Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" грудня 2006 р. Справа № 35/313-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Казакова О.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3898Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 25.09.06 р. по справі № 35/313-06
за позовом ТОВ "М.С.Л." м. Київ
до СПД-ФО ОСОБА_1 м. Харків
про стягнення 59344,85 грн.
встановила:
В липні 2006 р. позивач -ТОВ „М.С.Л.”, м. Київ звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача -СПД ФО ОСОБА_1., м. Харків 59344,85 грн. заборгованості та судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.09.2006 р. (суддя Швед Є.Ю.) по справі № 35/313-06 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення мотивовано з тих підстав, що відповідач не виконав вимоги ухвали господарського суду від 28.09.2006 р. по даній справі та не надав витребуваних судом документів, в зв'язку з чим, з урахуванням ст. 32-34 ГПК України належним чином не довів наявність заборгованості та ін.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскаржуване рішення, не відповідає вимогам ч. 2 п. 1 Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 р. „Про судове рішення”; що невірним є посилання господарського суду в рішенні на ухвалу від 28.09.2006 р.; що позивач надавав суду витребувані документи, однак суд з незрозумілих причин не взяв їх до уваги; що наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується договором від 1104.2003 р., накладними, відповідно до яких відповідач прийняв лотерейні білети від позивача, актом про нестачу білетів, заявою від 16.12.2003 р. та ін.
Позивач в судове засідання не з"явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про причину неявки не повідомив.
Відповідач в судове засідання також не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, відзиву чи пояснення по скарзі не надав, про причину неявки не повідомив.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що відповідач не виконав вимоги ухвали господарського суду по даній справі та не надав витребуваних судом документів, в зв'язку з чим, з урахуванням ст. 32-34 ГПК України належним чином не довів наявність заборгованості.
Однак на думку судової колегії дані висновки не відповідають вимогам чинного законодавства, та матеріалам справи, внаслідок чого дане рішення підлягає зміні з наступних підстав:
З урахуванням ст. ст. 99, 101 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення господарського суду користується правами, наданими суду першої інстанції за наявними в справі і додатково поданими доказами якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається з матеріалів справи 11.05.2002 р. між позивачем та відповідачем укладено цивільно-правовий договір № НОМЕР_1, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався від імені позивача здійснювати розповсюдження білетів державних лотерей.
На виконання умов договору, позивач накладними від 21.06.2003 р., та від 14.06.2003 р. передав відповідачеві для розповсюдження лотерейні білети, всього на суму 17100 грн.
01.07.2003 р. уповноваженими особами підприємства позивача складено акт б/н про виявлення заборгованості відповідача за розповсюдження державних лотерейних білетів, всього на суму 15680,47 грн., існування якої відповідачем не заперечувалась, про що свідчить відповідна позначка на акті, скріплена підписом відповідача.
Як стверджує позивач, з 01.07.2003 р. по 26.06.2006 р. відповідачем була здійснена лише часткова оплата заборгованості, всього в сумі 3811,50 грн., внаслідок чого, решта суми боргу в розмірі 11868,97 грн. на час подачі позовної заяви залишалась не сплаченою.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов”язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
З урахуванням вказаного, а також того, що відповідачем не надано доказів повного погашення заборгованості за отримані лотерейні білети, борг в сумі 11868,97 грн. підлягає стягненню з відповідач на користь позивача.
Як свідчать матеріали справи, позивач, просить суд стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням коефіцієнту 5 (тобто в п'ятикратному розмірі від суми основного боргу), посилаючись на норми постанови Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.1996 р. „Про затвердження порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей”, оскільки дана заборгованість у відповідача, на думку позивача, виникла внаслідок нестачі лотерейних білетів.
Однак вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки останній, з урахуванням ст. ст. 32-34 ГПК України не довів факт виявлення саме нестачі.
Не можуть прийматися судом до уваги доводи позивача про те, що акт від 01.07.2003 р. свідчить про виявлення факту недостачі, оскільки в даному акті мова йде про факт виявлення заборгованості без посилань на конкретні причини її виявлення. Крім того, зазначений акт має відношення до осіб та правочинів, пов”язаних трудовими, а не цивільно-правовими відносинами, а матеріальна відповідальність за нестачу може покладатися тільки на осіб, що пов”язані з конкретним підприємством трудовими відносинами (в даному випадку з підприємством позивача), і не можуть застосовуватись до правовідносин в сфері господарювання.
Разом з тим, ні Цивільним кодексом України, ні договором № НОМЕР_1 від 11.05.2002 р. не передбачено завищення розміру відповідальності за несплату по договору. Крім того, вказана нестача може відноситись до матеріальної відповідальності осіб за трудовим договором, а в даному випадку мова йде про відносини між господарюючими суб'єктами.
Відповідно до ст. 49 державне мито та суми, що підлягають сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню, 118,69 грн. держмита, 59,35 грн. держмита по скарзі, 23,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його зміни.
Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 4 ст. 103, п. п. 1, 3 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2006 р. по справі № 35/313-06 змінити.
В частині відмови в задоволенні позову про стягнення 11868,97 грн. боргу та судових витрат рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (61022, м. Харків, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „М.С.Л.” (01004, м. Київ, вул. Шовковича, 50 а, ідентифікаційний код 30109292, р/р 26003010782 в АБ „Старокиївський банк”, МФО 321477) 11868,97 грн. заборгованості, 118,69 грн. держмита, 59,35 грн. держмита по скарзі, 23,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді