Київський міжобласний апеляційний господарський суд

________________________________________________________________________

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.06                                                                                            Справа №  17/89

 

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Рудченка С.Г. (доповідач по справі),

суддів:                                 Поліщука В.Ю. суддів:                                 Агрикової  О.В.  

                                                                                                                               .

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою колективного підприємства «Гадяцьке пасічницьке підприємство»на постанову господарського суду Полтавської області від 20.04.2006 р.,

по справі №  17/89 (суддя –Коршенко Ю.О.,)

за позовом      колективного підприємства «Гадяцьке пасічницьке підприємство»,

                         м. Гадяч, Полтавської області,                         

до                           управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі, м. Гадяч,

                        Полтавської області,                         

про                   визнання недійсною вимоги про сплату боргу від 19.11.2004 р. на суму

                        13688,96 грн.,

ВСТАНОВИВ:

          У березні 2005 р. колективне підприємство «Гадяцьке пасічницьке підприємство»(далі по тексту –КП «Гадяцьке пасічницьке підприємство», позивач) звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі м. Черкаси (далі по тексту –УПФУ, відповідач) про визнання недійсною вимоги про сплату боргу від 19.11.2004 р. зі сплати страхових внесків на суму 13688,96 грн.

Постановою господарського суду Полтавської області від 20.04.2006 року у задоволенні позовних вимог КП «Гадяцьке пасічницьке підприємство»до УПФУ було відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаною постановою господарського суду Полтавської області, позивач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нове рішення по даній справі.

В обґрунтування апеляційної скарги зроблено посилання на те, що оскаржувана постанова прийнята в умовах неповного з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи,  неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, невідповідності Конституції України та рішенням Верховного суду України з питань застосування норм матеріального права, а тому є такою, що порушує права та охоронювані законом інтереси КП «Гадяцьке пасічницьке підприємство»з підстав викладених в тексті скарги.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.06.2006 року апеляційну скаргу КП «Гадяцьке пасічницьке підприємство»прийнято до апеляційного провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників сторін на 04.08.2006 р.

Відповідач скористався наданим йому ст. 191 КАС України правом на подання заперечень на апеляційну скаргу, у яких УПФУ не погоджується з вимогами апеляційної скарги та просить оскаржувану постанову господарського суду Полтавської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у тексті заперечень. До того ж в резолютивній частині заперечень заявлено клопотання про розгляд справи у відсутності представника УПФУ.

На адресу апеляційної інстанції також надійшло клопотання від КП «Гадяцьке пасічницьке підприємство»про розгляд справи у відсутності представника підприємства.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги КП «Гадяцьке пасічницьке підприємство», перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга на постанову господарського суду Полтавської області від 20.04.2006 року задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно було встановлено місцевим господарським судом, 19.11.2004 р. УПФУ була здійснена перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування по КП «Гадяцьке пасічницьке підприємство», за результатами якої було складено акт № 170 від 19.11.2004 р., в якому були зафіксовані виявлені порушення чинного законодавства в ході перевірки, після чого відповідачем була виставлена вимога про сплату боргу –недоїмки в сумі 13688,96 грн. та фінансових санкцій в сумі 4330,13.

КП «Гадяцьке пасічницьке підприємство»є суб’єктом малого підприємництва із правом сплати єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом № 48 про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва –юридичною особою від 22.12.2003 р.

Преамбула Закону № 1058-ІV, розробленого відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно ст. 1 Закону № 1058-ІV, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Сфера дії Закону № 1058-ІV поширюється на відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків (ст. 5 Закону № 1058-ІV).

Роботодавцями згідно з п. 1 ст. 14 Закону № 1058-ІV є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Стаття 15 Закону № 1058-ІV передбачає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-ІV страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ст. 18 Закону № 1058-ІV страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Частина 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV передбачає, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 1 статті 14 цього Закону, є календарний місяць.

Відповідно до пп. 1 ч. 8 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону № 1058-ІV страхові внески, що перераховуються до солідарної системи сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і у порядку, визначених цим Законом та в розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»для відповідних платників збору.

Статтею 1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»встановлено перелік осіб, що є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, відповідно до п. 1 ст. 1 цього Закону, платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи.

Стаття 4 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», передбачає, що для платників збору, визначених пунктом 1 ст. 1 цього Закону встановлюються ставка збору в розмірі 32 відсотки від об’єкта оподаткування.

Указ Президента України від 03.07.1998 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 № 746/99 передбачає, що суб’єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

- до Державного бюджету України - 20 відсотків;

- до місцевого бюджету - 23 відсотки;

- до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

- на обов’язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням. При цьому суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, вказаним вище Указом Президента України регулюються відносини пов’язані зі сплатою податків, зборів інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування. Страхові ж внески, як зазначалося вище, не відносяться до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування.

Таким чином на думку колегії суддів апеляційної інстанції місцевим господарським судом було зроблено вірний висновок щодо відмови у задоволенні позовних вимог КП «Гадяцьке пасічницьке підприємство»про визнання недійсної вимоги про сплату сплату боргу від 19.11.2004 р. на суму 13688,96 грн.

Отже, приймаючи до уваги вищевказане, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що постанова господарського суду Полтавської області від 20.04.2006 року у справі № 17/89 прийнята при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, та у відповідності до чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно до ст.ст. 195, 200 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись Розділом VII Прикінцеві та перехідні положення, ст.ст. 160, 165, 195, ст. 200, п.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу колективного підприємства «Гадяцьке пасічницьке підприємство»на постанову господарського суду Полтавської області від 20.04.2006 року у справі № 17/89 залишити без задоволення.

2.  Постанову господарського суду Полтавської області від 20.04.2006 року у справі № 17/89 залишити без змін.

4.  Матеріали справи № 17/89 повернути до господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя:                                                                          Рудченко С.Г.                                            Судді:                                                                                      Поліщук В.Ю.  Судді:                                                                                      Агрикова  О.В.