03.07.2015 Єдиний унікальний № 371/1067/15-ц

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/1067/15-ц

Провадження № 2/371 / 359 /15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕН Е М УКРАЇНИ

03 липня 2015 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поліщука А.С.,

при секретарі Харченко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Козинської сільської ради Миронівського району Київської області, третя особа ОСОБА_2, про визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди в порядку спадкуванням за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

До Миронівського районного суду Київської області із позовом про визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами, розташованими по вулиці Центральна, 68 села Салів Миронівського району Київської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 16 липня 2011 року, звернулася представник позивача за довіреністю ОСОБА_4

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1, згідно заповіту ОСОБА_3 від 30 серпня 2008 року, є спадкоємцем усього майна спадкодавця, де б воно не було та з чого б не складалося, але державний нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищезазначений будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами, внаслідок чого порушено право позивача на спадщину.

Представник позивача ОСОБА_5 03 липня 2015 року, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилась, надала до суду письмову заяву якою повідомила, що просить розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 03 липня 2015 в судове засідання не з’явилась, про причини неявки суд не повідомила, повістка про її виклик на судове засідання повернулася до суду без вручення адресанту. Повістка надсилалася на адресу зазначену ОСОБА_4 в позовній заяві, а тому з огляду на приписи ст. ст. 74, 76 ЦПК України, суд вважає, що ОСОБА_4 належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Козинська сільська рада Миронівського району Київської області, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, свого представника в судове засідання не делегувала, надала лист у якому повідомила суд, що позовні вимоги позивача визнає, та просить суд розглянути справу за відсутності її представника.

Третя особа ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, на судове засідання не з’явилася, про причини неявки не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 169 ЦПК України неявка представника позивача ОСОБА_4 та третьої особи ОСОБА_2 в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.

Зважаючи на те, що в судове засідання не з’явилися всі сторони, на підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, додані до неї документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Таким чином суд під час розгляду цивільної справи повинен захищати порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права. Одним із способів захисту цивільного права є визнання судом цього права.

Отже, у випадку порушення, невизнання або оспорювання права на власність, особа право якої порушується, оспорюється чи не визнається має право звернутися до суду по його захист шляхом визнання такого права.

Представник позивача звернулася по судовий захист, у зв’язку із порушенням права її довірителя на отримання в порядку спадкування права власності на житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами, розташованими по вулиці Центральна, 68 села Салів Миронівського району Київської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 16 липня 2011 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_6 сільської ради Золочівського району Львівської області від 18 липня 2011 року серії 1-СГ № 251697, 16 липня 2011 року померла ОСОБА_3, про що в книзі реєстрації смертей зроблено актовий запис № 21.

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 30 серпня 2008 року склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_7, про що у відповідному реєстрі внесено запис під № 5443.

Згідно зазначеного заповіту, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: «все моє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все, що буде належати мені на день смерті і на що я за законом матиму право, заповідаю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1».

Отже, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом померлої 16 липня 2011 року ОСОБА_3, а тому у випадку прийняття спадщини має право отримати свідоцтво про право на спадщину на майно і права, що належали спадкодавцю за її життя.

Позивач 07 вересня 2011 року за № 927 надав Миронівській районній державній нотаріальній конторі Київської області по спадковій справі № 305/2011 заяву, якою прийняв спадщину померлої ОСОБА_3 Таким чином, позивач, будучи спадкоємцем померлої ОСОБА_3, 07 вересня 2011 року прийняв її спадщину за заповітом.

У відповідності до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

На звернення позивача про видачу свідоцтва на право власності на вищевказаний будинок, державний нотаріус Миронівської районної державної нотаріальної контори Київської області листом від 26 травня 2015 року за № 465/02-14 відмовив позивачу у видачі свідоцтва.

Свою відмову нотаріус мотивував відсутністю права власності на житловий будинок, розташований за адресою: вулиця Центральна, 68, село Салів Миронівського району Київської області, у зв’язку з чим позивачу рекомендовано звернутися до Миронівського районного суду Київської області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування.

Тобто, державний нотаріус фактично порушив право позивача на отримання у порядку спадкування за заповітом права власності на вищевказаний житловий будинок.

Спадкоємець не може оформити спадщину відповідно до вимог законодавства у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, питання щодо порушення права на спадщину підлягає захисту шляхом його визнання в судовому порядку. Судове рішення відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» буде юридичним документом, що дає підставу для оформлення права власності на спадкове майно.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об’єкти нерухомості, в тому числі і житловий будинок та інші споруди, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

На підтвердження того, що у спадкодавця ОСОБА_3 було право власності на вищевказаний житловий будинок та господарські споруди, позивачем надано довідки Козинської сільської ради Миронівського району Київської області від 18 травня 2015 року № 203 (далі – довідка № 203) та від 17 червня 2015 року № 306 (далі – довідка № 306).

