АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ.

Справа № 22-а-2217-Ф / 06                                                                            

Головуючий суду першої інстанції                                                                  Белоусов Е.Ф.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції                                                   Мудрова В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 грудня 2006 року колегія суддів судової палаті у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді                             Ломанової Л.О.,

суддів:                                                    Притуленко О.В.,

Мудрової В.В.

при секретарі                                        Цендра О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1до Військового комісаріату АР Крим про перерахунок пенсії та виплату недоплаченої пенсії за апеляційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 20 жовтня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військового комісаріату АР Крим про перерахунок пенсії та стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивував тим, що він є пенсіонером Міністерства оборони України і йому встановлена пенсія згідно з вимогами Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб». Не зважаючи на проведені збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять дійсну військову службу, відповідач відповідні перерахунки пенсії позивача не зробив, що суперечить вимогам статей 43, 55 і 63 вказаного Закону України.

Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 20 жовтня 2006 року провадження по справі призупинено до прийняття та набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за зверненням Комітету по захисту прав військовослужбовців, працівників СБ та МВС України «За справедливість» про офіційне тлумачення положень статей 43, 51, 55 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року, пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 15 червня 2004 року.

При постановленні ухвали від 20 жовтня 2006 року, суд першої інстанції дійшов до висновку, що наявність на розгляді Конституційного Суду України питання щодо тлумачення і відповідності Конституції України норм закону, що регулює правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб, унеможливлює розгляд справи.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при постановленні ухвали судом не взято до уваги те, що конституційне провадження було відкрито за зверненням Комітету по захисту прав військовослужбовців, працівників МВС та СБ України «За справедливість» і за поданням 48 народних депутатів України, до яких Військовий комісаріат АР Крим та Міністерство оборони України не мають ніякого відношення. Апелянт також вказує на те, що справа, яка знаходиться у конституційному провадженні не має відношення до адміністративної справи за його позовом до Військового комісаріату АР Крим.

Обговоривши наведені у скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Судом встановлено, що ухвалою другої колегії суддів Конституційного Суду України від 20 вересня 2005 року відкрито конституційне провадження у справі за конституційним зверненням Комітету по захисту прав військовослужбовців та працівників МВС і СБ України «За справедливість» (до членів якого належить і позивач) про офіційне тлумачення положень статей 43, 51, 55 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року, пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 15 червня 2004 року.

Крім того, ухвалою цієї ж колегії від 4 жовтня 2005 року в одне конституційне провадження об'єднані конституційні звернення Комітету по захисту військовослужбовців працівників МВС та СБ України «За справедливість», Партії правозахисту, Української спілки ветеранів Афганістану про офіційне тлумачення положень статей 43, 51, 55 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року, пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 15 червня 2004 року «Про внесення змін до статті 43 вказаного Закону України» та конституційні подання 48 і 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статей 43, 51, 55 і 63 Закону України від 9 квітня 1992 року і щодо відповідності Конституції України (конституційності) першого речення пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 15 червня 2004 року.

Згідно статті 147 Конституції України, статей 1 і 13 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні і вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачем порушені положення статей 43, 55 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року, у зв'язку з офіційним тлумаченням яких Конституційним Судом України відкрито конституційне провадження.

За таких підстав колегія судців погоджується с висновками суду першої інстанції

про неможливість розгляду справи до прийняття Конституційним Судом України рішення

щодо тлумачення  і  відповідності Конституції України  норм закону,  що регулюють

правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб.

Апеляційна скарга не містить переконливих доводів щодо скасування оскаржуваної ухвали суду.

Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Керченського міського суду АР Крим від 20 жовтня 2006 року є обґрунтованою, постановленою з додержанням норм матеріального і процесуального права та на підставі правильно встановлених обставини справи.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 199, пунктом 1 частини 1 статті 205 та статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів судової палати по цивільних справах

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

Ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 20 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця, відповідно до частини 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України.