Судове рішення #44273

        

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

 

              07.06.06                                                                                4/269/06-АП

 

суддя     Зінченко  Н.Г.

13:10-13:20 години                    

За позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області, (72319, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Крупської, 2)

До відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1)

Про стягнення 3 209,60 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування

 

Суддя     Зінченко Н.Г.

при секретарі  судового засідання  Скиба О.Б. 

 

У засіданні приймали участь представники:

Від позивача -Шличкова О.Г. -довіреність № 1930/07 від 10.04.2006 р.

Від відповідача -не з'явився

 

СУТЬ СПОРУ:

 

25.04.2006 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області, м. Мелітополь Запорізької області з позовною заявою  до ПП ОСОБА_1, м. Мелітополь Запорізької області про стягнення з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України в                  м. Мелітополі Запорізької області 3 209,60 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

26.04.2006 р. ухвалою господарського суду Запорізької області відкрито провадження у адміністративній справі № 4/269/06-АП, справа призначена до судового розгляду та призначено судове засідання на 07.06.2006 р., у сторін витребувані документи та докази необхідні для розгляду справи. 

Засідання суду відкрито 07.06.2006 р.

За клопотання представника позивача судове засідання 07.06.2006 р. здійснювалося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 07.06.2006 р. на підставі ст. 160 КАС України справу розглянуто, проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Представнику позивача повідомлено час виготовлення постанови у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 07.06.2006 р. не з'явився, проти позову не заперечив, письмовий відзив на позовну заяву і витребувані ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

У підтвердження правильності юридичної адреси відповідача, яка вказана у позовній заяві, представник позивача в судовому засіданні 07.06.2006 р. надав суду довідку Адресного столу Мелітопольського міського відділу міліції Запорізької області від 03.05.2006 р. і довідку Відділу реєстрації Виконкому Мелітопольської міської ради Запорізької області від           22.02.2006 р., згідно яких ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа -приватний підприємець у Виконкомі Мелітопольської міської ради Запорізької області, точною адресою ОСОБА_1 є АДРЕСА_2.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що про час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином ухвалою суду по справі.

Згідно із приписами статті 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності в судовому засіданні представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 07.06.2006 р. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, визначених у позовній заяві, та пояснив суду, що відповідно до положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відповідач є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Згідно приписів “Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України” фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, надають органу Пенсійного фонду розрахунок зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за результатами кожного звітного кварталу про суми одержаного доходу та нарахованого збору. Відповідачем до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області за період з 01.01.2003 р. по 01.01.2004 р. подавалися податкові декларації, в яких відповідач самостійно, виходячи з суми чистого доходу, нарахував суму збору належну до сплати за цей період в розмірі 3 973,12 грн. Починаючи з 01.01.2004 р. звітність відповідачем не подається. За несвоєчасне подання звітності за ІІ-й квартал 2003 року до відповідача були застосовані фінансова санкція в розмірі 29,45 грн. і пеня в розмірі 3,87 грн. Відповідачем в рахунок погашення заборгованості перед Управлінням Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області самостійно сплачено 796,84 грн. Сплату решти суми заборгованості відповідач до теперішнього часу не здійснив. Відповідно до п. 6 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” недоїмка списанню не підлягає. Таким чином, на момент розгляду справи у судовому засіданні заборгованість відповідача перед Управлінням Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області становить 3 209,60 грн.

          Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

 

Статтею 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.08.2003 р. № 1058-ІV (далі -за текстом Закон) встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно пояснень позивача, наданих у судовому засіданні, ПП ОСОБА_1, відповідач у справі, зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в               м. Мелітополі Запорізької області як страхувальник і платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 14.11.2001 р.

         Частиною 2 ст. 5 Закону передбачено, що виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності і господарювання зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно зі ст. 4 Закону України “Про збір на державне пенсійне страхування” та п. 3.3 “Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України”, яка затверджена постановою Кабінету міністрів України № 16-6 від 19.10.2001 р., фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі    32 % від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом міністрів України.

Відповідно до пункту 6 ст. 20 Закону, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Пунктом 3 ст. 11 Закону передбачено, що для фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, у тому  числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок,      єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, базовим звітним періодом є квартал.

Згідно п. 13.11 “Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України” фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, надають органу Пенсійного фонду розрахунок зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за результатами кожного звітного кварталу про суми одержаного доходу та нарахованого збору.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області за період з 01.01.2003 р. по 01.01.2004 р. подавалися податкові декларації, в яких відповідач самостійно, виходячи з суми чистого доходу, нарахував суму збору належну до сплати за цей період в розмірі 3 973,12 грн. Починаючи з 01.01.2004 р. звітність відповідачем не подається.

За несвоєчасне подання звітності за ІІ-й квартал 2003 року до відповідача були застосовані фінансова санкція в розмірі 29,45 грн. і пеня в розмірі 3,87 грн.

Відповідачем в рахунок погашення заборгованості перед Управлінням Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області самостійно сплачено 796,84 грн. Сплату решти суми заборгованості відповідач до теперішнього часу не здійснив.

Відповідно до п. 6 ст. 106 Закону недоїмка списанню не підлягає. Таким чином, згідно розрахунку позивача на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед Управлінням Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області становить 3 209,60 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області 3 209,60 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є обґрунтованими, заснованими на законі, підтвердженими зібраними у справі доказами, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів п.4  ст. 94 КАС України,  у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень,  а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

 

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 94, 128, 158, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -         

 

                                                  П О С Т А Н О В И В:

 

          1. Позов задовольнити.

          2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_2 в АКБ “Правекс-Банк”, МФО 313281) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області, (72319, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Крупської, 2, код ЄДРПОУ 20508663, р/р № 25606301001085 в філії ЗОУ ВАТ “Ждержавний ощадний банк України”, МФО 313957) 3 209 грн. 62 коп. заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Видати виконавчий документ.

 

               Суддя                                                   Н.Г.Зінченко

 

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст.. 160 КАС України оформлена і підписана 23 червня 2006 р.

 

 

Постанова  суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено КАС України,  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

           У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

              Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

              Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.                                   

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація