Справа № 22-Ц-2275-Ф/06              

Головуючий суду першої інстанції                                                                  Кіт MB.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції                                                      Мудрова В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12   грудня   2006   року   колегія  судців   судової  палати   у   цивільних   справах

Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого - судді                                        Ломанової Л.О.

суддів                                                                          Притуленко О.В., Мудрової В.В.,

при секретарі                                                               Старості І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Керченського виробничого підприємства водопровідно - каналізаційного господарства про зміну формулювання звільнення, стягнення вихідної допомоги і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Керченського міського суду АРК від 11.10.2006 року -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1   звернувся до суду з позовом до Керченського виробничого підприємства водопровідно - каналізаційного господарства про зміну формулювання звільнення,   стягнення   вихідної допомоги  і  середнього  заробітку  за  час  затримки розрахунку при звільненні, обґрунтовуючи вимоги тим, що він працював у Керченському ВПВКГ з  13.03.2006 року на посаді газоелектрозварника.  У зв'язку з невиплатою заробітної плати він 17.05.2006 року подав заяву про звільнення  на підставі ч. З ст. 38 КЗпП України, проте був звільнений по ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним, просить суд змінити формулювання звільнення на ч.3 ст. 38 КЗпП України, а також стягнути з відповідача вихідну допомогу у розмірі трьохмісячного заробітку в сумі 2760 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку з дня звільнення по день остаточного розрахунку у розмірі 4200 грн. 36 коп.

Рішенням Керченського міського суду АРК від 11.10.2006 року позов було задоволено частково змінено формулювання звільнення на ч. 3 ст. 38 КЗпП. Стягнуто з Керченського ВПВКГ на користь позивача вихідну допомогу у розмірі 2548 грн. 44 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 325 грн. 60 коп. ; у решті позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині відмови у позові та ухвалити в цієї частині нове - про   задоволення позову про   стягнення середнього   заробітку   за час затримки розрахунку з дня звільнення по день остаточного розрахунку у розмірі 4200 грн. 36 коп.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що формулювання причини звільнення позивача на підставі ч.І. ст. 38 КЗпП України є неправильним , тому позов в частині зміни формулювання причини звільнення а також стягнення з відповідача вихідної допомоги на підставі ст. 44 КЗпП України був задоволений . В цієї частині рішення суду першої інстанції не оскаржене,

Відмовляючи в частині задоволення позову про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку суд виходив з того , що затримка у виплаті розрахунку є лише з 18.05.2006 року по 29.05.2006 року, тобто 8 робочих днів.

Однак, погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції вважав, що остаточний розрахунок, сум належних звільненому працівникові, з позивачем був проведений 29.05.2006 року, але судом не врахована та обставина , що при звільнені відповідачем були порушені норми законодавства про працю і саме з вини власника ОСОБА_1 при розрахунку не була сплачена вихідна допомога.

Згідно зі ст. 117 КЗпП, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

За таких обставин рішення суду в оскаржуваній частині слід визнати незаконним , воно підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.І ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до матеріалів справи середньоденний заробіток позивача складає 40 гр.07 коп. Період затримки розрахунку становить 104 дні, таким чином на користь позивача підлягає стягненню 4167 грн. 28 коп. (40,07 грн. х 104 дні).

Керуючись ч. 3 ст. 38, ч. 2 ст. 117 КЗпП України, пп. 3 і 4 ст. 309, ч.2 ст. 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів:

ВИРІШИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити. Рішення Керченського міського суду АРК від 11.10.2006 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути з Керченського виробничого підприємства водопровідно - каналізаційного господарства на користь ОСОБА_1середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 4167 грн. 28 коп.. В решті рішення суду залишити без змін

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту  його проголошення однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили.