Справа № 2-82/11

                                                                                          (2/401/36/12)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17.02.2012 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді Спаї В.В.,

при секретареві - Коломієць Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, де третя особа четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності та зобов’язання вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із даним позовом, уточнив за судового розгляду його предмет та підставу, в обґрунтування п посилаючись на те, що спірний будинок № 8-а по вул. Очеретяній в м. Дніпропетровську, який був подарований в 1965 році покійному чоловіку ОСОБА_4 його матір'ю ОСОБА_5 протягом спільного життя із чоловіком та за рахунок їх трудових зусиль та спільних коштів зазнав багатьох покращень та його вартість значно збільшилася. Виходячи з цього, відповідно до ст.25 КпШС України, що діяв на час життя позивача із ОСОБА_4, та ст.62 СК України, що діє на даний час, просила визнати будинок спільною сумісною власністю. Уточнивши, позивач зазначала про те, в які періоди були виконані окремі покращення у домоволодінні.

Так, частини житлового будинку А-1 були збудовані:

-          у техпаспорті 2003 р. позначено як 1-4 (у техп. і 986 р. - 1-5) - збудовано у 67-70 p.p. як кухня, в житлову кімнату переобладнано у 1981-1983 р.р. шляхом видалення груби, заміни полів, проведено опалення до кімнати, збудований новий пере стінок ні місті груби, виконання нових дверних та віконних пройм;

-          у техпаспорті 2003 р. позначено як 1-3 (у техп. 1986 р. –1-6 /на плані двору –А2-1/) –збудовано 3 67-70 р.;

-          у техпаспорті 2003 р. позначено як 1-2 (у техп. 1986 р. –1-7) –збудовано у 67-70 р.р.;

-          у техпаспорті 2003 р. позначено як 1-9 (у техп. 1986 р. –1-8) –збудовано у 67-70 р.р.;

-          у техпаспорті 2003 р. позначено як 105 (у техп. 1986 р. –1-1) переобладнано з кухні у житлову кімнату у 1981-1983 р.р. шляхом видалення груби, заміни полів, проведено опалення до кімнати, збудований новий пере стінок на місті груби, виконання нових дверних та віконних пройм.

Як зазначається позивачем при зверненні до суду перелічені покрашення узаконені рішенням Амур-Нижньодніпровського райвиконкому від 10.04.1987 р.

Перестінки у будинку А-1, виконання вікон та дверей виконанні спільно позивачем та ОСОБА_6 у 1963 -1965 р.р.; літня кухня, що у техпаспорті 2003 р. позначено як З (у техп. 1986 р. –Б) –збудована у 1973-1975 р.р., узаконенно 10.04.1987 р.; сарай, що у техпаспорті 2003 р. позначено як В (у техп. 1986 р. –В) збудований у 1978 р.; вхід до погребу, що у техпаспорті 2003 р. позначено як Г (у тезп. 1986 р. –Г) виконаний у 1978 р.; металевий сарай, що у техпаспорті 2003 р. позначено як О збудований у першій половині 1988 р., сарай, що у техпаспорті 2003 р. позначено я Е (у техп. 1986 р. - Е) збудований у 1980 р., узаконений 10.04.1987 р., гараж, що у техпаспорті 2003 р. позначено як К (у техп. 1986 - К) збудований у 1985 р., узаконений 10.04.1987 р., навіс, що у техпаспорті 2003 р. позначено як Л (у техп. 1986 р. -Л) збудований у 1981-1983 р.р., вольєр, що у техпаспорті 2003 р. позначено як Н, збудований у 1988 р.

Газ був проведений до будинку у 1974 р., вода у 1997 р.; шиферна покрівля (двоскатна замість чотирискатної) у буд. А-1 була виконана після добудівлі приміщень, пор які зазначено вище, на початку 70-х років; кахель та сантехніка була замінена у 2001 році.

У виконанні зазначених покращень ОСОБА_3 (відповідач) участі не брав, оскільки при будівництві частин будинку А-1 перебував у неповнолітньому віці. В період з 1978 –1979 р.р. та з 14.03.1980 р. по 01.11.1988 р. ОСОБА_3 перебував у місцях позбавлення волі. В період з 08.04.1979 р. по час взяття під варту у 1980 р. ОСОБА_3 перебував на лікуванні після дорожньо-транспортної пригоди, в цей же період до взяття під варту включно) він пересувався за допомогою костилів та не міг брати участі у розбудові домоволодіння.

