дитини разом з матір’ю.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю.

Враховуючи те, що дитина постійно проживає з матір’ю, повністю перебуває на її утриманні, відсутні виняткові обставини розлучення дитини зі своєю матір’ю, суд приходить до висновку про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі ст. 8, ч. 4 ст. 29 ЦК України, ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» ст.ст. 160, 161 СК України, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60, 88, 212, 214, 224 ЦПК України, –

ВИРІШИВ:

Надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір’ю дитини ОСОБА_1 за адресою: вулиця Шкільна, будинок 22, село Бутове, Зарічненський район, Рівненська область, Україна, без згоди на таку реєстрацію батька дитини ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн. (Двісті сорок три гривні шістдесят копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Рівненської області через Зарічненський районний суд Рівненської області.

Суддя Світличний Р.В.