Справа № 22ц-52/2007                        Головуючий у першій інстанції- ХАНДОГА В.М.

Категорія - цивільна                                                              Доповідач - СТРАШНИЙ М.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2007 року                                                                                                           м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі

головуючого-судді   ІВАНЕНКО Л.В.,

суддів:   СТРАШНОГО М.М., ШКОЛЬНОГО В.В. при секретарі:   ПАЦ Т.М.,

за участю:   ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 листопада 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання договору дарування квартири недійсним та визнання за ним права власності, -

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просять рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 листопада 2006 р скасувати ухваливши нове про відмову в задоволені позову. Також просять відшкодувати їм 1000 грн. за правову допомогу адвоката.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 листопада 2006 р. позов ОСОБА_1 задоволений, визнаний недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного 17 вересня 2002 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним, судом дана однобічна, необ'єктивна оцінка обставин справи, судом порушено норми процесуального права щодо допиту свідків. Вказують на те, що суд вийшов за межі вимог позовної заяви, оскільки позивачем не заявлялися вимоги про визнання договору недійсним за ст.. 58 ЦК УРСР 1963 р, а суд вирішив справу саме за вказаною статтею. Апелянти, вважають висновок суду про поважність пропуску строку необгрунтованим, оскільки позивач на протязі 4 років не міг не знати про те, який насправді було укладено договір. Крім того, на проханням ОСОБА_1 - ОСОБА_6 виселилась з їх квартири і прописалась в спірній квартирі.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_4, які скаргу підтримали і просили рішення скасувати та пояснення ОСОБА_1, який проти задоволення скарги заперечував і просив залишити рішення в силі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з літа 2002 р. спільно проживав з ОСОБА_6, яка в результаті трагічного випадку померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

17 вересня 2002 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір дарування, за умовами якого ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_6 прийняла в дар квартиру з усіма зручностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Як встановлено в судовому засіданні і це підтверджується поясненнями відповідачки ОСОБА_5, між нею та ОСОБА_1 влітку 2002 року була домовленість про продаж спірної квартири за 4300 дол. США і ці кошти вона особисто отримала від позивача . Приватний нотаріус ОСОБА_7 також в судовому засіданні засвідчив , що саме ОСОБА_1 у вересні 2002 року приходив до нього з метою оформлення договору купівлі-продажу квартири і ним були дана консультація які саме документи необхідно зібрати.

Той факт, що квартира була куплена за власні кошти позивача підтверджується обставинами по справі, а саме з моменту спільного проживання і до укладення угоди пройшов незначний час, у ОСОБА_6 не було таких коштів на купівлю квартири, оскільки розмір її заробітної плати складав 130 грн. на місяць

Таким чином суд першої інстанції прийшов до висновку, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 була укладена удавана угода - договір дарування, яка фактично приховала іншу угоду - договір купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, а тому виходячи з положень ч. 2 ст. 58 ЦК УРСР 1963 р. договір дарування визнаний недійсним.

Такий висновок суду відповідає матеріалам справи та зібраним по справі доказам.

Посилання відповідачів Залукаєвих на те, що позивач не ставив питання про визнання договору дарування недійсним на підставі ст 58 ЦК України / в редакції 1963 року/, апеляційним судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки саме з обставинами про удаваність угоди ОСОБА_1 пов"язував свої позовні вимоги і зокрема в позовній заяві він ставив питання про визнання угоди такою, що суперечить чинному законодавству посилаючись саме на те, що договір дарування є безоплатним, а спірна квартира ним особисто була придбана в ОСОБА_5 за 4300 дол США, що підтверджується матеріалами справи, а тому беручи до уваги обставини, з якими ОСОБА_1 пов"язував свої позовні вимоги, суд дав вірну оцінку, що угода удавана і застосував положення ст. 58 ЦК України / в редакції 1963 року/

Не можуть бути взятими до уваги доводи відповідачів про те, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності, оскільки з 2002 року знав про укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 саме договір дарування з наступних підстав.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснював, що мав на меті укладення договору купівлі-продажу, а не дарування у зв"язку з чим звертався до нотаріуса за консультацією, заплатив Ковальовій Л.М. 4300 дол. США, що належали йому

2

на праві особистої власності і під час звернення до нотаріальної контори за оформленням угоди йому стало погано, він попросив нотаріуса оформляти угоду, ОСОБА_6 оформила угоду без нього. Дані обставини повністю підтверджуються поясненнями ОСОБА_5,свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 нотаріуса ОСОБА_7. Позивач стверджує і це нікім не спростовано, що проживали з ОСОБА_6 дружно, відносились один до одного з повагою, і ніколи до дня її смерті у нього не виникало сумнівів у тому, яка угода була укладена. Лише після смерті ОСОБА_6 у зв"язку з необхідністю приведення в належний стан всіх документів, він виявив, що ОСОБА_6 був укладений договір дарування.

Твердження відповідачів по справі про те, що цей договір оглядали після укладення в їх сім'ї, суд обгрунтовано не взяв до уваги, оскільки належних доказів про наявність указаних обставин ними представлено не було.

Рішення    постановлено з    дотриманням    норм    матеріального    та

процесуального права і підстав для його скасування апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 10 листопада 2006 р. -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

З