УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2007р.                                                                                м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого            Меленко О.Є.

суддів                        Горблянського Я.Д., Соколовського В.М.

секретаря                 Пилипчук Н.Б.

з участю:                   представника апелянта -ОСОБА_4,

позивача- ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного перинатального центру про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди з апеляційною скаргою головного лікаря Івано-Франківського обласного перинатального центру  на рішення Івано-Франківського міського суду від 9 листопада 2006 року, -

встановила:

Головний лікар Івано-Франківського обласного перинатального центру оскаржує рішення Івано-Франківського міського суду від 9 листопада 2006 року, яким частково задоволено позов ОСОБА_1- поновлено її на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 Івано-Франківського обласного перинатального центру та стягнуто на її користь з відповідача 941 грн. 09 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 500 грн. моральної шкоди. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку у межах платежу за місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі на дане рішення головний лікар Івано-Франківського обласного перинатального центру вказує, що воно підлягає до скасування, оскільки висновки які у ньому містяться є односторонніми і не відповідають фактичним обставинам справи. Так, суд вказував на звільнення позивача у період її тимчасової непрацездатності, взявши при цьому до уваги консультативну довідку НОМЕР_1, що носить виключно консультативний характер і відповідно до Інструкції „Про порядок видачі документів про тимчасову непрацездатність громадян" не може бути доказом непрацездатності. Крім цього, суд не врахував того, що позивач не повідомила керівництво про свою непрацездатність 23.05.2006 року протягом 10 днів з моменту її виникнення, як того вимагає Закон України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування..." від 18.01.2001 року, а оригінал самої довідки представила лише в суді через 5 місяців після звернення до лікаря. Крім цього, звернення до лікаря мало місце о 16 год., в той час як чергування ОСОБА_1 23.05.2006 року було визначено з 8 до 13 год. Суд взяв до уваги показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не перевіривши чи дійсно ці особи перебували у відрядженні разом з позивачем. Апелянт також вважає необгрунтованим висновок суду про поважність неявки на роботі позивача 23.05.2006 року, як такої, що пов"язана з відсутністю квитків на поїзд на 21.05.2006 року, оскільки зазначений факт не підтверджено документально, а травень місяць ще не є курортним

Справа № 22-Ц-45 /2007р.                         Головуючий у 1 інстанції Островський Л.Є.

Категорія 39/40                                           Доповідач Меленко О.Є.

2

сезоном. Крім цього, позивач не повідомила адміністрацію ОПЦ про неможливість вчасно прибути з відрядження, як і не подала своєчасно звіту про витрачену у зв'язку з відрядженням суму. Суд також не врахував пояснень самої ОСОБА_1 від 24.05.206 року, які в подальшому були спростовані та її відмову надати пояснення про причини відсутності на роботі. Просить ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В засіданні апеляційної інстанції представник апелянта доводи скарги підтримала з мотивів, наведених у ній.

Позивач та її представник доводів апеляційної скарги не визнали , рішення суду вважають таким, що ухвалено з дотриманням вимог закону і підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача з роботи було проведено всупереч вимогам закону і таким ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду.

Вислухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що наказом відповідача НОМЕР_2 ОСОБА_1 звільнено з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 з підстав, визначених п. 4 ст. 40 КЗпП України- за прогул 23.05.2006 року.

Як роз"яснив у п. 24 Постанови № 9 від 6 листопада 1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів" Пленум Верховного Суду України при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі наказу Управління охорони здоров"я від 5.05.2006 року була відряджена у м. Судак для участі в науково-практичній конференції з 13.05.2006 року по 22.05.2006 року. Як пояснила сама позивач, і зазначену обставину ствердили суду свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3, у зв"язку з відсутністю квитків на зворотній шлях на 21.05.2006 року, нею ( ОСОБА_1) було придбано квиток на 22.05.2006 року. Обміняти придбаний квиток безпосередньо у м. Судаку на 21.05.2006 року не вдалося. Зазначену обставину відповідач не спростував. З копії проїзного документу ( а.с. 9) вбачається, що пунктом призначення є м. Тернопіль, час прибуття- 11.43 год.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відсутність позивача на робочому місці 23.05.2006 року ( визначений час чергування з 8 до 13 год.) була обумовлена поважними причинами і не є прогулом.

Доводи апелянта про порушення вимог Інструкції „Про порядок видачі документів про тимчасову непрацездатність громадян" та Закон України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування..." від 18.01.2001 року не заслуговують на увагу, оскільки законодавець не допускає скасування правильного по суті рішення з формальних підстав.

Фактичні обставини справи судом першої інстанції з"ясовано повно, дано їм правильну правову оцінку.

Рішення судом ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування з мотивів наведених в апеляційній скарзі колегія суддів не знаходить.

З

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу головного лікаря Івано-Франківського обласного перинатального центру відхилити, рішення Івано-Франківського міського суду від 9 листопада 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців у касаційному порядку.

Судді:

О.Є. Меленко Я.Д. Горблянський В.М. Соколовський

ВІРНО: