Справа № 22а-48 2007 Головуючий у першій інстанції - ПОПОВИЧ В.В.
Категорія - адміністративна Доповідач - ІВАНЕНКО Л. В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2007 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
голоєуючого-судді ІВАНЕНКО Л.В.,
суддів: СТРАШНОГО М.М., ШКОЛЬНОГО В.В.
при секретарі: ПАЦ Т.М.,
з участю: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ в Чернігівській області на постанову Семенівського районного суду Чернігівської області від 14 листопада 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до УМВС України в Чернігівській області про стягнення грошової компенсації за неотримані встановлені предмети речового забезпечення,
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі УМВС України в Чернігівській області просить постанову Семенівського районного суду Чернігівської області від 14 листопада 2006 року скасувати і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Оскаржуваною постановою позов ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з УМВС України в Чернігівській області на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за неотримані встановлені предмети речового забезпечення в сумі 1655 грн. 20 коп..
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом порушені норми матеріального права, оскільки задовольняючи позов, суд послався на Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, норми якого не передбачають виплату грошової компенсації замість недоотриманих предметів форменого одягу. Вказують на те, що Наказом МВС України від 30.12.05 р. № 1265 внесені зміни в Наказ МВС України від 05.12.03 р. № 1489 і відповідно грошова компенсація за неотримані встановлені предмети речового забезпечення по звільненню не передбачена. Вважає, що стягнута сума була розрахована позивачем, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 70 КАС України є не допустимим засобом доказування і не повинні братися до уваги. Вказує, що в даному конкретному випадку допустимим доказом є довідка, встановленого зразка, складена на підставі облікових документів ВРЗ УМВС України в Чернігівській області.
Заслухавши доповідача, пояснення представника УМВС України в
1
Чернігівській області, який просив скаргу задовольнити, а постанову суду скасувати, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п. 5.5 Положення про забезпечення речовим майном осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, затвердженого наказом МВС України від 5 грудня 2003 р. № 1489, при звільнені з органів внутрішніх справ рядового та молодшого начальницького складу через хворобу, видані предмети речового майна особистого користування, строк носіння яких не вийшов, не повертаються, а вартість їх не відшкодовується. Зазначеним особам за невидані предмети речового майна з дня належності до звільнення виплачується грошова компенсація у розмірі вартості речового майна пропорційно встановленим строкам носіння.
Зміни до вказаного наказу, що внесені до п. 5.5 наказом від 30.12.05 р. № 1265 щодо скасування виплат компенсації за речове майно не можуть братися до уваги, оскільки не зареєстровані в Міністерстві юстиції України.
По справі встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в Семенівському РВ УМВС України в Чернігівській області з 24 жовтня 1989 р. по 08 червня 2006 р. і згідно з наказом УМВС України в Чернігівській області від 08 червня 2006 р. НОМЕР_1 був звільнений з органів внутрішніх справ у запас ЗСУ за п. 63 „б" (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. На час звільнення ОСОБА_2 не був забезпечений УМВС України в Чернігівській області предметами форменого одягу.
За таких обставин, дії відповідача по відмові ОСОБА_2 у виплаті грошової компенсації за неотримані предмети речового забезпечення, вчинені відповідачем суперечать вимогам нормативно-правових актів і суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача вказану компенсацію.
Щодо суми грошової компенсації, апеляційний суд враховує наступне.
Згідно ч. 6 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Враховуючи те, що ухвалою Семенівського районного суду від 27 жовтня 2006 р. УМВС України в Чернігівській області зобов'язано надати суду довідку про кількість та вартість неотриманих позивачем за період служби належних предметів форменого обмундирування, проте УМВС України в Чернігівській області таку довідку не надав, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано вирішив справу на підставі розрахунку грошової компенсації зроблений ОСОБА_2, згідно якого грошова компенсація складає 1655 грн. 20 коп..
2
Оскільки рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними, то апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 212 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Постанову Семенівського районного суду Чернігівської області від 14 листопада 2006 року - залишити без зміни
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України на протязі одного місяця з дня набрання законної сили.
3