ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.06.06 Справа № 9/139д/06
Суддя Нечипуренко О.М.
За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Комунарського району (69091, м. Запоріжжя, бульв. Гвардійський, 137)
до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу-252 “Радіоприлад-15” (69104, м. Запоріжжя, вул..Чумаченка, 23-в/76)
про спонукання відповідача до укладення договору купівлі-продажу теплової енергії на умовах позивача
Суддя Нечипуренко О.М.
Представники сторін:
від позивача –Політаєва С.А. –представник за дорученням № 78/20-19 від 10.01.2006 р.; Семеренко С.О. –доручення № 58/20-19 від 06.01.2006 р.
від відповідача –Олійник П.М. –голова правління (витяг з протоколу №41)
ВСТАНОВЛЕНО:
Заявлений позов про спонукання Житлово-будівельного кооперативу-252 “Радіоприлад-252, м. Запоріжжя, укласти з Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Комунарського району, м. Запоріжжя, договір купівлі-продажу теплової енергії № 1070-к від 01.03.2006 на умовах позивача.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.04.2006 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 9/139Д/06, розгляд якої призначено на 26.04.2006. Слухання справи відкладалось на 07.06.2006 у зв’язку із необхідністю витребування додаткових доказів. Строк вирішення спору продовжений за письмовим клопотанням сторін в порядку ст. 69 ГПК України.
В судовому засіданні 07.06.2006 розгляд спору закінчено, оголошено перерву до 26.06.2006 для підготовки повного тексту рішення суду.
Сторони подали клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу, яке судом задоволено.
Позивач підтримав заявлені вимоги і просить на підставі ст. ст.. 641, 649 Цивільного кодексу України, ст..ст.. 179-181, 184, 187, 275 Господарського кодексу України, положень Закону України “Про теплопостачання”, Закону України “Про житлово-комунальні послуги” зобов’язати відповідача укласти договір купівлі-продажу теплової енергії № 1070-к від 01.03.2006 на умовах позивача. На обґрунтування позовних вимог позивач пояснює, що 20.03.2006 Концерн “МТМ” звернувся до ЖБК-252 “Радіоприлад-15” із пропозицією укласти договір купівлі-продажу теплової енергії № 1070-к від 01.03.2006, однак відповідач відмовився від укладення цього договору, та до теперішнього часу фактично користується тепловою енергією без договору, що відповідно до ст.. 187 ГК України є підставою для звернення до господарського суду із позовом. Мотивуючи позов, позивач вказує на те, що відповідач є власником житлового будинку, який відповідно до “Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій” по своїм внутрішньо будинковим мережам, що находяться в його утриманні та експлуатації, безпосередньо надає кожній окремій квартирі послуги з холодної, гарячої води та опалення. Діючим законодавством України на теплопостачальну організацію, якою є Концерн “МТМ”, не покладено обов’язків виконавця житлово-комунальних послуг в багатоквартирному будинку, таким виконавцем відповідно до приписів ст.. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” є ЖБК. При таких обставинах, враховуючи, що законом визначено стратегію взаємовідносин між виробниками та споживачами тепла в разі, коли є неможливим укладення договору з теплопостачання між власником квартири в багатоквартирному будинку безпосередньо з теплопостачальною організацією, позивач вважає, що договір купівлі-продажу теплової енергії повинен бути укладений між Концерном “МТМ” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Комунарського району, як теплопостачальною організацією, і ЖБК-252 “Радіоприлад-15”, як споживачем. На підставі викладеного позов просить задовольнити.
Відповідач не погодився із вимогами позивача, виклав свою правову позицію у представленому суду письмовому відзиві. Заперечуючи необхідність укладення спірного договору, відповідач, зокрема, зазначив, що відповідно до приписів Закону України “Про житлово-комунальні послуги” споживачем вказаних послуг є фізична або юридична особа, яка безпосередньо отримує або має намір отримати теплову енергію; кооператив, як юридична особа, не використовує теплову енергію і не має в цьому необхідності. Отже, споживачами теплової енергії є громадяни –мешканці житлового будинку, з якими у позивача на сьогоднішній день укладені і діють відповідні договори. Таким чином, на думку відповідача, спонукання ЖБК до укладення договору з Концерном “МТМ” у даному випадку безпосередньо порушує права мешканців будинку, як споживачів теплової енергії, оскільки позивач має на меті у такий спосіб захистити себе від неплатежів громадян. Також відповідач зазначив, що згідно ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності»надання послуг з теплопостачання є ліцензованим видом діяльності, а ЖБК -252 “Радіоприлад-15” не має такої ліцензії. Крім того, згідно приписів Закону України “Про житлово-комунальні послуги” виконавцем є суб’єкт господарської діяльності, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу у відповідності з умовами договору, однак згідно статуту ЖБК, кооператив має інший предмет діяльності. Відповідач також звертає увагу на те, що в преамбулі спірного договору ЖБК вказаний і як виконавець послуг, і як їх споживач, що є правовою помилкою. Заперечуючи проти позову, відповідач також посилається на те, що житловий будинок № 23-в по вул.. Чумаченка в м. Запоріжжя не є власністю ЖБК, як зазначив позивач, у зв’язку із чим будь-які зобов’язання щодо укладення договору у кооперативу відсутні. На підставі викладеного, просить відмовити позивачу у задоволенні позову.