З 1991 року ОСОБА_7 у спірному домоволодінні взагалі більше не мешкав.

Окрім цього, як зазначається позивачем при зверненні до суду, перші роки спільного життя позивача із покійним чоловіком ОСОБА_4 вони мешкали у належному їм на праві власності будинку, що розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Балхашська, 59; у 1963 році вони продали цей будинок, перейшли на деякий час мешкати батьків покійного чоловіка, а на виручені від продажу гроші добудували та перебудовували спірний будинок.

У зв’язку з наведеним у позові позивач й заявила вимогу про визнання домоволодіння № 8-а по вул. Очеретяній в м. Дніпропетровську спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на момент смерті останнього, тобто на 08 липня 2001 року, про визнання земельної ділянки площею 0,0922 гектарів, що розташована на території Амур-Нижньодніпровського району за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Очеретяна, 8-а, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та момент смерті останнього, тобто на 08 липня 2001 року, про визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частку будинку №8-а по вул. Очеретяній в м. Дніпропетровську в порядку виділу частки зі спільної сумісної власності, про визнати за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0922 гектарів, що розташована на території Амур-Нижньодніпровського району за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Очеретяна, 8-а в порядку виділу частки зі спільної сумісної власності. А також про визнання частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, що було видане 11 грудня 2003 року державним нотаріусом "Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 ( зареєстровано в реєстрі за №2-1051 ), в частині складу спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_6, про зобов’язання четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори видати нове свідоцтво про право на спадщину за законом, в якому зазначити, що спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_6, складається з Ѕ частини домоволодіння №8-а по вул. Очеретяній в м. Дніпропетровську та Ѕ частини земельної ділянки площею 0,0922 гектарів, що розташована на території Амур-Нижньодніпровського району за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Очеретяна, 8-а, про визнання за ОСОБА_1 права власності на 4/6 частки будинку № 8-а по вул. Очеретяній в м. Дніпропетровську, а також на 4/6 частки земельної ділянки площею 0,0922 гектарів, що розташована на території Амур-Нижньодніпровського району за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Очеретяна, 8-а, пор вирішення питання про розподіл судових витрат тощо.

У судовому засіданні позивач підтримала вимоги позову повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просила суд повністю задовольнити поданий позов.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнала повністю.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав повністю; скористався правом надання заперечень проти позову, відповідно до яких його батькові (ОСОБА_4) згідно договору дарування, посвідченого 4 Дніпропетровсь кою державною нотаріальною конторою 16.04.1965 року за № 2-1632, зареєстрованим у Дніпропетровському МБТІ 11.05.1965 року у реєстровій книзі за № 145 по реєстру №120, належав житловий будинок № 8-А, розта шований по вул. Очеретяній в м. Дніпропетровську; це домоволодіння згідно витягу із реєстру прав власника на нерухоме майно № 2089028, виданого КП «ДМБТІ»25.11.2003 р. розташовано на земельній ділянці площею 922 кв.м. Житловий будинок, означений на плані А-1, має житлову площу 65,5 кв.м., на земельній ділянці знаходяться надвірні споруди: сарай Б, вхід до погребу Г, вбиральня Д, сарай Е, літня кухня 3, гараж К, навіс Д, вольєр Л, сарай О , зливна яма П та інші споруди - 1-10, 1-11. З дня свого народження він, тобто відповідач -2, проживав у спірному будинку зі своїм батьком ОСОБА_4, матір'ю ОСОБА_9 та сестрою ОСОБА_2 8 липня 2001 року батько ОСОБА_4 помер, та після його смерті він подав заяву до нотаріальної контори та прийняв спадщину у розмірі 1/3 части ни, про що 11 грудня 2003 р. отримав відповідне свідоцтво, згідно якого йому належить 1/3 частина житлового будинку, надвірних споруд та земельної ділянки, яка була приватизована батьком у 1997 році, про що йому було видано Державний акт на право приватної власності на землю за №005387, яка знаходиться по вул. Очеретяній № 8-а в м. Дніпропетровську.

На переконання відповідача позов є безпідставним та протизаконним тому, що усі надвірні споруди, а також санвузол, сіні, кухня у житловому будинку А-1, були побудовані ще за життя батька ОСОБА_4, тобто ще у 1970 р.р. минулого століття, що підтверджується кількома характеристиками будинку, господарських будівель та споруд за минулий час, які представлені позивач кою до матеріалів справи. З дня свого народження відповідач -2 проживав у спірному будинку зі своїм батьком ОСОБА_4, а також з позивачем та сестрою ОСОБА_2 На той час, коли будувались прибудови та споруди до будин ку, який належав батькові на праві власності, відповідач –2 проживав з батьками і допомагав їм у цьому, тому відповідач –2 не згоден з тим, що позивач бажає визнати спірне домоволодіння спільною сумісною власністю її та його батька

Той факт, що 1/3 частина спірного домоволодіння по вул. Очеретяній 8 «а» належить відповідачеві –2 на праві власності згідно свідоцтву про право на спадщину по Закону, підтверджується також й рішенням АНД райсуду м. Дніпропетровсь ка від 14 листопада 2006 року, згідно з яким за відповідачем -2, позивачем та відповідачем –1 визнано право власності на 1/3 частку за кожним, самовільно збудованих на земельній ділянці сіней а-1 ( коридору 1.1.), літ. а-1 (санвузла 1-10), сараю літ. М. Це рішення суду позивачем оскаржено не було, та набрало законної сили. Таким чином, не оскаржуючи дане рішення суду, позивач фактично погодилась з ним, тобто визнала за відповідачем -2 право власності на 1/3 частину самовільно збудованих прибудов та споруд , розташованих на земельній ділянці по вул. Очеретяній №8 «а» в м. Дніпропетровську.

За наведених вище обставин відповідач –2 просив суд повністю відмовити в задоволенні позову.

Третя особа надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності; проти цього не заперечували особи, які брали участь у справі.

Заслухав пояснення учасників процесу в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення про задоволення позову частково, виходячи з наступного.

За ст. 17 Закону України (дана правова норма діяла на час виникнення спірних відносин) майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону України "Про власність", ст. 22 КпШС України); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону України "Про власність"); квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності. Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. Оскільки праця є основою створення і примноження власності громадян, розмір частки учасника спільної сумісної власності визначається ступенем його трудової участі, якщо інше не випливає із законодавства України. Розмір часток у спільній сумісній власності подружжя визначається за нормами Кодексу про шлюб та сім'ю. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На переконання суду позивач виконала обов’язок доказування, надав докази у відповідності до ст. 57 -59 ЦПК України.

Як встановлено судом за розгляду справи ОСОБА_6 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб 27.07.1956 р.; ОСОБА_6 помер 08 липня 2001 року. За життя померлому належав будинок №8 «а»по вул. Очеретяній у м. Дніпропетровську, який ОСОБА_6 набув у власність за договором дарування від 16.04.1965 р. (відповідно до схематичного плану на земельній ділянці по вул. Очеретяній, 8 «а»у м. Дніпропетровську знаходилися: житловий будинок А-1, сені а-1, веранда а№-1, погріб, вбиральня №1. Також за життя померлому на підставі держаного акту про право приватної власності на землю належала земельна ділянка площею 0,0922 га, яка була передана у приватну власність ОСОБА_6 на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 21.08.1997 р. №1339; земельна ділянка розташована в АНД районі м. Дніпропетровська по вул. Камишова, буд. 8 «а».

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2006 р. (а.с. 90-91)у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська в особі виконкому АНД районної ради, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про узаконення самовільно збудованих будівель та визнання позивача їх власником, та зустрічними позовами ОСОБА_3 до територіальної громади Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про узаконення самовільно збудованих будівель та визнання права власності, ОСОБА_2 до територіальної громади Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про узаконення самовільно збудованих будівель та \визнання права власності було визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності за кожним на 1/3 частину збудованих на земельній ділянці по вул. Очеретяна, 8 «а»в м. Дніпропетровську сіней –«а»-1, (коридору 1-1), літ. «а»ґ 1»(санвузла 1-10), сараю літ. М».

Право власності на самочинне будівництво у відповідності до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 р, оформлення права власності на нерухоме майно, визнане за зазначеними особами наведеним вище рішенням суду, зареєстровано не було; за таких обставин не є слушними доводи відповідача -2 щодо набуття за ним права власності за рішенням суду від 14.11.2006 р. на 1/3 частину збудованих на земельній ділянці по вул. Очеретяна, 8 «а»в м. Дніпропетровську сіней –«а»-1, (коридору 1-1), літ. «а»ґ 1» (санвузла 1-10), сараю літ. М».

Як встановлено судом за судового розгляду, у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцями майна ОСОБА_6, померлого 08 липня 2001 року, є в рівних частках його дружина: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, та свідоцтво про право на спадщину 11.12.2003 р. було видано державним нотаріусом Дніпропетровської державної нотаріальної контори на наступне спадкове майно: житловий будинок №8 «а»по вул. Очеретяна в м. Дніпропетровську, який належить спадкодавцю на підставі договору дарування, посвідченого четвертою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 16.04.1965 р. за р.№2-1632, зареєстрованого в Дніпропетровському міжміському бюро технічної інвентаризації 11.05.1965 р. за реєстровим №120. Та згідно витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, виданого КП «ДМБТІ»25.11.2003 р., на земельній ділянці площею 922 кв.м. розташований житловий будинок, шлакобетон, зазначений в плані літерою А-1 житловою площею 65,5 кв.м, сарай, шлакоблок, зазначений в плані літерою Б, вхід в погреб, цегла, зазначений в плані літерою Г, вбиральня, цегла, зазначена в плані літерою Д, сарай, цегла, зазначений в плані літерою Е, літня кухня, шлакоблок, зазначена в плані літерою з, гараж, шлакоблок, зазначений в плані літерою К, навіс, зазначений в плані літерою Л, вольєр, зазначений в плані літерою Н, сарай (тимчасовий) метал/дерево, зазначений в плані літерою О, зливна яма, цегла, зазначена в плані літерою П, інші споруди 1-10, І, ІІ, та земельну ділянку, площею 0,0922 га, розташованої на території АНД району м. Дніпропетровська, Камишова, 8 «а», передана для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка належить спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого Дніпропетровською міською радою народних депутатів 21.06.1997 р. №1339.

Відповідно до ст. 25 КпШС якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя. У п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»від 04.10.1991 р. №7 роз'яснюється, що будинок, який належав одному з подружжя, може бути визнаний згідно зі ст. 25 КпШС спільним майном подружжя, якщо в період шлюбу істотно збільшилась його цінність внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох. При цьому на суму вартості будинку до його поліпшення збільшується частка дружини, якому він належав, у тому числі і у випадках, коли суд відступає від начала рівності часток подружжя в спільній сумісній власності з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей або інтересів одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Як було встановлено судом, за договором дарування від 16.04.1965 року ОСОБА_6 набув у власність за договором дарування від 16.04.1965 р. домоволодіння №8 «а»по вул. Камишова у м. Дніпропетровську, (відповідно до схематичного плану на земельній ділянці по вул. Очеретяній, 8 «а»у м. Дніпропетровську знаходилися: житловий будинок А-1, сені а-1, веранда а№-1, погріб, вбиральня №1. За спільне подружнє життя ОСОБА_6 та ОСОБА_1 істотно збільшилась цінність домоволодіння внаслідок трудових та грошових затрат обох подружжя, що не заперечувалося сторонами та у зв’язку з цим є обставиною, яка не потребує доказування (ч. 1 ст. 61 ЦПК). Рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 10.04.1987 р. №239 було узаконено за ОСОБА_6 гараж, сіни, житлову прибудову, літню кухню, сарай Е, Ж, З та переобладнання приміщень І-І та І-5 під житлові кімнати.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 30.12.2010 р. ринкова вартість домоволодіння по вул. Очеретяній, 8 «а»в м. Дніпропетровську складає на даний час в діючих цінах 321 865 грн., ринкова вартість домоволодіння на час смерті ОСОБА_6 в діючих цінах складає 309 756 грн., ринкова вартість домоволодіння на момент придбання його ОСОБА_6 згідно матеріалів справи в діючих цінах складає 72 000 грн., різниця між вартістю домоволодіння на час смерті ОСОБА_6 з ринковою вартістю домоволодіння на момент придбання його ОСОБА_6 згідно матеріалів справи в діючих цінах складає 237 756 грн., ринкова вартість домоволодіння по вул. Очеретяній, 8 «а»в м. Дніпропетровську на момент придбання його ОСОБА_6 з врахуванням відсутності сіней літ. «а-1», веранди літ. «аґ-1», погребу літ. «п/г»під верандою, горищного перекриття, вікон, дверей, підлоги, оздоблення будинку, які частково припускаються дослідженням в діючих цінах складає 57 379 грн.

Різниця між ринковою вартістю домоволодіння по вул. Очеретяній , 8 «а»в м. Дніпропетровську на момент смерті ОСОБА_6 з ринковою вартістю на момент придбання його ОСОБА_6 з урахуванням відсутності сіней літ. «а-1», веранди літ. «аґ-1», погребу літ. «п/г»під верандою, горищного перекриття, вікон, дверей, підлоги, оздоблення будинку, які частково припускаються дослідженням в діючих цінах складає 252 377 грн.

За наведених вище обставин для суду вбачаються підстави для ухвалення про визнання домоволодіння № 8 «а»по вул. Очеретяна у м. Дніпропетровську спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та визнання земельної ділянки площею 0,0922 га, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Очеретяна, 8 «а»спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_6.

При цьому, частково задовольняючи позов та відмовляючи в задоволенні його вимоги про зобов’язання четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори видати нове свідоцтво про право на спадщину за законом, в якому зазначити, що спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_6, складається з Ѕ частини домоволодіння №8-а по вул. Очеретяній в м. Дніпропетровську та Ѕ частини земельної ділянки площею 0,0922 гектарів, суд виходить з того, що порядок видачі свідоцтва про право на спадщину визначений Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердж. наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5, та за п. 205 зазначеної Інструкції на майно, що переходить за правом спадкування до спадкоємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Ст. 524 ЦК 1963 р. передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружини і батьки померлого. Після смерті ОСОБА_6 до спадщини призивалася лише перша черга спадкоємців.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України в судовому порядку вирішується питання про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину (ч. 1 та ч. 2 зазначеної вище правової норми).

У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

За таких обставин з урахуванням наведених вище висновків, до який дійшов суд, видача нового свідоцтва про право на спадщину за законом становить обов’язок, а не право нотаріуса, та за відсутності спору з цього приводу порушені права позивача підлягають поновленню в обраний у цьому рішенні спосіб, а не шляхом зобов’язання нотаріальної контори видати нове свідоцтво про право на спадщину, в якому зазначити, що спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_6, складається з Ѕ частини домоволодіння №8-а по вул. Очеретяній в м. Дніпропетровську та Ѕ частини земельної ділянки площею 0,0922 гектарів, що розташована на території Амур-Нижньодніпровського району за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Очеретяна, 8-а.

Питання про розподіл судових витрат вирішується у відповідності до ст. 215 та ч. 1 ст. 88 ЦПК України, у зв’язку з чим для суду вбачаються підстави для ухвалення про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судових витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору в розмірі по 190,5 грн. з кожного окремо та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі по 15 грн. з кожного окремо; при цьому, для суду не вбачається підстав для присудження з відповідачів на користь позивача витрат на проведення судової експертизи у зв’язку з ненаданням позивачем суду доказів щодо їх фактичного понесення (ст.ст. 57, 58 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати домоволодіння № 8 «а»по вул. Очеретяна у м. Дніпропетровську спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_6.

Визнати земельну ділянку площею 0,0922 га, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Очеретяна, 8 «а»спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_6.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 4/6 частини будинку № 8 «а»по вул. Очеретяна у м. Дніпропетровську в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого 13 липня 2001 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 4/6 частини земельної ділянки площею 0,0922 га, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Очеретяна, 8 «а»в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого 13 липня 2001 року.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11.12.2003 р. державним нотаріусом четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 (реєстровий номер 2-1051).

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі по 190,5 грн. з кожного окремо та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі по 15 грн. з кожного окремо.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя