Справа № 22а-25/2007 Головуючий у 1 інст.- Бечко СМ.
Доповідач - Литвиненко І.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2007 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі
головуючого-судді: ЛИТВИНЕНКО І.В.
суддів: ГОРОБЕЦЬ ТВ.,ЗАБОЛОТНОГО В.М.
при секретарі: Куксі М.В.
з участю : Позивача ОСОБА_1 і представника
відповідача Падій В.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на постанову Деснянського Районного суду м. Чернігова від 18 жовтня 2006 року та додаткову постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної ради про визнання дій незаконними, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 просить скасувати постанову та додаткову постанову як такі що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог.
Постановою суду від 18 жовтня 2006 року були частково задоволені вимоги
ОСОБА_1 про визнання дій Чернігівської обласної ради
неправомірними. Суд визнав протиправним направлення скарги ОСОБА_1 від 23.11.2005 року для розгляду за належністю з перевищенням п'ятиденного строку, встановленого ч.І ст.7 Закону України „Про звернення громадян". В задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, про визнання неправомірними дій Чернігівської обласної ради про направлення його скарги на рішення виконкому Чернігівської міської ради для розгляду за належністю до Чернігівської міської ради оскільки забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, рішення яких оскаржуються , суд відмовив. Додатковою постановою суд вирішив питання про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 6 грн 80 коп судового збору та відмовив в ухваленні додаткового судового рішення за вимогою позивача про зобов'язання відповідача отримати скаргу назад та вчинити дії, що передбачені ч.І ст.7 Закону України „Про звернення громадян", так як ця вимога після зміни позовних вимог була відсутня.
В апеляційний скарзі на постанову суду від 18.10.2006 року апелянт наполягає на тому, що суд не взяв до уваги, що Чернігівська міська рада включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб лише 07.06.2006 року , а тому направлення скарги 08.12.2005 року для розгляду за належністю до неюридичної особи, яка не має правоздатності для вирішення його скарги , є неправомірним.
В апеляційній скарзі на додаткову постанову від 17.11.2006 року ОСОБА_1 вказує на те, що він не був належним чином повідомлений про день розгляду справи , а тому не зміг скористатися своїми правами в судовому засіданні. Також апелянт зазначає, що суд вирішив питання про стягнення судових витрат з порушенням вимог ч.2, 3 ст.94 КАС України, оскільки стягнув витрати з нього на користь держави і не визначив розмір судових витрат. Що стосується вимог про зобов'язання вчинити певні дії відповідача, то ОСОБА_1 наполягає на тому, що після зміни своїх позовних вимог, він від цих вимог письмово не відмовлявся і їх треба було розглянути.
В судовому засіданні позивач підтримав свої апеляційні скарги, а представник відповідача не визнала їх.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, скарга ОСОБА_1 від 23.11.2005 року на рішення виконкому Чернігівської міської ради про відмову у взятгі на квартирний облік була направлена до Чернігівської міської ради для розгляду за належністю 08.12.2005 року, т.т. більше ніж через п'ять днів, встановлених ч.І ст. 7 Закону України „Про звернення громадян", а тому суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про неправомірність дій Чернігівської обласної ради, яка порушила встановлений термін для реагування на скаргу.
Що стосується вимог про визнання неправомірним направлення скарги до Чернігівської міської ради, то вони є безпідставними, тому що ст.59 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає оскарження рішень виконкому міськради до тієї ради, виконавчим органом якої він є. За таких обставин, обласна рада направила скаргу для розгляду саме за належністю, не порушивши при цьому вимог закону, про що теж мотивовано відзначено в судовому рішенні.
Апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність моральних страждань від неправомірних дій відповідача.
Доводи апелянта про направлення його скарги для розгляду органу, який не мав правоздатності тому що не був юридичною особою, є необгрунтованими. Дійсно, згідно до довідки реєстраційної палати виконкому Чернігівської міськради (а.с.31), Чернігівська міська рада включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб лише 07.06.2006 року. Проте, ст.91 ЦК України визначає, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення, а Чернігівська міська рада створена в 1937 році і на день направлення до неї скарги позивача вона була юридичною особою. Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати, а тому посилання апелянта на те, що Чернігівська обласна рада не надала докази про наявність юридичної особи - Чернігівської міської ради є надуманими.
2
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про існування вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Як вбачається з матеріалів справи, така вимога була в позовній заяві від 28.04.2006 року (а.с.7). 20.07.2006 року позивач подав заяву про зміну позовних вимог (а.с.ЗЗ), в якій уточнив і доповнив свої вимоги , перерахувавши ті вимоги, які він просив задовольнити і серед яких не було спірної вимоги. Таким чином, суд першої інстанції у відповідності до ст.137 КАС України , розглянув змінені позовні вимоги, залишивши не розглянутою ту вимогу, яку не підтримав позивач. Це підтверджується протоколом судового засідання та письмовими поясненнями, які позивач надав у судовому засіданні, з яких вбачається , що ОСОБА_1 ніяким чином не згадує своєї вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до ст.ст. 161,163 КАС України, суд при прийнятті постанови вирішує питання про судові витрати за положеннями ст.94 КАС України. У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог , на користь позивача належало стягнути 1 грн 70 коп судового збору. Ст.89 КАС України регламентує необхідність сплати судового збору при подачі позовної заяви, однак позивач, доповнюючи свій позов вимогою про стягнення моральної шкоди, не сплатив судовий збір у сумі 8 грн 50 коп , а тому суд, провівши взаємозалік , визначив суму судового збору, яка підлягає сплаті позивачем.
Що стосується вимог апелянта про оплату витрат на правову допомогу, то згідно до ст.90 КАС України, такі витрати несуть сторони. Доказів звільнення позивача від оплати за надання правової допомоги суду надано не було.
З матеріалів справи вбачається, що повідомлення про час і місце розгляду заяви позивача про прийняття додаткового судового рішення, було направлено 10.11.2006 року і це повідомлення було отримано позивачем 17.11.2006 року. Відсутність ОСОБА_1 в судовому засіданні 17.11.2006 року, яке розпочалось згідно до запису у протоколі о 12 год, не призвело до неправильного вирішення справи стосовно розподілу судових витрат та відмови у розгляді вимог, які не підтримувались позивачем.
За таких обставин, судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 195,198, 200, 205,206, 212 КАС України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 жовтня 2006 року та додаткову постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 листопада 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.