16.06.2006 на адресу господарського суду від позивача надійшло клопотання (датоване 15.06.2006), в якому останній просить суд витребувати в ОП “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації” відомості щодо власника (балансоутримувача) будинку по вул.. Чумаченка, 23-в. Суд відхиляє дане клопотання, оскільки воно заявлене після закінчення судового розгляду спору, тобто після дослідження судом всіх фактичних обставин справи і представлених сторонами доказів, в період підготовки судом повного тексту рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.
20.03.2006 року позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 1070-к від 01.03.2006.
За умовами вказаного договору, Концерн “Міські теплові мережі”, як Теплопостачальна організація, приймає на себе зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу - ЖБК-252 “Радіоприлад-15” (який є Виконавцем послуг), а останній повинен прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами, в терміни і в порядку, встановлені договором та додатками до нього.
Відповідач отримав проект договору 22.03.2006, про що свідчить підпис в поштовому повідомленні, однак не надав відповіді позивачу у встановлений законом строк, що стало причиною звернення позивача до господарського суду із позовом в порядку ст.. 187 ГК України та ст.. 649 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази суд прийшов до висновку, що з зазначених у позові правових підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про теплопостачання»споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплопостачальна організація –суб’єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії. Стаття 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” також дає визначення споживача як фізичної чи юридичної особи, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (до яких, зокрема, відноситься і забезпечення гарячою водою). Отже, за змістом вказаних норм, споживачем є особа, яка безпосередньо використовує теплову енергію, поставлену теплопостачальною організацією. В розумінні цих статей, ЖБК не може бути споживачем теплової енергії, оскільки безпосередньо вказану енергію не споживає. Таким чином, за умовами спірного договору купівлі-продажу теплової енергії відповідач не може виступати як споживач теплової енергії.
Як свідчить довідка № 24/2455 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, предметом діяльності ЖБК “Радіоприлад-15” є експлуатація житлового фонду. У відповідності до наказу Держбуду України, Держнаглядохоронпраці "Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.97 N 409 "Про забезпечення надійності і безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж" від 27.11.1997 N 32/288, експлуатацією є використання будівлі (споруди) згідно з функціональним призначенням та проведенням необхідних заходів до збереження стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати задані функції з параметрами, що визначені вимогами технічної документації. З викладеного слідує, що відповідач не може надавати послуги з теплопостачання субспоживачам, оскільки він не є теплопостачальною організацією в розумінні ст.. 1 Закону України «Про теплопостачання». Крім того, відповідно до п.73 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності»виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії є видом діяльності, яке підлягає ліцензуванню. Відповідач не має ліцензії на здійснення послуг з теплопостачання населенню, отже у відповідності із законом він не має права здійснювати даний вид діяльності.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, виконавець житлово-комунальних послуг - це суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Відповідно до п.1.3 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України №60 від 25.04.2005, виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов’язків, визначених у ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Серед цих обов’язків виконавця, зокрема, визначено забезпечення вчасного та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг, розгляд претензій та скарг споживачів і проведення відповідних перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, та ін. Крім того, п.1.1 згаданого Порядку встановлено, що виконавця житлово-комунальних послуг визначає власник будинку або орган місцевого самоврядування.
З пояснень, наданих відповідачем слідує, що орган місцевого самоврядування не визначав ЖБК-252 “Радіоприлад-15” як виконавця житлово-комунальних послуг у житловому будинку по вул.. Чумаченка, 23-в в м. Запоріжжя; відповідні докази цього з боку позивача суду представлені не були.
Враховуючи викладене, а також те, що предмет діяльності ЖБК-252 “Радіоприлад-15” не пов’язаний із наданням житлово-комунальних послуг (у т.ч. послуг з теплопостачання) споживачам, кооператив створений з іншою метою та здійснює іншу статутну діяльність, відповідач не може бути виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому будинку №23-в по вул. Чумаченка в м. Запоріжжя.
Крім того, зі змісту положень Закону України «Про теплопостачання»слідує, що договір на постачання теплової енергії укладається саме між споживачем та теплопостачальною організацією, якій споживач щомісячно здійснює оплату за фактично отриману теплову енергію.
Як встановлено судом, на сьогоднішній день між Концерном “МТМ” та власниками квартир будинку №23-в по вул. Чумаченка в м. Запоріжжя укладені і діють договори про надання послуг населенню з водо-, теплопостачання та водовідведення. З усних та письмових пояснень сторін слідує, що позивач відпускає теплову енергію споживачам (власникам квартир), а останні сплачують вартість цієї теплової енергії відповідно до умов цих договорів. Доказів того, що на даний момент укладені з населенням договори розірвані у встановленому законом порядку, суду не надані.
Таким чином, споживачами теплової енергії у даному випадку є мешканці житлового будинку №23-в по вул. Чумаченка –власники (наймачі) квартир, з якими, у відповідності до положень Закону України «Про теплопостачання»та Закону України «Про теплопостачання», позивач уклав договори про надання населенню послуг з теплопостачання, і на підставі яких він отримує плату за поставлену теплову енергію.
Викладеним спростовується твердження позивача про те, що відповідач фактично користується теплової енергією без договору. Окрім того, при наявності діючих договорів з власниками квартир правова позиція позивача стосовно необхідності укладання договору купівлі-продажу теплової енергії саме з ЖБК-252 “Радіоприлад-15” виявляється безпідставною і такою, що суперечить положенням діючого законодавства, наведеним вище.
Не знайшли документального підтвердження і доводи позивача про те, що відповідач є власником житлового будинку №23-в по вул. Чумаченка.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», власником будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд, вищеназвана норма закону визначає як фізичну або юридичну особу, якій належить зареєстроване у встановленому порядку право володіння, користування та розпорядження приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом.
Позивач доказів в підтвердження права власності відповідача на житловий будинок №23-в по вул. Чумаченка суду не представив, у зв’язку із чим не довів обов’язку відповідача, як власника житлового фонду, на укладення спірного договору купівлі-продажу теплової енергії.
Слід звернути увагу на те, що у позовній заяві позивач визначив відповідача одночасно як власника житлового будинку, виконавця житлово-комунальних послуг та споживача цих послуг, що суд розцінює як вільне трактування вищеприведених положень законодавства, оскільки закон розрізняє ці поняття і, фактичними обставинами справи спростовано віднесення ЖБК до названих категорій.
Крім того, стосовно змісту запропонованого до укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 1070-к від 01.03.2006 слід зазначити наступне.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Між тим, у запропонованому проекті договору купівлі-продажу відсутні сторони продавець і покупець, а визначені сторони - теплопостачальна організація та виконавець послуг, який є одночасно і споживачем. Із суті предмету договору, визначеного в п.1.1 слідує, що фактично пропонується укласти договір поставки, за яким згідно з ст.712 ЦК України продавець (постачальник) зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У той же час, статтею 714 ЦК України встановлені особливості договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно з якою визначені сторони: постачальник, який зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Таким чином, змістом наведених норм законодавства передбачене укладення договору купівлі-продажу теплової енергії безпосередньо із власниками квартир –фізичними особами, споживачами таких послуг. Окрім того, з наведених норм не слідує, що покупець є в цьому ж договорі одночасно і виконавцем послуг.
Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому надання доказів покладається на сторін та інших учасників господарського процесу.
З представлених доказів і пояснень позивача суд не вбачає підстав для укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 1070-к від 01.03.2006 саме з відповідачем і в представленій редакції. Аналіз нормативної бази дозволяє суду зробити висновок, що укладення такого договору між цими сторонами при наявності діючих договорів з прямими споживачами теплової енергії суперечить нормам Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та Закону України “Про теплопостачання” і порушує права громадян –мешканців житлового будинку, як споживачів теплової енергії.
З огляду на вищевикладене, позивач не довів тих обставин, на які він посилається як на обґрунтування заявленого позову.
За таких обставин, позов про спонукання ЖБК-252 “Радіоприлад-15” укласти з Концерном “МТМ” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Комунарського району договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 1070-к від 01.03.2006 на умовах позивача, із заявлених підстав задоволенню не підлягає.
Державне мито у сумі 85 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ :
У позові відмовити.
Суддя О.М.Нечипуренко