Відповідно до довідки 203, згідно запису у погосподарській книзі № 1 села Салів (Козинської сільської ради) власником житлового будинку та господарських будівель, що знаходяться в селі Салів Миронівського району Київської області по вулиці Центральна, 68, являється померла ОСОБА_3.

Згідно з довідкою № 306, власником вищезазначеного будинку та господарських будівель у порядку спадкування після смерті 25 березня 1989 року ОСОБА_8 є ОСОБА_3.

Запис в погосподарській книзі може бути доказом права власності на будинок, якщо він зроблений до 19 січня 1996 року. Оскільки саме в цей день втратила чинність Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31.01.66 Міністерством комунального господарства УРСР. Відповідно до цієї інструкції не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.

При вирішенні цього спору суд керується законодавством, яке регулювало виникнення у спадкодавця права на житловий будинок, зокрема, положеннями Закону СРСР «Про власність в СРСР» від 1990 року, Законом України «Про власність» від 1991 року, вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26.

Згідно з ст. 3 Закону СРСР «Про власність в СРСР» у власності можуть бути земля, будівлі, споруди та інше майно.

Статтею 7 Закону СРСР «Про власність в СРСР» встановлено, що у власності громадян можуть бути жилі будинки.

Статтю 6 Закону СРСР «Про власність в СРСР» передбачено, що власність громадян створюється і примножується за рахунок інших трудових доходів. Для ведення селянського й особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилих будинків і задоволення інших потреб, передбачених законом, громадянам надається земля в довічне успадковуване володіння.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про власність» у приватній власності громадян можуть знаходитись жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Як видно із запису в погосподарській книзі Козинської сільської ради Миронівського району Київської області станом на 1953 рік за адресою вулиця Центральна, 68, села Салів Миронівського району Київської області знаходилось господарство, що належало серед інших і ОСОБА_8. У порядку спадкування після смерті 25 березня 1989 року ОСОБА_8 володільцем цього господарства стала ОСОБА_3.

Будинок має технічний паспорт виготовлений 17 червня 2011 року КП КОР «Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації», у якому не відображено, що будинок відноситься до категорії самовільних, чи має ознаки перепланування, перебудови чи реконструкції.

Відповідно до копії характеристики будинку, господарських будівель та споруд, що є додатком до вищезазначеного технічного паспорту, будинок і господарські будівлі та споруди, що знаходяться за адресою вулиця Центральна, 68, село Салів Миронівського району Київської області, а саме житловий будинок, погреб, прибудова, убиральня, ганок, колодязь, ворота, огорожа збудовані у 1991 році.

Тобто, житловий будинок, господарські будівлі та споруди, що знаходяться по вулиці Центральна, 68, в селі Салів Миронівського району Київської області, збудовані у 1991 році, на момент їх побудови законодавство не передбачало наявності реєстрації права власності на будинки і домоволодіння розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані, видачі правовстановлюючих документів, єдиним підтвердженням належності зазначеного майна спадкодавцеві є відомості про власника, що містяться в погосподарській книзі Козинської сільської ради Миронівського району Київської області.

Серед відомостей в погосподарській книзі Козинської сільської ради Миронівського району Київської області починаючи з 1989 року міститься запис про те, що власником господарства, розташованого за вищевказаною адресою у порядку спадкування була спадкодавець ОСОБА_3.

Отже, позивачем доведено, що житловий будинок, господарські будівлі та споруди збудовані у 1991 році на території господарства, розташованого за адресою вулиця Центральна, 68, села Салів Миронівського району Київської області, яке належало на праві приватної власності саме спадкодавцю ОСОБА_3.

У матеріалах справи відсутні докази того, що спадкодавець ОСОБА_3 втратила право власності на вказану нерухомість.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 3, 6, 7 Закону СРСР «Про власність в СРСР», ст. 12 Закону України «Про власність», ст. ст. 16, 1216, 1218, 1297 ЦК України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 10, 11, 15, 57 - 60, 64, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 294, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1) Позов задовольнити.

2) Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Київська область, Миронівський район, село Салів, вулиця Центральна, 68, в порядку спадкування за заповітом, після смерті спадкодавця ОСОБА_3 померлої 16 липня 2011 року.

3) Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

4) Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

5) 

Суддя підпис ОСОБА_9

Згідно з оригіналом

Суддя А.С.Поліщук