ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
22.06.06 № 4/280/06-АП
суддя Зінченко Н.Г.
За адміністративним позовом Запорізького центру науково-технічної та економічної інформації, (69000, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 77)
До відповідача 1 Запорізької міської ради ( 69106 м.Запоріжжя пр.Леніна 206)
До відповідача 2 Виконавчого комітету Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206)
Про визнання нечинним розпорядження Першого заступника Запорізького міського голови № 118р від 02.02.2006р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Секретар судового засідання Скиба О.Б.
За участю представників:
Від позивача –Попова Л.А. –довіреність № 161-Д від 30.09.2005 р.
Кільдюшкін О.В. –довіреність б\н від 04.08.2004 р.
Від відповідача 1 –Гошко А.С. –довіреність № 01\17-702 від 18.05.2006 р.
Від відповідача 2 –Гошко А.С. –довіреність № 01\17--701 від 18.05.2006 р.
СУТЬ СПОРУ:
05.05.2006 р. до господарського суду Запорізької області звернувся Запорізький центр науково-технічної та економічної інформації, м. Запоріжжя з адміністративним позовом до Запорізької міської ради, виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання недійсним розпорядження Першого заступника Запорізького міського голови № 118р від 02.02.2006р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.05.2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 4/280-АП, судове засідання призначено на 05.06.2006 р., у сторін витребувані документи та докази необхідні для розгляду справи.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.06.2006р.
В судовому засіданні представник позивача Кільдюшкін О.В. усно уточнив позовні вимоги у відповідності до ст.105КАСУ, та просить суд визнати нечинним розпорядження Першого заступника Запорізького міського голови № 118р від 02.02.2006р.
Судом розглядаються позовні вимоги до Запорізької міської ради, виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання нечинним розпорядження Першого заступника Запорізького міського голови № 118 від 02.02.2006р.
За ініціативою суду судовий розгляд справи проводився із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу.
22.06.2006р. справу розглянуто, прийнято постанову, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Сторонам повідомлено, що постанова в повному обсязі буде виготовлена 29.06.2006р.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі із посиланням на обставини, які викладені у позовній заяві, вважає, що примирення сторін неможливо. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне. 02.02.2006 р. першим заступником Запорізького міського голови було винесено розпорядження № 118-р „Про проведення конкурсу на право розміщення об’єкту громадського призначення на земельній ділянці по пр.Леніна 77”, яке стало правовою підставою для проведення конкурсу. Однак за вказаною адресою знаходиться будівля, яка належить Запорізькому центру науково-технічної та економічної інформації Міністерства освіти та науки України. Право користування земельною ділянкою по пр.Леніна 77 , посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою І –ЗП № 003062 від 02.11.1998р. Рішеннями Запорізького міськвиконкому від 24.03.1988р. №101\20 та від 15.09.1988р № 287\3 позивачу дозволено будівництво 2-х поверхової прибудови з виставочним залом товарів народного споживання загальною площею не менше 400кв.м. Рішенням Запорізького міськвиконкому від 27.08.1998р. затверджені матеріали інвентаризації земельної ділянки загальною площею 0, 4279 га по пр.Леніна 77 державному підприємству науково-технічної та економічної інформації для функціонування комплексу центру. Вказана земельна ділянка надана з урахуванням ділянки , на якій необхідно здійснити прибудову. У зв’язку з відсутністю державного фінансування будівництво не здійснено, однак у 2005р. позивачу було запропоновано укласти інвестиційний договір на будівництво об’єкту центру. Таким чином, спірне розпорядження першого заступника запорізького міського голови прийнято з грубим порушенням вимог земельного законодавства. Оскільки, у відповідності до Закону земельна ділянка, що знаходиться в користуванні юридичної особи, може бути вилучена з підстав прямо передбачених Законом, наприклад при умові порушення порядку користування відведеною земельною ділянкою або за згодою землекористувача. Сам факт оголошення конкурсу підтверджує факт вилучення земельної ділянки, а тому без згоди землекористувача таке вилучення є незаконним. На підставі викладеного, позивач робить висновок , що спірне розпорядження першого заступника Запорізького міського голови прийнято з порушенням норм земельного законодавства та з перевищенням наданих йому повноважень. З цих підстав просить визнати нечинним розпорядження Першого заступника Запорізького міського голови № 118р від 02.02.2006р.
Відповідач 1 письмовий відгук суду не надав. Представник відповідача 1 в судовому засіданні пояснив, що Запорізька міська рада прийняла рішення № 22 від 30.11.2005р. , яким затвердила Положення „Про проведення конкурсів на право забудови земельних ділянок на території м.Запоріжжя”, відповідно до якого повноваження по підготовці та проведенню таких конкурсів надані виконкому Запорізької міської ради. Таким чином, оскільки Запорізька міська рада не приймала ніяких актів, які б порушили права позивача, а позивач ніяких вимог до Запорізької міської ради не висуває, вона не є належним відповідачем у справі.
Відповідач 2 проти позову заперечив. У відзиві та судових засіданнях пояснив, що власник земельних ділянок- Запорізька міська рада- , прийнявши рішення № 22 від 30.11.2005р. , затвердила Положення „Про проведення конкурсів на право забудови земельних ділянок на території м.Запоріжжя”, визначила порядок проведення таких конкурсів та доручила виконкому в особі міського голови та управлінню ГУАтаМ виконання окремих функцій по їх проведенню. А саме відповідно до п.2.3.розд.2 Положення після виконання проектною організацією матеріалів погодження місця розташування об’єкту, ГУАтаМ готує проект розпорядження міського голови про проведення конкурсу на право забудови , яким затверджується перелік земельних ділянок для надання на конкурсних засадах та склад конкурсної комісії. На виконання вказаних повноважень, враховуючи те, що на час видання спірного розпорядження міський голова перебував у відрядженні, 02.02.06р. перший заступник міського голови видав розпорядження № 118 „Про проведення конкурсу на право розміщення об’єкту громадського призначення на земельній ділянці по пр .Леніна 77”. Однак, зважаючи на те, що на засіданні конкурсної комісії , яке відбулось 21.02.2006р. , виявилось, що земельна ділянка перебуває в постійному користуванні позивача, конкурс відносно цієї ділянки проведено не було , а міськвиконкому було доручено звернутись до суду про вилучення частини земельної ділянки для громадських потреб. У підтвердження представник відповідача надав протокол засідання конкурсної комісії № 2 від 21.02.2006р. У зв’язку з викладеним, враховуючи, що земельна ділянка була знята з конкурсу, а тому ніяких правових підстав спірне розпорядження для позивача не мало, вважає , що спір між сторонами відсутній. Просить в задоволенні позову відмовити.
Судом були досліджені письмові докази копії яких залучені до матеріалів справи.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Матеріалами справи встановлено, що 02.02.2006р. розпорядженням першого заступника Запорізького міського голови №118р оголошено проведення конкурсу на право розташування об’єкту громадського призначення на земельній ділянці орієнтовною площею 0,23 га по пр.Леніна 77 та створена конкурсна комісія .
Як встановлено з протоколу № 2 від 21.02.2006р. по земельній ділянці по пр.Леніна 77 переможець конкурсу визначений не був. В протоколі зафіксовано, що міськвиконкому рекомендовано звернутись в суд про вилучення частини земельної ділянки для громадських потреб.
Запорізький центр науково-технічної та економічної інформації вважає розпорядження першого заступника Запорізького міського голови від 02.02.2006р. № 118 р, таким, що підлягає визнанню нечинним з підстав, викладених в описовій частині даної постанови.
При вирішенні спору слід, по-перше, виходити з того, що акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт –це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкта (чи визначеного ними певного кола суб’єктів), якому вони адресовані.
Отже, спірне розпорядження першого заступника Запорізького міського голови є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом).
При прийнятті актів як нормативного, так і ненормативного (індивідуального характеру) державний чи інший орган повинен бути на це уповноважений.
Ця норма, в першу чергу, закріплена Конституцією України, у статті 19 якої зазначено, що “органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”.
Статтею 16 Закону України „Про оренду землі” передбачено, що право на оренду земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності може набуватись на конкурентних засадах.
Відповідно до ст.33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад , віднесено до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Керуючись Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”, з метою координації та більш ефективної організації проведення конкурсів на право забудови земельних ділянок на території м.Запоріжжя, Запорізька міська рада рішенням № 22 від 30.11.2005р. затвердила Положення про проведення конкурсів на право забудови земельних ділянок на території м.Запоріжжя.
Вказане Положення визначає порядок надання в оренду земельних ділянок на території м.Запоріжжя на конкурсних засадах під забудову.
Відповідно до п.1.4. Положення об’єктом конкурсу є земельні ділянки, на забудову яких надійшло дві чи більше заяв та земельні ділянки, які мають важливе містобудівне значення.
Згідно з п.п.2.1,2.2. Положення повноваження по підготовці та проведенню таких конкурсів надані виконкому Запорізької міської ради та головному управлінню архітектури та містобудування Запорізької міської ради.
Пунктом 2.3. Положення передбачено, що розпорядженням міського голови про проведення конкурсу затверджується: перелік земельних ділянок для надання на конкурсних засадах, склад конкурсної комісії.
Після цього конкурсна комісія на своєму засіданні розглядає матеріали , які подані ГУАтаМ, затверджує умови конкурсу, визначає дату проведення та проводить конкурс, визначає його переможця.
Статтею 144 Конституції України передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативного характеру, видані ними в межах повноважень, є обов’язковими для виконання на відповідній території.
Виходячи з викладеного , суд дійшов висновку, що належним відповідачем у справі є виконавчий комітет Запорізької міської ради, оскільки саме до його компетенції віднесено надання під забудову земельних ділянок та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад. Спірним розпорядженням було оголошено конкурс саме про надання земельної ділянки під забудову, а перший заступник міського голови діяв як посадова особа виконавчого комітету Запорізької міської ради.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 225 від 29.07.2003р. „Про розподіл обов’язків між міським головою та його заступниками” перший заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Грищенко В.Ф. виконує обов’язки міського голови по виконавчій роботі у період його відсутності.
З наданого представником відповідача 2 розпорядження Запорізького міського голови від 30.01.2005р. № 7 аг, судом встановлено, що з 02.05.2006р. по 05.02.2006р. міський голова знаходився у відрядженні.
Отже, перший заступник Запорізького міського голови, на виконання повноважень наданих йому Положенням про проведення конкурсів на право забудови земельних ділянок в м.Запоріжжі, Законом України “Про місцеве самоврядування”, прийняв 02.02.2006р. розпорядження № 118р „Про проведення конкурсу на право розміщення об’єкту громадського призначення на земельній ділянці по пр .Леніна 77”.
Підставами для визнання незаконними актів в судовому порядку є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі.
Позивач як підставу для визнання нечинним спірного розпорядження наводить те, що вказане розпорядження суперечить нормам земельного законодавства відповідно до яких земельна ділянка, що знаходиться в користуванні юридичної особи, може бути вилучена з підстав прямо передбачених Законом, наприклад при умові порушення порядку користування відведеною земельною ділянкою або за згодою землекористувача. Сам факт оголошення конкурсу підтверджує факт вилучення земельної ділянки, а тому без згоди землекористувача таке вилучення є незаконним.
Суд вважає доводи позивача безпідставними, оскільки розпорядження першого заступника міського голови про проведення конкурсу не стосується вилучення земельної ділянки, та не є підставою для її вилучення у землекористувача (позивача у справі).
Твердження позивача про те, що сам факт оголошення конкурсу свідчить про вилучення земельної ділянки у позивача суперечить законодавству та матеріалам справи. Розпорядження про оголошення конкурсу є підставою для його проведення. Згідно наданих суду пояснень представника відповідача 2 та протоколу конкурсної комісії № 2 від 21.02.2006р. встановлено, що в ході проведення конкурсу було з’ясовано, що земельна ділянка запропонована до конкурсу дійсно перебуває в постійному користуванні позивача, конкурсною комісією переможець конкурсу визначений не був та було запропоновано міськвиконкому звернутись до суду з позовною заявою про вилучення земельної ділянки для громадських потреб.
Крім того суд дійшов висновку, що спірне розпорядження про оголошення конкурсу ніяким чином не порушує прав позивача як землекористувача земельної ділянки, оскільки дійсно без вилучення земельної ділянки у встановленому законодавством порядку її передача в користування іншим особам, в тому числі і на конкурентних засадах, не можлива. Сам факт оголошення конкурсу не тягне її автоматичного вилучення у землекористувача.
Таким чином , оскільки конкурс проведений не був , права позивача як землекористувача порушені не були.
Посилання позивача на рішення виконкому Запорізької міської ради від 24.03.1988р. № 101\20, від 15.09.1988р. № 287\3 , якими позивачу було дозволено будівництво на прилеглій території виставочного залу площею не менше 400кв.м. судом не приймають, оскільки вказані рішення до теперішнього часу виконані не були, земельна ділянка надана позивачу під забудову не була освоєна. Позивач не надав суду ніяких доказів отриманням ним дозволу на будівництво, розроблення проектної документації , тощо.
Відповідно до ст.71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На підставі викладеного , суд вважає, що позивач не довів підстав з яких спірне розпорядження підлягає визнанню нечинним, а також порушення у зв’язку з його прийняттям прав або охоронюваних Законом інтересів позивача.
З заявлених підстав позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Суд також вважає, що позивачем необґрунтовано визначена в якості відповідача 1 Запорізька міська рада, оскільки вона не приймала ніяких актів які порушували права та інтереси позивача у справі.
Судовий збір до відшкодування не присуджується.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Н.Г.Зінченко
Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана „29” червня 2006р.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.