АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-Ц-2280-Ф/06           

Головуючий суду першої інстанції                         Кухарський А.І.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції          Мудрова В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого - судді                                                  Ломанової Л.О., Притуленко О.В.,

суддів                                                                      Мудрової В.В.,

при секретарі                                                           Старості І.І.

за участю адвоката                                                   ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_3про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Керченського міського суду АРК від 02 листопада 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3про стягнення аліментів у розмірі 300 грн. щомісячно до досягнення ним 23 -х років.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 є його матір'ю, позбавлена батьківських прав, а він має інвалідність і навчається в судомеханічному технікумі на контрактній основі, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Рішенням суду від 02 листопада 2006 року у позові ОСОБА_2 відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в який ставиться питання про його скасування і ухвалення нового рішення - про повне задоволення позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідають обставинам справи. Апелянт вважає, що суд помилково робить висновок про те, що ОСОБА_3 не може надавати матеріальну допомогу..

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не може надавати матеріальну допомогу.

Однак погодитись з таким висновком не можно, оскільки він не відповідає фактичним обставинам та матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3є матір'ю ОСОБА_2, згідно рішення Керченського міського суду від 07 квітня 2004 року вона позбавлена батьківських прав і з неї стягнуті аліменти на утримання сина до його повноліття в розмірі 1/4 частині усіх видів заробітку на користь опікуна.

25 червня 2006 року ОСОБА_2 виконалося 18 років й утримання аліментів з ОСОБА_3 припинено (а.с. 2,3,4,17).

З  01   вересня  2005   року  ОСОБА_2     є  студентом  денного  відділення

Судомеханічного технікуму КМТІ на контрактній основі (а.с. 16) і відповідно до загального

правила, встановленого частиною 1 статті 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Матеріали справи також містять копію вироку Керченського міського суду від 28 березня 2006 року, якім відповідач ОСОБА_3 засуджена по ст. 164 ч.І КК України за злісне відхилення від сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_2 Згідно вказаному вироку вона має заборгованість з виплати аліментів на 1.03.2006 року у розміри 2956 грн. (а.с.33).

Колегія судів не може погодиться з доводами відповідача ОСОБА_3 про те, що вона не має можливості сплачувати аліменти сину за станом здоров'я, перебуває на утриманні свого брата, оскільки її доводи не підтверджені матеріалами справи.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що відповідач ОСОБА_3 хоча і є працездатна, але протягом тривалого часу злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання свого сина.

У засіданні суду апеляційної інстанції відповідач пояснила, що зараз вона сплачує борг з аліментів добровільно, не працевлаштована тому, що має вищу освіту, але не в змозі знайти роботу за своєю спеціальністю.

Колегія суддів вважає, що та обставина, що відповідач , яка є працездатною особою, але не працює і не має постійного заробітку не може розцінюватися сама по собі як неможливість надання матеріальної допомоги дитині на період її навчання.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду на підставі положень п. 3 ч.І ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

З урахуванням конкретних обставин справи, стану здоров'я відповідача та її матеріального стану, положень ст. 184 Сімейного кодексу України колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_2 щомісячно у розмірі 150 грн.

Керуючись ч. 1 ст. 199, 182,184 Сімейного кодексу України, ст. 303, пп. 3 ч.І ст. 309,315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

В І Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 02 листопада 2006 року скасувати й ухвалити нове рішення, якім стягнути з ОСОБА_3ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, місце народження - м. Керч Республіки Крим, аліменти на користь ОСОБА_2на його утримання у розмірі 150 грн. щомісячно з 21 вересня 2006 року на період навчання, але не більш ніж до досягнення двадцяти трьох років, а в дохід держави судовий збір у розмірі - 51 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.